Вирок № 71019484, 14.12.2017, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/4564/17

Провадження № 1-кп/417/124/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Білянській О.В.

за участі прокурора Постолянюка Б.Ю.

захисника Чертенкова С.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12017130480000212 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бондарівка Марківського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, інвалідності не має, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2015 року, приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), діючи за попередньою змовою з іншою особою, матеріали у відношенні якого виділені в окреме провадження, знаходячись на вул. Чапаєва в с. Кризьке Марківського району Луганської області, перестріли біля будинку № 116 листоношу поштового зв'язку с. Кризьке Марківського району ОСОБА_3, яка здійснювала доставку та видачу за місцем проживання жителів с. Кризьке поштової кореспонденції, пенсій та соціальних виплат та їхала з цією метою на велосипеді по вищевказаній вулиці їм на зустріч.

ОСОБА_2 та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння грошовими коштами, які малися при собі у ОСОБА_3 та знаходилися у гаманці поясної сумки, яку листоноша на той час поклала до господарчої сумки, що лежала в корзині велосипеду, діючи разом та зненацька, наблизилися до ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_2 схопився за велосипед, не даючи можливості ОСОБА_3 їхати далі, а особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, руками зіштовхнула її з велосипеду. ОСОБА_3, в результаті зазначених дій впала в сніг, після чого особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, у цей час схопила сумку з кореспонденцією, яка висіла на кермі велосипеду, а ОСОБА_2 схопив з корзини велосипеду господарчу сумку, в середині якої знаходилася поясна сумка з гаманцем, в якому лежали гроші в сумі 14253 грн. 45 коп. Заволодівши таким чином обома сумками, ОСОБА_2 та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, відбігли від місця, де впала ОСОБА_3 та, доки остання підводилася, перевірили вміст сумок. При цьому ОСОБА_2, знайшов гроші, витяг їх з гаманця, після чого ОСОБА_2 та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, залишили сумку з кореспонденцією та порожні господарчу сумку, поясну сумку та гаманець і, заволодівши таким чином грошима в сумі 14 253 грн. 45 коп., зникли з місця вчинення злочину, вказаною сумою розпорядилися на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, пояснив, що 17 січня 2015 року, приблизно о 15 год. 30 хв., він разом з ОСОБА_4 знаходились на вул. Чапаєва в с. Кризьке Марківського району Луганської області, де перестріли листоношу поштового зв'язку ОСОБА_3, яка їхала на велосипеді по вулиці їм на зустріч. Він запропонував ОСОБА_4 скоїти злочин, а саме забрати гроші у листоноші, на що останній дав свою згоду. Реалізуючи свій умисел вони зупинилися біля листоноші і ОСОБА_4 зіштовхнув останню з велосипеду, а він схопив з корзини велосипеду господарчу сумку, в середині якої знаходилася поясна сумка з гаманцем, в якому лежали гроші. Точну суму, яка була в гаманці він не пам'ятає, але не заперечує, що там були кошти в сумі 14253 грн. 45 коп. Заволодівши таким чином сумкою з грошима, він повідомив ОСОБА_4, про те, що в сумці є гроші. Тоді вони відбігли від місця події, він витяг гроші з гаманця, а сумки, що забрали у листоноші бросили на землю. Гроші поділили з ОСОБА_5 навпіл. Після цього він разом з ОСОБА_4 втекли до Російської Федерації. У скоєному щиро кається, осознав свою провину, прохає суд строго не наказувати, та не позбавляти його свободи. Позов, заявлений потерпілою стороною визнає у повному обсязі. Оскільки він знаходиться під вартою, і сам не може відшкодувати завдані збитки, він попрохав батьків, які в рахунок відшкодування заподіяної шкоди частково сплатили суму збитків у розмірі 1500 гривень, про що є відповідна квитанція.

Відповідаючи на запитання прокурора, обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_4 він знає приблизно з 2014 року. Стосунки з ОСОБА_5 у нього нормальні і підстав для оговору останнього у нього не має. Він наполягає, що у момент скоєння цього злочину, з ним був саме ОСОБА_4. В обвинувальному акті все викладено вірно, саме так і було. Саме ОСОБА_4 зіштовхнув листоношу з велосипеду, а він взяв сумку листоноші. В момент скоєння злочину ОСОБА_4 був весь час разом з ним і нікуди не відходив.

Таким чином, свідчення дані обвинуваченим ОСОБА_2 в судовому засіданні не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та добровільності, та не протирічать обвинуваченню. Обвинувачений ОСОБА_2 кається у вчиненому просить суд не позбавляти його волі.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву в якій просить кримінальне провадження розглянути без його участі. Пред'явлений цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України належить до категорії тяжких злочинів.

Дослідженням даних про особу встановлено наступне:

ОСОБА_2 раніше не судимий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, задовільно характеризується в побуті, інвалідом не являється, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, визнав вину у вчиненому злочині.

До обставин, пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 у відповідності із ст. 66 КК України слід віднести щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, передбачених ст.67 КК України судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги, передбачені ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, та санкції ч.2 ст. 186 КК України, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, а також попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2, визнав провину у повному обсязі, наявності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутністю обставин, що його обтяжують, враховуючи задовільну характеристику обвинуваченого, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі найближче приближене до мінімальної міри покарання, в межах, передбачених санкцією ст. 186 ч.2 КК України без відбування покарання, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, з покладанням зобов'язань, передбачених п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

До даного висновку суд приходить з тих підстав, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі є тим виключенням, лише у випадку необхідності здійснення виправлення і ресоціолізації особи обвинуваченого, з метою повернення до самостійного загальноприйнятого соціально - нормативного життя як повноправного члена суспільства. Однак в судовому засіданні було встановлено, що заходів стороннього впливу обвинувачений ОСОБА_2 не потребує, а вже вжиті заходи із забезпечення кримінального провадження у вигляді попереднього ув'язнення цілком є достатніми для виправлення особи обвинуваченого.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою - змінити на особисте зобов'язання з негайним звільненням його з-під варти в залі суду, із покладенням обов'язків, встановлених п.п.1-3 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

До початку судового розгляду, потерпілою стороною, а саме Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Луганської дирекції ПАТ «Укрпошта» було заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди від кримінального правопорушення в розмірі 14253 грн. 45 коп.

Суд задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

Згідно з ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З урахуванням наведених норм матеріального права та враховуючи встановлені судом обставини про те, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 було завдано державі в особі Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» Луганської дирекції матеріальну шкоду у розмірі 14253 грн. 45 коп., яка спричинена з вини обвинуваченого ОСОБА_2, то суд покладає на останнього обов'язок відшкодувати завдані потерпілому матеріальні збитки.

Разом з тим суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди частково сплатив суму збитків в розмірі 1500 грн., тому заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів по кримінальному провадженні вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст. ст. 368-371,373, 374,376,395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили, змінити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, до вступу вироку в законну силу, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає; - повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

Цивільний позов Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Луганської дирекції ПАТ «Укрпошта» про відшкодування майнової шкоди від кримінального правопорушення в розмірі 14253 грн. 45 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Луганської дирекції ПАТ «Укрпошта», р/р №26008300753928 в ЛОУ АТ «Ощадбанк», МФО 304665, ЄДРПОУ 21796581 матеріальну шкоду в розмірі 12753 (двонадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 45 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- прозорий поліетиленовий пакет у якому містяться недопалки від цигарок, які було виявлено та вилучено в ході огляду місця події 17.01.2015, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Марківського ВП ГУНП - знищити;

-господарчу сумку темно-зеленого кольору в клітинку, великий матерчатий гаманець чорного кольору, поясна поштова сумка чорного кольору та велика поштова - , які передані на відповідне зберігання під розписку ОСОБА_3, залишити у останньої;

-білий паперовий конверт у якому містяться грошові кошти в сумі 250 грн., який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів Марківського ВП ГУНП повернути ПАТ «Укрпошта» Луганської дирекції, ЄДРПОУ 21796581, юридична адреса: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова,3

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.

В іншій частині, відповідно до ст.395 КПК України, на вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя О.В.Рукас