Постанова № 71018111, 14.12.2017, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2396/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017 м. Косів

Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Сабадах Б.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, зобов»язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, зобов»язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якому просить визнати протиправною відмову Косівського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області ОСОБА_1 щодо, відмови в зарахуванні до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у повній сукупності: половину терміну навчання за денною формою в Національній юридичній ОСОБА_2 ім..ОСОБА_3 м.Харків з 01.09.1988 року по 22.06.1993 року і становить (половину) - 2 роки 4 місяці 21 день; календарний період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 30.06.1978 року по 06.05.1980 року і становить 1 рік 10 місяців 07 днів, а також період роботи на посаді судді з 04.12.1995 року по 20.10.2016 року, що становить 20 років 10 місяців 18 днів, а в загальному зарахувати до стажу роботи судці, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді - 25 років 1 місяць 16 днів з суми заробітку 25 600,00 грн. А також позивач подав уточнену заяву де просить зобов»язати відповідача при здійсненні перерахунку призначеного йому довічного грошового утримання врахувати суму 14500 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, що отримувалась ним як суддею щорічно без обмеження граничного розміру виплати та із врахуванням підвищення за проживання в гірському населеному пункті з моменту призначення – 21.10.2016 року та із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працював суддею Косівського районного суду з 04.12.1995 року по 20.10.2016 року. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року, ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв»язку з поданням заяви про відставку.

Наказом № 02-03/231 від 03.10.2017 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської області в зв»язку з виходом у відставку з 20 жовтня 2016 року.

З 21.10.2016 року позивачу призначено Косівським об»єднаним управлінням ПФУ Івано- Франківської області щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів в розмірі 18560,00 грн а з 24.10.2016 року в розмірі 22272,00 грн з урахуванням підвищення за проживання в гірському населеному пункті.

05.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та 07.12.2017 року ним отримано на руки в Косівському об»єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області відношення № 145/Ц-15 від 07.12.2017 року про відмову в зарахуванні періоду проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою навчання а також відмовлено в проведенні перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підставою для такої відмови відповідач посилається на те, що зарахувати періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає підстав.

Вважає дії відповідача неправомірними з тих підстав, що його стаж судді визначався відповідно до Закону України «Про статус суддів». Після втрати ним чинності у зв»язку з прийняттям нового ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначений раніше стаж роботи зберігався, що передбачено п.11 Перехідних положень нового закону, де зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом. Просить справу розглянути в порядку скороченого провадження та прийняти постанову суду якою задоволити позов в повному об'ємі.

Ухвалою Косівського районного суду від 11.12.2017 року у справі було відкрито скорочене провадження.

Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

З письмових заперечень представника Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області вбачається, що зарахувати періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 та проведенні перерахунку призначеного довічного грошового утримання немає підстав.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 04.12.1995 року по 20.10.2016 року працював суддею Косівського районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв»язку з поданням заяви про відставку.

Наказом № 02-03/231 від 03.10.2017 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської області в зв»язку з виходом у відставку з 20 жовтня 2016 року.

З 21.10.2016 року позивачу призначено Косівським об»єднаним управлінням ПФУ Івано- Франківської області щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів в розмірі 18560,00 грн а з 24.10.2016 року в розмірі 22272,00 грн з урахуванням підвищення за проживання в гірському населеному пункті.

06.12.2017 року ОСОБА_1 подав заяву до Косівського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області про проведення перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Проте, листом відповідача за № 145/Ц-15 від 07.12.2017 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з підстав неможливості зарахування періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних Силах та половина строку навчання за денною формою на юридичних факультетах (постанова втратила чинність). З 1.05.2016 року набув чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 року № 889-УІІІ (далі Закон № 889- VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон № 3723-ХІІ), яким передбачено наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 -XII та актами Кабінету Міністрів України. Водночас, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889- VIII. Такий стаж дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки. Таким чином, стаття 46 Закону № 889-УІІІ та Порядок не застосовуються при обчисленні стажу, яких дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, зарахувати позивачу в справі періоди проходження військової служби та половину строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах для визначення відсотку заробітку при призначенні пенсії щомісячного довічного грошового утримання немає підстав.

Окрім того відповідач вважає, що суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, встановленого ч. 1 статті 138 Закону України « Про судоустрій та статус суддів », отримує довічне грошове утримання, стаж роботи якого на посаді судді, що визначається статтею 131 Закону не менше 20 років. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. При наявності більше ніж 20 років стажу на посаді судді , відсотки грошового утримання (80 %) та розмір довічного грошового утримання не змінюється. Просить відмовити в позові в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до військового квитка НК № 4180598, ОСОБА_1 з 30.06.1978 року по 06.05.1980 року проходив строкову військову службу.

Окрім того в період із 01.09.1988 року по 28.06.1993 року позивач проходив денну форму навчання в Національній ОСОБА_2 ім..ОСОБА_3 м.Харків .

Як встановлено судом відповідачем довічне грошове утримання ОСОБА_1 призначено починаючи з 21.10.2016 року у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди без збільшення його розміру на 20 відсотків відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

З приводу неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду та постановою Косівського районного суду від 16.02.2017 року, яка на даний час набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, зобов’язано Косівське ОУПФУ Івано-Франківської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збільшенням його розміру на 20 відсотків, у відповідності до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» .

На даний час позивачем встановлено, що відповідачем-розмір довічного грошового утримання (80 відсотків суддівської винагороди) йому призначено без урахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у повній сукупності: половину терміну навчання за денною формою в Національній юридичній ОСОБА_2 ім..ОСОБА_3 м.Харків з 01.09.1988 року по 22.06.1993 року і становить (половину) - 2 роки 4 місяці 21 день; що буде становити 90 % грошового утримання судді та без урахування отримуваної щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді.

Відповідно до ст. 2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

У розумінні ст. 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.

Згідно принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією Українимежах і відповідно до законів України (стаття 1, ч. 2 ст. З, ч.2 ст. 6, ч.І ст. 8 Конституції України).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцієюі Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3- рп/2013зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів»врегульовані правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів (далі Закон).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій ст, 55 Конституції України(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з п. З рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Згідно з ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого закономвіку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Відповідно до ст.ст. 133-134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до ст. 136 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 як судді надавалась щорічна оплачувана відпустка з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, що підтверджується наказом голови Косівського районного суду № 02-06/195 від 30.08.2016 року «Про відпустку ОСОБА_1М.». Крім того виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу в сумі 14500 грн. підтверджуться і довідкою, виданою ТУ ДСАУ в Івано-Франківській області № 675 .

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час звільнення позивача у відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст.135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

У відповідності до положень ч. 1 ст.135 Закону №245З-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 «Перехідних положень» Закону №2453-VI (в редакції, від 07.07.2010) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно ст. 136 Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

За змістом статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»,заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вказаного Законувизначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому, слід зазначити, що згідно з п. 2.3.3. Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати»,матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається крім відомостей про судову винагороду інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась позивачу систематично та включена в оподатковуваний дохід.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Закономбули фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

На отримувану позивачем щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі осадового окладу нараховувалися внески по соціальному страхуванню та відповідні відрахування до ПФУ, а тому зазначена матеріальна допомога на оздоровлення повинна братися для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Згідно із ч. 1 ст.109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 –VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст.131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частиною 1 ст. 131 №2453 визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Так, п. 11 розділу XIII « Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, статтями 43 ЗУ «Про статус суддів» (Закон втратив чинність 30.07.2010; стаття 43 ЗУ «Про статус суддів» втратила чинність 01.01.2011) та постановою КМУ від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Згідно із ч. 4 ст.43 ЗУ «Про статус суддів» передбачено, що суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 2 ст.43 ЗУ «Про статус суддів» (в редакції ЗУ «Про внесення змін і доповнень до ЗУ «Про статус суддів» від 24 лютого 1994 року N4015-XII, чинної до 31.07.2010р.) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Крім того, згідно з п. 3.1 Постанови № 865 Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», що діяла на час набуття ОСОБА_1 права на довічне грошове утримання, (втратила чинність 01.12.2010 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, Законом СРСР №1950-УІІ від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок», (з врахуванням постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»), ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за № 2232-XII, діючих на час виходу позивача у відставку, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Хоча Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року не передбачено зарахування до стажу роботи судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання періоду проходження строкової військової служби, 50 процентів навчання у вищому навчальному закладі, час роботи у прокуратурі.

Про те, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, а також пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Конституційний суд України визначив наступний порядок виконання рішення: застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року№192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим аніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку».

Законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, передбачало право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової служби.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року №П/800/426/14 які відповідно до частини 1статті 244-2 КАС України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при визначенні стажу судді не передбачає зарахування календарного періоду проходження строкової військової служби, та періоду денного навчання , однак, позивач, набув право на відставку та виплату довічного грошового утримання до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (набув чинності 28 березня 2015 року), та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року (набрав чинності 30.09.2016 року), а тому за ОСОБА_1 зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набуття такого права на відставку.

Наведене відповідає ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на зазначене доводи відповідача щодо відсутності законних підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду строкової військової служби, та періоду денного навчання не відповідають конституційним нормам.

Таким чином виходячи з наведеного, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на довічне грошове утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню: половину терміну навчання за денною формою в Національній юридичній ОСОБА_2 ім..ОСОБА_3 м.Харків з 01.09.1988 року по 22.06.1993 року і становить (половину) - 2 роки 4 місяці 21 день; календарний період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 30.06.1978 року по 06.05.1980 року і становить 1 рік 10 місяців 07 днів, а також період роботи на посаді судді з 04.12.1995 року по 20.10.2016 року, що становить 20 років 10 місяців 18 днів, а в загальному зарахувати до стажу роботи судці, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді - 25 років 1 місяць 16 днів , що складає 90% з суми заробітку 25 600,00 грн. а також із врахуванням 14500 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, без обмеження граничного розміру виплати та із врахуванням підвищення за проживання в гірському населеному пункті з моменту призначення – 21.10.2016 року та із врахуванням раніше виплачених сум.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов»язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4)

Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Доводи, наведені відповідачем у запереченні, викладеного не спростовують, а тому судом відхиляються.

Враховуючи вище викладені обставини та з врахуванням ст.8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному об»ємі.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 19, 22, 46, 55, 64 Конституції України, статей 48, 141, пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, пункту 25 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII , керуючись ст.ст. 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167, 186, 187, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - задовольнити.

Визнати протиправними дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано- Франківської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жит. ІНФОРМАЦІЯ_2 Івано-Франківської в розмірі 90% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, зарахувавши до стажу роботи, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у повній сукупності: половину терміну навчання за денною формою в Національній юридичній ОСОБА_2 ім..ОСОБА_3 м.Харків з 01.09.1988 року по 22.06.1993 року і становить (половину) - 2 роки 4 місяці 21 день; календарний період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 30.06.1978 року по 06.05.1980 року і становить 1 рік 10 місяців 07 днів, а також період роботи на посаді судді з 04.12.1995 року по 20.10.2016 року, що становить 20 років 10 місяців 18 днів а в загальному зарахувати до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді - 25 років 1 місяць 16 днів, з суми заробітку 25 600,00 грн. та з урахуванням щорічної виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, з часу призначення, а саме з 21.10.2016 року та з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження граничного розміру виплати, та із врахуванням підвищення за проживання в гірському населеному пункті.

Стягнути з Косівського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 640 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Б.В.Сабадах