Ухвала суду № 71016917, 13.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 07.05.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №DNU0GK00001620, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 90 545,00 дол. США на термін до 07.05.2028 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, через що станом на 20.02.2015 р. виникла заборгованість в сумі 131 676, 49 дол. США, яка складається з наступного: 54 266,07 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 530,40 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 343,28 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 68 257,88 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, також штрафи відповідно до договору - 8,98 дол. США (фіксована частина), 6 269,88 дол. США - штраф (процентна складова).

Просив стягнути зазначену вище суму з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, у заяві від 01.07.2015 р. позивач зазначив про укладення між сторонами за цим позовом додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору, за умовами якої відповідачу надано можливість здійснювати погашення заборгованості за новим графіком. Відповідач порушив умови додаткової угоди, починаючи з 21.11.2014 р., прострочено виконання зобов'язань з погашення заборгованості, через що знову утворилась заборгованість, розмір якої станом на 16.07.2015 р. становить 76 628,39 дол. США, яка складається з наступного: 265, 43 дол. США - заборгованість за прострочене тіло кредиту, 562,71 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 5 262,15 дол. США - заборгованість за прострочені відсотки за користування кредитом, 1 690,86 дол. США - заборгованість за прострочену комісію за користування кредитом, 68 847,24 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 рокуу задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити у повному обсязі його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №DNU0GK00001620, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 90 545,00 дол. США на термін до 07.05.2028 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, через що станом на 20.02.2015 р. виникла заборгованість в сумі 131 676, 49 дол. США, яка складається з наступного: 54 266,07 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 530,40 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 343,28 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 68 257,88 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, також штрафи відповідно до договору - 8,98 дол. США (фіксована частина), 6 269,88 дол. США - штраф (процентна складова).

В той же час обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на укладення між ним та відповідачем додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору, за умовами якої з метою надання відповідачу можливості увійти в графік погашення та ненарахування банком після цього пені на прострочені зобов'язання відповідача було здійснене рефінансування кредиту відповідача і надано можливість відповідачу здійснювати погашення заборгованості за новим графіком. Позивач посилався на те, що відповідач порушив умови додаткової угоди, починаючи з 21.11.2014 р., прострочено виконання зобов'язань з погашення заборгованості, через що знову утворилась заборгованість, розмір якої станом на 16.07.2015 р. становить 76 628,39 дол. США, яка складається з наступного: 265, 43 дол. США - заборгованість за прострочене тіло кредиту, 562,71 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 5 262,15 дол. США - заборгованість за прострочені відсотки за користування кредитом, 1 690,86 дол. США - заборгованість за прострочену комісію за користування кредитом, 68 847,24 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Проте, позивачем не надано допустимого доказу укладення 22.08.2012 р. додаткової угоди №1.

Відповідач наголошував на тому, що йому не належить підпис на додатковій угоді №1 від 22.08.2012 р., копія якої була надана позивачем до суду, у зв'язку з чим за клопотанням відповідача судом була призначена судово-почеркознавча експертиза. Відповідно до повідомлення судового експерта №8384 ним повідомлено про неможливість надання висновку через невиконання клопотання експерта та ненадання оригіналів (всіх примірників) додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору №DNU0GK00001620 від 07.05.2008 р.

Відповідно до листа представника позивача неможливість надання оригіналу додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. обумовлена втратою даного оригіналу в результаті переїзду архіву ПАТ КБ «ПриватБанк» з м. Дніпропетровська до м. Дніпродзержинська (а.с. 229).

Судово-почеркознавча експертиза так і не була проведена, оскільки не було виконано клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №8384 (а.с. 173).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неможливо встановити факт наявності договірних правовідносин за додатковою угодою №1 від 22.08.2012 р.

З урахуванням вище встановленого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають чинному законодавству та узгоджуються з обставинами справи.

За нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права.

Судом було встановлено, що оригінал Додаткової угоди №1 від 22.08.2012 року до кредитного договору було втрачено при переїзді архіву ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто встановлена відсутність оригіналу вказаного документу.

Таким чином посилання позивача, як на підставу своїх вимог на копію Додаткової угоди №1 від 22.08.2012 року до кредитного договору, за відсутності оригіналу цього документа, є безпідставними.

Крім того, позивачем не було надано належного розрахунку заборгованості, оскільки відповідно до позовної заяви позивач вказує про існування заборгованості відповідачки по зобов'язанням за кредитним договором у розмірі 131 676,49 дол. США., розрахованої станом на 20.02.2015 року. Однак, станом на 16.07.2015 року, відповідно до письмових пояснень представника позивача, відповідачка мала заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 728,39 дол. США.

При цьому, на неодноразові вимоги суду щодо надання належного розрахунку сум заборгованості із зазначенням сум погашення кредиту, позивачем такого розрахунку надано не було.

Також, 07.05.2008 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір іпотеки квартири, відповідно до якого відповідачка, в забезпечення нею належного виконання зобов'язань за кредитним договором, передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. З метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором, 07.05.2008 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

На підставі вказаного договору 13.12.2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином, позивач використав своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, як іпотекодержателя, за кредитним договором.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров