Рішення № 71016415, 06.12.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4546/17

Провадження № 2/185/2849/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Зінченко А.С., за участю секретаря – Пожидаєвої Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просить суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що матері позивача на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.01.1993 року Павлоградським відділом по обліку та розподілу житлової площі, належала квартира АДРЕСА_1. З 2008 року позивач проживав разом з матір’ю в Росії. Вищевказаною квартирою мати позивача не користувалася, тому домовилась з ОСОБА_2 та його сім’єю (цивільний шлюб з ОСОБА_3) про тимчасове проживання в вищевказаній квартирі до першої вимоги її звільнення. Проживання в вищевказаній квартирі було безкоштовним, за умови сплати комунальних платежів (квартплати, плати за газ, опалення, електроенергію та воду). 07 березня 2015 року мати позивача – ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла вищевказана квартира. Спадкоємцем за заповітом є позивач, інших спадкоємців немає. У передбачений шестимісячний строк позивач прийняв спадщину. Після смерті матері ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2, що і надалі відповідачі будуть проживати в даній квартирі до першої вимоги позивача на таких самих підставах. ОСОБА_2 запропонував свою допомогу у питанні оформлення спадщини, а саме вищевказаної квартири, оскільки позивач мешкає в Росії. Позивач надав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність для представлення інтересів в будь-яких органах з питань оформлення спадкового майна. Переслав оригінали документів на квартиру, кошти необхідні для оформлення спадщини у сумі 2670 дол. США. Наприкінці 2016 року ОСОБА_2 перестав виходити на зв’язок. Надалі позивач звернувся до своєї сестри ОСОБА_5, з проханням дізнатися що відбувається. Зі слів сестри, відповідачі проживають в вищевказаній квартирі але комунальні платежі не сплачують, в зв’язку з чим утворилась заборгованість. Документи для оформлення спадщини в нотаріальну контору надані не в повному обсязі, спадщина до цього часу не оформлена. ОСОБА_2 сестру до квартири не впускає, ображає, на вимоги пустити працівників БТІ для складання технічної документації не відкрив двері. Дільничному інспектору поліції ОСОБА_2 повідомив, що оригінали документів знаходяться в нотаріальній конторі, але насправді їх там немає. ОСОБА_6 витратив всі кошти, які позивач перераховував для оформлення спадщини, допустив заборгованість за комунальними платежами, з квартири добровільно не виселяється. Позивач має намір розпорядитися квартирою, але фактично там проживають люди, які не зареєстровані, договір найму житла не укладався, право користування за відповідачами відсутнє. Факт проживання відповідачів підтверджується висновком Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.03.2017 року та поясненнями самого ОСОБА_2 від 23.03.2017 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, представник надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання повторно не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

З’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки БТІ від 20.04.2017 року, матері позивача – ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.01.1993 року Павлоградським відділом по обліку та розподілу житлової площі, належала квартира АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про смерть, серії I-РЕ №810609, 07 березня 2015 року, ОСОБА_4 померла.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла вищевказана квартира. Спадкоємцем за заповітом є позивач, інших спадкоємців немає. У передбачений шестимісячний строк позивач прийняв спадщину, згідно заяви від 01.07.2015 року ОСОБА_1, серії 39 АА 1019602, що підтверджується копією спадкової справи № 619/2015.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до обставин викладені в позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в вищезазначеній квартирі за домовленістю ОСОБА_4, після її смерті за згодою спадкоємця – ОСОБА_1, що підтверджується висновком Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.03.2017 року та поясненням ОСОБА_2 від 23.03.2017 року.

Відповідно до копії повідомлення, позивач надав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність для представлення інтересів в будь-яких органах з питань оформлення спадкового майна. За № 3-1017, бланк серії 39АА №1019715, яка 07.04.2017 року була скасована.

Відповідно до заяв про перерахування грошових коштів від 04.05.2016 року, від 26.08.2015 року, від 17.12.2015 року, від 26.06.2015 року. ОСОБА_1 надіслав гроші ОСОБА_6 у сумі 2670 дол. США.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ст. 391 ЦК України.

Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем.

Згідно з ч.1 ст.109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст.47 Конституції України гарантується, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР якщо наймач,члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним,систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Пленум Верховного суду України в п.17 постанови №2 від 12 квітня 1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Крім цього, із змісту ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 грудня 2015 року в справі №6-9022св15, випливає, що відповідно ст.116 ЖК УРСР виселення члена сім’ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливе в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Відповідно до довідок ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Жодних доказів законного вселення в спірну квартиру, та законних підстав проживання в ній відповідачами не надано.

Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім’ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 та виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу , витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Статтею 84 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Представником позивача надано копію договору, квитанцію про сплату 3000 грн. позивачем, розмір витрат на правову допомогу відповідає вимогам ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", та є в межах граничних розмірів встановлених законом. Таким чином, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати .

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218, 224-232 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у сумі – 2140 (дві тисячі сто сорок) грн. з кожного окремо.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем у десятиденний строк з моменту отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. С. Зінченко