Ухвала суду № 71015560, 05.12.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13833/16-ц

Провадження № 4-с/201/62/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», В.о. начальника Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 (заінтересовані особи – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», В.о. начальника Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 28.07.2017р. після усунення заявником недоліків скарги, провадження по скарзі було відкрито ( а.с. № 116).

В обґрунтування вимог скарги, заявник посилався на те, що державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області було незаконно прийнято рішення від 09.06.2017р. про повернення виконавчих документів, через те, що ним не був внесений авансовий внесок, оскільки заявник є інвалідом першої групи та звільнений від сплати цих витрат. Заявник просив скасувати рішення державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 09.06.2017р. про повернення виконавчих документів та зобов’язати державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області розпочати виконавче провадження щодо виконання виконавчих листів.

В судові засідання заявник не з’являвся, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, в наданих суду клопотаннях та заявах, що надходили до суду 11.09.2017р., 28.09.2017р., 04.10.2017р., 21.11.2017р. (а.с. № 125-131, 139-145, 151-152, 180) просив розглядати скаргу за його відсутності.

Представник заінтересованої особи – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. - а.с. №235) в наданій суду 05.12.2017р. заяві просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності (а.с. № 234).

Представник заінтересованої особи – Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області – ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності № 8 від 21.11.2017р. - а.с.№182) надала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити в задоволені скарги, посилаючись на те, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу винесено з дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження», її дії, як державного виконавця, є законними та правомірними. Крім того, посилалася на те, що довідка про встановлення першої групи інвалідності видана установою Російської Федерації на тимчасово окупованій території АРК (а.с. № 183-185). В наданій суду 05.12.2017р. заяві державний виконавець просила відмовити в задоволені скарги та розглянути справу в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України (а.с.№181).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами згідно ст. 169, ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

З огляду на те, що інтереси Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області представляє саме той державний виконавець, дії якого оскаржує заявник, то підстав для залучення до участі у справі державного виконавця Чернової Л.В. немає, адже вона надала суду письмові заперечення на скаргу та копію матеріалів виконавчого провадження.

Суд, вивчивши матеріали скарги, ознайомившись із матеріалами виконавчих проваджень АСВП № 54060677 та АСВП № 54060800 (а.с. № 187-233), вважає за можливе скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею ст. 383 ЦПК України визначено право сторони виконавчого провадження щодо оскарження в судовому порядку рішення, дій або бездіяльності в тому числі й державного виконавця, а ст. 385 ЦПК України визначено строк для подачі скарги.

З огляду на те, що про винесені 09.06.2017р. повідомлення про повернення виконавчих документів заявник дізнався з листа УДВС від 04.07.2017р., а скарга подана 13.07.2017р., то встановлений законом 10-тиденний строк на оскарження заявником не пропущений.

Судом встановлено, що 01.06.2017р. у Соборному ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області була зареєстрована заява ОСОБА_1 про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 09.03.2017р. по цивільній справі № 201/13833/16ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів (а.с. № 188-189,201-202). Виконавче провадження АСВП № 54060677 (а.с.№187).

Одночасно, заявником було подано до виконавчої служби також виконавчий лист, виданий 10.04.2017р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 201/12408/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання відмови в поверненні вкладу та процентів такою, що не відповідає вимогам закону та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.№ 188-189, 216-217). Виконавче провадження АСВП№ 54060800 (а.с.№203).

При пред’явленні виконавчих документів на примусове виконання, заявником не було сплачено авансовий внесок за жодним з виконавчих листів, з посиланням на те, що він є інвалідом першої групи на підтвердження чого надав документ (далі мовою оригіналу) «Справка серия МСЭ-2013 № 1870023 от 16.01.2017г., выдана ФКУ «ГБ МСЭ по Республике Крым ОСОБА_5» (а.с.№194, 211).

Повідомленнями Головного державного виконавця Чернової Л.В. від 09.06.2017р. виконавчі листи № 201/13833/16ц та 201/12408/14ц були повернуті стягувану з посиланням на те, що до заяв про відкриття виконавчого провадження заявник надав ксерокопія документу щодо пільг по сплаті авансового внеску, що не відповідає вимогам чинного законодавства та до заяви необхідно додати оригінал документу або належним чином завірену копію (а.с. № 197-198,214-215).

Як вбачається з матеріалів справи, заявник є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи ксерокопією його паспорту, який виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України в АРК 18.12.2007р., серія ЕТ № 096560 (а.с. № 10).

Відповідно до довідки МСЕ Серія 3-05 № 019218, виданої Міжрайонним МСЕ м. Сімферополя АРК Міністерства охорони здоров’я України, заявник був інвалідом третьої групи (а.с.№89-90).

В подальшому, 21.01.2016р. та 16.01.2017р. заявник отримав (далі мовою оригіналу) «Справки серия МСЭ-2013 № 1831709 и № 1870023 от 21.01.2016г. и 16.01.2017г., выданые Бюро МСЭ № 12 ФКУ ГБ МСЭ по Республике Крым ОСОБА_5» (а.с.№91-92,96-97), згідно яких йому призначена спочатку друга група інвалідності, а потім перша.

З даних довідок вбачається, що заявник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідає також відмітці про його реєстрацію в паспорті громадянина України (а.с.№11).

В обґрунтування заперечень по скарзі, державний виконавець посилається на те, що виконавчі документи були повернуті стягувачу у зв’язку з ненаданням ним оригіналу документу (належним чином завіреної копії), що підтверджує наявність пільг для сплати авансового платежу.

Проте суд критично оцінює це посилання виходячи з того, що ані ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», ані розділом ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень ( в редакції Закону, що діяв на момент прийняття 01.06.2017р. виконавчих документів) не передбачено надання саме оригіналу даного документу (дана інструкція передбачає лише надання оригіналу документу, що посвідчує повноваження представника (п.10 розділу ІІ) та оригіналу виконавчого документу ( п. 3 розділу ІІІ)).

Крім того, державний виконавець, користуючись наданими йому ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» правами мав змогу, у разі наявності сумнівів, запропонувати заявнику надати для огляду оригінал документу, що підтверджує наявність у нього пільг для сплати авансового платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 та скасувати повідомлення державного виконавця від 09.06.2017р. про повернення виконавчих документів № 201/13833/16ц, виданого 09.03.2017р. та № 201/12408/14-ц, виданого 10.04.2017р. стягувачу ОСОБА_1 без прийняття його до виконання у зв’язку з ненаданням стягувачем підтвердження про сплату авансового внеску.

Разом з тим, вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця розпочати примусове виконання за вищевказаними виконавчими листами не підлягають задоволенню, виходячи з положень ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, судом критично оцінено посилання державного виконавця стосовно того, що довідка про інвалідність є недійсною, оскільки видана органами Російської Федерації на тимчасово окупованій території АРК, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Закон від 15.04.2014р. з подальшими змінами) визначено, що тимчасово окупованою територією є в тому числі й сухопутна територія Автономної Республіки Крим.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ в тому числі й практику Суду як джерело права.

Міжнародний суд ООН у консультативному висновку від 21.06.1971р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», наголосив, що якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися («намібійські винятки»). Держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Спираючись на сформульований у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».

Таким чином, документ, який був наданий стягувачем на підтвердження наявності у нього пільг для сплати авансового платежу, мав бути розглянутий державним виконавцем, між іншим, в контексті рішень Європейського Суду з прав людини задля недопущення порушення права громадянина України, який опинився на тимчасово окупованій території на належне виконання рішення суду, винесеного на його користь.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, враховуючи, що сторонами не надано доказів їх понесення, витрати відповідно до вимог ст.388 ЦПК України розподілу не підлягають. З огляду на те, що за подачу скарги на дії державного виконавця не передбачена сплата судового збору, то підстав для розподілу цих витрат відповідно до положень ст. 88 ЦПК України немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Консультативним висновком від 21.06.1971р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, ст. 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, ст. 3, 5, 9 Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 88, 169, ч. 2 ст. 197, ст.ст. 210, 293, 383, 385, 387, 388 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», В.о. начальника Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати повідомлення державного виконавця від 09.06.2017р. про повернення виконавчих документів № 201/13833/16ц, виданого 09.03.2017р. та № 201/12408/14-ц, виданого 10.04.2017р. стягувачу ОСОБА_1 без прийняття його до виконання у зв’язку з ненаданням стягувачем підтвердження про сплату авансового внеску.

В задоволені іншої частини скарги ОСОБА_1 про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Н.В.Ткаченко