Ухвала суду № 71014447, 13.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - Сербін Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 662 400 грн. та 146 000 грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди змінити, збільшивши її до 2 592 000 грн., вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури управління та просив стягнути з Головного управління Державної Казначейської служби України в м. Києві відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 629 643 грн. 26 коп. та моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України».

В подальшому позивачем подано заяву про зміну позовних вимог.

Відповідно до заяви просив стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 424 643 грн. 26 коп. та моральної шкоди в розмірі 2 592 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України».

В обґрунтування зазначених вимог, посилався на те, що 9 березня 2010 року старшим слідчим в ОВС прокуратури м. Києва Григорівим В.Б., відносно нього, який на той час працював заступником начальника міського відділу - начальником кримінальної міліції Бориспільського МВ (з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району) ГУМВС України в Київській області, порушено кримінальну справу №50-5761 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України, по матеріалам дослідної перевірки, яку проводили співробітники ГУБКОЗ СБУ.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2015 року у кримінальній справі №1/754/22301/13-к, його визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та виправданим за недоведеності участі у вчиненні злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2015 року, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2015 року залишено без змін.

Зазначив, що з 9 березня 2010 року розпочався процес притягнення його до кримінальної відповідальності, який тривав до 4 листопада 2015 року.

Крім того, наказом ГУ МВС України в Київській області № 242 від 1 квітня 2010 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. «є» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС».

Станом на момент звільнення він мав наступну вислугу: календарна -14 років 08 місяців 06 днів, пільгова - 19 років 08 місяців 08 днів, а тому йому має бути нараховане та сплачене грошове забезпечення в сумі 166 143,26 грн. Крім того, протягом часу його перебування в слідчому ізоляторі, його родичі передавали продуктові та промислові товари, а також інші необхідні речі, на які були витрачені кошти в сумі 112 500 грн.

15 березня 2010 року брат ОСОБА_3 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Розметовим Р.Н. про захист прав, свобод та інтересів брата клієнта по кримінальній справі відносно нього на стадіях досудового слідства та в судах першої та апеляційної інстанції, при цьому кошти в сумі 116 000 грн., які були витрачені на захисника, фактично являються коштами позивача, які позивач просить компенсувати за рахунок держави.

Також зазначив, що моральна шкода, яку він зазнав, виявилася у завданні шкоди його психологічному та фізичному здоров'ю. Внаслідок душевного хвилювання за його здоров'я, честь і гідність, у нього захворів батько, який невдовзі помер. Крім того, під час проведення обшуку в його квартирі, було нанесено психологічну травму двом його неповнолітнім донькам.

Згідно висновку судового експерта № 676/16-23 від 22 листопада 2016 року, ситуація, яка була пов'язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям та утриманням під вартою, незаконним проведенням в ході кримінального провадження обшуку та іншими процесуальними діями для ОСОБА_3 була психотравмувальною. ОСОБА_3, у зв'язку з вищевказаною ситуацією, були нанесені страждання (моральна шкода) з психологічної точки зору. Можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації завданої моральної шкоди становить 810 МЗП, розмір якої приймається рівному розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятий на момент винесення судом рішення, а тому моральну шкоду яку він розцінює в 2 592 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу з наказу Головного управління МВС України в Київській області № 326 о/с від 10 липня 2009 року, капітана міліції ОСОБА_3 призначено заступником начальника Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) - начальником кримінальної міліції, звільнивши його з посади начальника відділу упроваджень та оперативних розробок наркоугрупувань Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків.

9 березня 2010 року старшим слідчим в ОВС прокуратури м. Києва Григорівим В.Б., відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу №50-5761 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України, а 10 березня 2010 року його затримано в порядку ст. 115 КПК України та пред'явлено обвинувачення за вказаними статтями.

Витягом з наказу ГУ МВС України в Київській області № 242 від 1 квітня 2010 року, за порушення службової дисципліни, вимог п. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

19 квітня 2010 року наказом ГУМВС України в Київській області № 229 о/с заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ (з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району) ГУМВС України в Київській області ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ з 21 квітня 2010 року.

11 березня 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва ОСОБА_3 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі.

30 квітня 2010 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 2.ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 368; ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України, по яких 11 липня 2010 року пред'явлено обвинувачення.

5 січня 2012 року ОСОБА_3 повторно пред'явлено обвинувачення вищевказаними статтями КК України.

13 лютого 2012 року заступник прокурора м. Києва скасував постанову від 30 липня 2010 року в частині порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 364; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 368; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368 КК України.

14 лютого 2012 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч. 2. ст. 368, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 366 КК України. ( в березні 2012 року, прокуратурою м. Києва було закрито кримінальну справу за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України).

19 березня 2014 року Деснянським районним судом м. Києва ОСОБА_3 змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2014 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3, в частині обвинувачення за ст. 364 ч. 3 КК України закрито на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України (1960 року). Вказана постанова набрала законної сили 03 квітня 2014 року.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2015 року у ОСОБА_3 визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України та виправданим за недоведеності участі у вчиненні злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2015 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 7 травня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 1 квітня 2010 року № 242 та № 229 о/с від 19 квітня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ, зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та зарахувати трудовий стаж з 21 квітня 2010 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2015 року залишено в силі.

На підставі Наказу від 18 грудня 2015 року за № 632 о/с, виданого Головою ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, капітана міліції ОСОБА_3 поновлено на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) з 21 квітня 2010 року, та скасовано наказ Головного управління МВС України в Київській області від 1 квітня 2010 року № 242 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 і пункт наказу Головного управління МВС України в Київській області від 19 квітня 2010 року № 229 о/с у частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3, заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), 21 квітня 2010 року.

На підставі Наказу від 21 грудня 2015 року за № 633 о/с, виданого Головою ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, згідно з пунктом 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_3 поновлено на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), 6 листопада 2015 року.

Згідно висновку судового експерта № 676/16-23 від 22 листопада 2016 року, ситуація, яка була пов'язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям та утриманням під вартою, незаконним проведенням в ході кримінального провадження обшуку та іншими процесуальними діями для ОСОБА_3 була психотравмувальною. ОСОБА_3, у зв'язку з вищевказаною ситуацією, були нанесені страждання (моральна шкода) з психологічної точки зору. Можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації завданої моральної шкоди становить 810 МЗП, розмір якої приймається рівному розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятий на момент винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про міліцію» звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

Пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено окрему підставу для звільнення особи з органів внутрішніх справи в разі кримінального правопорушення, згідно з яким особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", якщо для з'ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом про скасування наказів про його звільнення.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, з урахуванням часу перебування позивача під слідством і судом. Виходив із засад розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, понесених позивачем.

Стягуючи на користь позивача витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що за час провадження у кримінальній справі, адвокат Розметов Р.Н. отримав гонорар в розмірі 146 000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних (наданих) послуг за період з 15 березня 2010 року по 07 травня 2015 року до Угоди про надання правової допомоги від 15 березня 2010 року.

Рішення суду в частині стягнення майнової шкоди в апеляційному порядку не оскаржується і колегією суддів не перевіряється.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано висновком експерта № 676/16-23 від 22 листопада 2016 року, оскільки судом надана відповідна оцінка зазначеному висновку. Крім того висновок експерта несе рекомендаційний характер, а не обов'язковий.

Як роз'яснено в п.п.9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 2 грудня 2015 року в справі №6-22-3цс15, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, законодавством визначено мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, максимальний розмір моральної шкоди не визначено, відтак, суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої особі за час перебування під слідством чи судом, має виходити з конкретних обставин справи.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом та не повинен призводити до її збагачення.

При визначенні суми, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із засад розумності та справедливості, з наданням оцінки всім наявним в матеріалах справи обставинам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді