Постанова № 71013304, 06.10.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13160/17

Провадження № 3/638/3424/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року Суддя Дзержинського районного суду Грищенко І.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Головного управління ДФС у Харківській області у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, працюючий директором ТОВ «ВПЗ «Рекаст», який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: м.Харків, вул. 2-ої Пятирічки, 2а, кв. 103, код РНОКПП НОМЕР_1,

- у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 43 на бланку № 145205 від 16 серпня 2017 р., складеного головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області встановлено ведення бухгалтерського та податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість за березень 2015 р. на суму 847000,00 грн. Внаслідок чого у відношенні директора ТОВ ВПЗ «Рекаст» ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Представник правопорушника у судовому засіданні надав письмові заперечення проти наявності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне закрити дану справу, виходячи з наступного.

Так, з 03.08.2017 р. по 09.08.2017 р. спеціалістами ГУ ДФС у Харківській області проводилася позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВПЗ «Рекаст», (податковий номер 37878742) з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р.

За результатами перевірки складений акт № 9996/20-40-14-11-11/37878742 від 16.08.2017 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВПЗ «Рекаст», (податковий номер 37878742) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р.».

На підставі результатів розгляду вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 від 31.08.2017 р., яким було збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на суму 665113,50 грн. (443409,00 грн за податковим зобовязанням та 221704,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № НОМЕР_3 від 31.08.2017 р., яким було встановлено завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 403591,00 грн.

Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ВПЗ «Рекаст» 15.09.2017 р. звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 р. у справі № 820/4522/17 були скасовані вищезазначені податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2 від 31.08.2017 р. та № НОМЕР_3 від 31.08.2017 р., що були винесені відносно ТОВ «ВПЗ «Рекаст». Таким чином, висновки протоколу про адміністративне правопорушення та ОСОБА_2 перевірки щодо заниження податку на додану вартість за березень 2015 р. на суму 847000,00 грн. спростовуються Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 р. у справі № 820/4522/17.

Крім того, суд прийшов до висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торгівельна компанія «Біві-Ант» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «ВПЗ «Рекаст» (Покупець), в особі директора ОСОБА_1, був укладений договір поставки № 21 від 30.03.2015 р. Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник зобовязується передати у власність Покупця світлі рослинні олії (далі по тексту Товар) кількістю 440,0 тон на загальну суму 5082000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТК «Біві-Ант» на адресу ТОВ «ВПЗ «Рекаст» виписано видаткову накладну № 298 від 31.03.2015 р. та податкову накладну № 128 від 31.03.2015 р. на загальну суму 5082000,00 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 847000,00грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до складу податкового кредиту, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2015 року на суму 847000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору поставки № 21 від 30.03.2015 р. Постачальник зобовязується передати Товар на умовах «самовивозу зі складу Постачальника». Датою поставки Товару вважається дата відвантаження Товару зі складу Постачальника (п. 2.3 договору поставки № 21 від 30.03.2015 р).

Поставка Товару підтверджується Товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи:

№ Р31-03/1 від 31.03.2015 р. кількістю 26,30 т. на загальну суму 303765,00 грн.;

№ Р31-03/2 від 31.03.2015 р. кількістю 26,28 т. на загальну суму 303534,00 грн.;

№ Р31-03/3 від 31.03.2015 р. кількістю 25,89 т. на загальну суму 299029,50 грн.;

№ Р31-03/4 від 31.03.2015 р. кількістю 26,14 т. на загальну суму 301917,00 грн.;

№ Р31-03/5 від 31.03.2015 р. кількістю 26,21 т. на загальну суму 302725,50 грн.;

№ Р31-03/6 від 31.03.2015 р. кількістю 25,91 т. на загальну суму 299260,50 грн.;

№ Р31-03/7 від 31.03.2015 р. кількістю 26,01 т. на загальну суму 300415,50 грн.;

№ Р31-03/8 від 31.03.2015 р. кількістю 26,19 т. на загальну суму 302494,50 грн.;

№ Р31-03/9 від 31.03.2015 р. кількістю 25,89 т. на загальну суму 299029,50 грн.;

№ Р31-03/10 від 31.03.2015 р. кількістю 25,79 т. на загальну суму 297874,50 грн.;

№ Р31-03/11 від 31.03.2015 р. кількістю 26,34 т. на загальну суму 304227,00 грн.;

№ Р31-03/12 від 31.03.2015 р. кількістю 26,42 т. на загальну суму 305151,00 грн.;

№ Р31-03/13 від 31.03.2015 р. кількістю 26,18 т. на загальну суму 302379,00 грн.;

№ Р31-03/14 від 31.03.2015 р. кількістю 26,35 т. на загальну суму 304342,50 грн.;

№ Р31-03/15 від 31.03.2015 р. кількістю 26,42 т. на загальну суму 305151,00 грн.;

№ Р31-03/16 від 31.03.2015 р. кількістю 26,25 т. на загальну суму 303187,50 грн.;

№ Р31-03/18 від 31.03.2015 р. кількістю 21,43 т. на загальну суму 247516,50 грн.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, вищенаведеними Товарно-транспортними накладними підтверджується здійснення послуг з перевезення Товару від Вантажовідправника ТОВ «ТК «Біві-Ант» (пункт навантаження м. Харків, вул. Драгомирівська, 10) до Вантажоодержувача ТОВ «ВПЗ «Рекаст» (пункт розвантаження м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36).

Відповідно до Журналу «ОСОБА_2 вхідної сировини» під час отримання Товару був проведений відбір проб сировини, отриманої 31 березня 2015 року від Постачальника ТОВ «ТК «Біві-Ант». У результаті проведеного у виробничій лабораторії ТОВ «ВПЗ «Рекаст» аналізу органолептичних та фізико-хімічних показників, був зроблений висновок, що світлі рослинні олії у кількості 440 т. відповідають ДСТУ 5055:2008. Крім того, після отримання світлої рослинної олії, був проведений розрахунок матеріального балансу виробництва монокарбованих жирних кормових кислот, що підтверджується випискою з журналу «Змінне завдання».

В подальшому сировина, що була отримана від ТОВ «ТК «Біві-Ант» підлягала переробці відповідно до Технологічної інструкції виробництва жирних кислот соапстоків світлих рослинних олій, розробленої головним інженером ТОВ «ВПЗ «Рекаст» і затвердженої директором ТОВ «ВПЗ «Рекаст» 05 січня 2013 року.

Як зясовано судовим розглядом, в результаті переробки світлих рослинних олій ТОВ «ВПЗ «Рекаст» отримало жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій, що за своїми органолептичними та фізико-хімічними показниками відповідають ДСТУ 4860:2007 та підтверджується Паспортами на жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій від 31.03.2015 р. №188А та № 189А.

Згідно з приймально-здавальною накладною від 31.03.2015 р. жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій були переміщені з виробничого цеху з переробки жирів до складу готової продукції.

Частковий розрахунок за товар ТОВ «ВПЗ «Рекаст» зроблено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 1500000,00 грн. на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується Платіжним дорученням № 4 від 27.07.2015 р.

Судом також зясовано, що 11 листопада 2015 року між ТОВ «ТК «Біві-Ант» (Первісний кредитор) та ТОВ «Енерго Постач-81» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 17-1/15. Відповідно до предмету вказаного договору Первісний кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові відповідно до договору поставки № 21 від 30.03.2015 р., укладеного між Первісним кредитором та ТОВ «ВПЗ «Рекаст».

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № 17-1/15 від 11.11.2015 р. за цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів, що залишились до сплати за договором поставки № 21 від 30.03.2015 р. в розмірі 3582000,00 грн.

У листопаді 2015 року ТОВ «ВПЗ «Рекаст» отримало повідомлення про відступлення права вимоги від 17.11.2015 р. про те, що сума боргу підлягає сплаті Новому кредитору ТОВ «Енерго Постач-81».

Відповідно до платіжного доручення № 1151 від 19.11.2015 р. на суму 2582000,00 грн. та платіжного доручення № 1154 від 20.11.2015 р. на суму 1000000,00 грн. ТОВ «ВПЗ «Рекаст» розрахувалося в повному обсязі за договором поставки № 21 від 30.03.2015 р.

Матеріалами справи також підтверджено, що на підставі договору поставки № 4 ЖК від 20.02.2015 р., укладеного між ТОВ «ВПЗ «Рекаст» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «ТПК Гермес-Сервіс» (Покупець), в особі директора ОСОБА_3, жирні кислоти соапстоків світлих рослинних олій були продані останньому. На виконання договору поставки № 4 ЖК від 20.02.2015 р. були видані видаткові накладні від 31.03.2015 р. № 36, № 37, № 59 на загальну суму 5401148,00 грн. На підставі довіреності № 26 від 30.03.2015 р. жирні кислоти соапстоків рослинних олій кількістю 440 т. були передані Директору ТОВ «ТПК Гермес-Сервіс» ОСОБА_3

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу висновків щодо наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обовязкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV (в редакції, що діяла на момент виникнення господарських правовідносин між ТОВ «ТК «Біві-Ант» та ТОВ «ВПЗ «Рекаст») підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами ст.ст. 251, 252 КУпАП, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд також зауважує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення господарських правовідносин між ТОВ «ТК «Біві-Ант» та ТОВ «ВПЗ «Рекаст») податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ «ВПЗ «Рекаст» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобовязань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовязань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного субєкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обовязків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права.

Аналізуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням представника правопорушника про те, що Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обовязку для ТОВ «ВПЗ «Рекаст» здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобовязань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, чинне законодавство України виходить із принципу публічно-правової легітимації діяльності всіх субєктів господарювання. Вони для третіх осіб існують, якщо відповідні дані внесені до Єдиного державного реєстру. І ніхто при цьому не повинен удаватися до перевірки відповідних даних, будь-яка особа може сприймати відомості про свого контрагента як достовірні, якщо вони містяться у реєстрі. Такий підхід закладено з метою забезпечення стабільності господарського обороту, коли будь-яка особа має бути впевнена, що придбання нею будь-якого майна не буде поставлена під сумнів через недобросовісну поведінку інших учасників правовідносин. Тому немає жодних підстав стверджувати, що фіктивність субєкта господарювання «автоматично» позбавляє правого значення всіх юридичних дій, вчинених від його імені.

Крім того, суд зазначає про те, що в акті перевірки № 9996/20-40-14-11-11/37878742 від 16.08.2017 р. відсутня будь-яка інформація про те, що ТОВ «ВПЗ «Рекаст» було обізнано про фіктивну діяльність контрагента з якими відбулися господарсько-правові відносини.

Зазначений принцип підлягає застосуванню також при оцінці правомірності посилання в податковому обліку платника податків на податкові накладні, складені та видані субєктом господарювання з ознаками фіктивності. Виходячи з правових позицій Європейського суду з прав людини, відповідальність за неналежне складення податкової накладної повинен нести саме той платник податків, який допустив відповідне порушення, якщо податковим органом не доведена причетність іншого платника податків до протиправної діяльності недобросовісної особи.

Частина 1 ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Враховуючи те, що судом, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, була встановлена реальність господарських операцій між ТОВ «ВПЗ «Рекаст» та ТОВ «ТК «Біві-Ант», що спричинили реальні зміни майнового стану платників податків, суд дійшов висновку про те, що в діях директора ТОВ «ВПЗ «Рекаст» ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

З урахуванням зазначеного, вважаю, що складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1. за несвоєчасне подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані є неправомірним, оскільки несвоєчасне подання повідомлення відбулось не з її вини, що достеменно встановлено в суді.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Згідно з ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази , керуючись нормами закону, суддя дійшов висновку про те, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 163-1, ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня її прийняття апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови

Суддя І.О.Грищенко