Рішення № 71013060, 07.12.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/13883/17

Провадження № 2/643/6356/17

07.12.2017 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Арестовій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу №3240 від 26.07.2017 р. недійсним та стягнення грошових коштів в сумі 32309,90 грн., сплачених на виконання умов цього договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач за умовами договору зобов'язувався придбати предмет лізингу - автомобіль марки «Geely Emgrand 7 FL», вартістю згідно п. 8.2 договору 319900 грн. та передати його у користування позивачу. Представник відповідача повідомив, що автомобіль буде переданий після сплати 31990 грн., того ж дня позивач сплатив ці кошти, однак після сплати коштів жодних дій щодо виконання умов договору сторонами не вчинялись. Коли у визначений строк позивач автомобіль не отримав, то звернувся до відповідача, представник повідомив, що сплачена сума є комісією за організацію по договору і позивач повинен виконати інші умови договору. 01.08.2017 р. позивач надіслав на адресу відповідача заяву про розірвання договору та повернення йому коштів. З відповіді він дізнався, що договір розірвано, однак кошти сплачені позивачем зараховані як комісія за організацію договору. У зв’язку із чим, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та вважає, що договір необхідно визнати недійсним через те, що він нотаріально не завірений, при укладанні договору його було введено в оману щодо умов внесення та повернення обов’язкових платежів, відповідач не має відповідної ліцензії, а також в супереч ЗУ «Про захист прав споживачів» договір має несправедливі умови.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, заперечень проти позову не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши надані докази, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

26.06.2017 р. між ТОВ «Єврокар Україна» в особі представника ОСОБА_2 ( лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 3240.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Предметом лізингу є автомобіль «Geely Emgrand 7 FL», п. 8.1 договору містить інформацію щодо вартості предмета лізингу – 20 303, 85 доларів США, що еквівалентно 319 900 грн., відповідно до п. 9.1, п. 9.2, п. 9.7, п. 10.1 договору комісія за організацію договору складає 10 % від вартості предмета лізингу, авансовий платіж складає 23 % від вартості предмета лізингу, комісія за передачу предмета лізингу складає 3% від вартості предмета лізингу та лізингові періодичні платежі.

До отримання предмету лізингу, лізингоодержувач зобов'язався сплатити передбачені договором платежі. ( п. 3.3.1).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в поряду, встановленому договором та до них можуть бути включені суми на відшкодування частини вартості предмета лізингу, як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплат різниці до вже сплаченого авансового платежу на умвах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору.

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено 31990 коп. з призначенням платежу: «комісія за організацію по договору лізингу №3240 від 26.07.2017 р.».

Від подальшого виконання умов договору та внесення авансового платежу позивач відмоився та повідомив про це відповідача направивши заяву від 04.08.2017 р., в якій просить розірвати договір та повернути сплачені кошти.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та\або частини авансових платежів 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

Підтвердженням отримання ОСОБА_1 повної, необхідної та достовірної інформації про положення договору є особисте підписання позивачем кожної сторінки договору фінансового лізингу.

Будь - яких доказів про те, що позивач уклав цей договір під впливом оману суду не надано.

Крім того, суд вважає, що твердження позивача про те, що договір лізингу підлягає нотаріальному посвідченню є хибними, так як вимог до даного виду договору, щодо обов’язкового нотаріального посвідчення чинне законодавство не передбачає.

Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 року № 21 затверджено Положення, згідно якого юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг.

Доводи позивача про те, що відповідач не мав права надавати фінансові послуги з фінансового лізингу спростовуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого відповідач має право надавати послуги з фінансового лізингу.

В своєму позову позивач також зазначив, що умови договору в супереч ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливими, зокрема, положення договору якими передбачені штрафні санкції (п. 9.3, 10.10, 10.14) у разі розірвання договору та стягнення таких платежів, як: комісії за організацію угоди (п. 9.1), комісії за супроводження договору (п.10.1), комісії за передачу предмета лізингу (п.9.7).

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що договір містить несправедливі умови договору не є підставою для визнання його недійсним, оскільки позивач сам уклав договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

У зв’язку із вищевикладеним, суд вважає, що доводи позивача щодо недійсності договору фінансового лізингу не є обґрунтованими та доведеними.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позовну.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Я.М. Горбунова