Ухвала суду № 71012525, 07.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

за участі секретаря Григор»євої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 1994 року під час виконання трудових обов’язків в газовому цеху криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), внаслідок отруєння доменним газом загинув її батько – ОСОБА_3

Актом форми Н-1 від 22 листопада 1994 року вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що смертю батька їй завдана моральна шкода, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 220 тис. грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька на виробництві, 36 тис. грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 листопада 1994 року під час виконання трудових обов’язків в газовому цеху криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внаслідок отруєння доменним газом загинув – ОСОБА_3

Актом форми Н-1 від 22 листопада 1994 року вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом.

Пред’являючи позов, ОСОБА_2, яка є дочкою померлого ОСОБА_3, посилалась на те, що смертю батька їй завдана моральна шкода, що підлягає відшкодуванню за рахунок ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

За вимогами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», дія цього закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Згідно із ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а таким на підставі ст. ст. 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов'язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону, серед яких п.п. е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (п.п. «б», «д» п. 1; п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону).

Згідно зі ст.ст.440, 440-1 ЦК УРСР (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об'ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

При цьому, відповідно до ст.441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно зі ст.450 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), організації, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов'язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.456 ЦК УРСР в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

На час нещасного випадку і виниклих у зв’язку з цим правовідносин діяли і були чинними Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі, - Правила).

Згідно п.8 Правил у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

При цьому, до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Окрім того, з набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Районний суд вірно вважає, що в даному випадку саме відповідач, - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повинен виплатити позивачу моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені ст.ст.441, 450, 456 ЦК УРСР.

За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку із смертю батька встановлений в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що внаслідок смерті батька у позивача порушено звичайний для неї спосіб життя, втрата близької людини, вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя, оскільки померлий, за життя, був для неї опорою, моральною підтримкою, вона змушена переносити нервові потрясіння та душевні страждання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації з урахуванням наступного.

Позивач оцінює заподіяну моральну шкоду в 220 000,00 гривень. Однак, всупереч положень ст.ст.57-61 ЦПК України, позивач не надала суду доказів того, чому саме такий розмір матеріальної компенсації моральної шкоди вона вимагає до відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди в зв'язку зі смертю батька, характер та обсяг її душевних, психічних страждань, в зв'язку зі смертю близької людини, враховує той факт, що дійсно на момент смерті батька позивачу виповнилось лише 18 років і вона була у нього на утриманні, вину підприємства, - відповідача в смерті ОСОБА_3 та завданні позивачу немайнової (моральної) шкоди, наслідки викликані заподіяною шкодою, - смерть найбільш близької людини, перенесені і по теперішній час душевні страждання та переживання, тривалість перенесених страждань, зміни в житті викликані смертю батька.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, враховуючи всі обставини справи, розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, підлягає 36 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона пережила та переносить на теперішній час.

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.3 ст.209, ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" – відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: