Рішення № 71012375, 11.12.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3738/17

Провадження 2/206/1013/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2017 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

за участю секретаря Соловйовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2017 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що 20 січня 2017 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, в якій вона мешкає і яка належить їй на праві власності. Згідно акту комісії ОСОБА_3 підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради від 23.01.2017 залиття відбулося внаслідок вини мешканців квартири АДРЕСА_2, яка розташована над її квартирою. Позивач вважає, що у залитті його квартири також винен і утримувач будинку - Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради. В результаті залиття квартири, були пошкодженні приміщення зали, малої спальні та кухні. З огляду на те, що відповідачі відмовляються відшкодувати їй в добровільному порядку спричинену шкоду залиттям квартири, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44345,83 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник заперечували проти позовних вимог з тих підстав, що вини останнього в пошкоджені майна позивача взагалі не існує, а відповідальність за спричинену шкоду повинно нести Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, оскільки відбувся зрив різьби на врізці стояка гарячого водопостачання, яке було спричинено неналежним обслуговуванням інженерних мереж будинку.

Представник відповідача ОСОБА_3 підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, просив суд відмовити в частині позовних вимог до їх підприємства, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 108-111).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.24).

Відповідач ОСОБА_4 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться над квартирою позивача одним поверхом вище.

20 січня 2017 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає позивач.

23 січня 2017 року інженерами ПТО КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено акт, згідно якого 20 січня 2017 року за адресою АДРЕСА_4 відбулося залиття зали, малої спальні, кухні, коридору. Причиною залиття комісія зазначає, що воно відбулося з вини мешканців кв. 221, яка знаходиться поверхом вище (а.с.5).

Згідно звіту з оцінки вартості збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ОСОБА_1

внаслідок залиття квартири та майна, матеріальні збитки на дату оцінки становлять 28897,88 гривень, з яких: розмір збитків внаслідок нанесення пошкоджень від залиття конструктивних елементів квартири складає 15459,32 гривень; розмір збитків внаслідок нанесення пошкоджень від залиття ротангового ліжка складає 7344,96 гривень; розмір збитків внаслідок нанесення пошкоджень від залиття двоспального ортопедичного безпружинного матрацу складає 6093,60 гривень (а.с.12-32).

Вартість послуг з оцінки вартості матеріальних збитків приватним підприємством «Експерт-Борисфен» становить 4000 гривень, які позивачем було сплачено згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 24 лютого 2017 року (а.с.9-11).

Вартість виконання будівельних робіт підтверджується наданими позивачем копіями розписок ОСОБА_7 від 10.04.2017 на загальну суму 4000 гривень та ОСОБА_8 від 25.04.2017 на загальну суму 10000 гривень (а.с.33-34).

Крім того, позивачем на підтвердження вартості придбаних будівельних матеріалів, надано копії фіскальних та товарних чеків на загальну суму 12907,27 гривень (а.с. 35-38).

Таким чином, відповідно до наданих позивачем квитанцій та розписок осіб, які виконували роботи з відновлення квартири позивача, фактичний розмір матеріальної шкоди спричиненої позивачу склав - 40345,83 гривень (а.с.33-38).

Згідно договору № 8 від 01 листопада 2016 року про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, що входять до Обєкту № 8 (Самарський район), Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради є управителем багатоквартирних будинків за обєктом № 8 (Самарський район) (а.с. 112-117).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він являється сусідом позивачки ОСОБА_1 Після залиття її квартири сусідка запросила його де він побачив, що квартира затоплена, зі стін капала вода, штукатурка осипалась. Чому відбулось залиття та хто в цьому винен йому не відомо. На даний момент ремонт в квартирі вже зроблено.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснила, що вина за домовленістю з позивачкою ОСОБА_1 робила ремонт в квартирі. В квартирі доводилось фарбувати, шпаклювати та переклеювати шпалери, оскільки квартира була затоплена та пошкоджена стеля. Позивачка за ремонті роботи сплачувала їй окремо за кожну кімнату, а всього сплатила 4000 гривень, про що вона дійсно написала відповідну розписку (а.с.33).

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що в лютому місяці 2017 року позивачка ОСОБА_1 попросила його виконати деякі ремонті роботи в її квартирі, оскільки вона була затоплена. Через залиття в квартирі піднявся паркет, стеля провисла. Все це йому довелось переробляти, за що він отримав від ОСОБА_1 під розписку грошові кошти в сумі 10000 гривень. Матеріали купувала власниця квартири, а їх перелік дійсно відповідає тому, що було замінено та використано в процесі відновлення стану квартири, ремонт в якій він робив приблизно 3 місяці.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він працює в аварійній службі. 17 січня 2017 року за викликом ОСОБА_2 вони приїхали до його квартири. На місці у квартирі ОСОБА_2 було підписано акт, в якому було зазначено про те, що відбулось протікання врізки стояка водопостачання, але аварійної та критичної ситуації не було. ОСОБА_2 попрохав їх підтягнути різьбу, але вони відмовили, оскільки це було небезпечно. Йому було запропоновано розпломбувати лічильник, щоб його зняти з метою переварити частину труби, до якої був прикручений кран. Вода в цьому місці дійсно капала, але течі не було, однак ОСОБА_2 там підставив ємкість. В акті від 17.01.2017 вони зазначили про «протікання» з метою подальшого виконання робіт з його усунення.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 23 січня 2017 року вона з ОСОБА_6 здійснила вихід за адресою позивачки де встановили, що 20 січня 2017 року відбулося залиття квартири. Того ж дня вони піднялися до сусіда ОСОБА_2, який проживає поверхом вище та в квартирі останнього побачили, що на врізкі труби до основного стояка стоїть заглушка. Ними було встановлено, що у прориві труби винний ОСОБА_2, оскільки для заміни врізки необхідно було зняти лічильник води, а зоною відповідальності власника квартири являється частина труби до першої врізки у стояк.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 23 січня 2017 року вона з ОСОБА_5 прибула до квартири позивачки, де склали акт про затоплення її квартири. В акті ними було зазначено про пошкодження, які були виявленні у квартирі позивача. Після цього вони піднялися до квартири поверхом вище де побачили, що на трубі гарячої води встановлена заглушка. Для себе вони визначили, що винним у затопленні є ОСОБА_2, оскільки за врізку з розташованим на ній краном, вже відповідає власник квартири.

Виниклі між сторонами правовідносини регулюються положеннями ст.ст. 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України, суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, що заподіяла шкоду майну, зокрема відшкодувати заподіяні збитки у розмірі вартості виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що 17 січня 2017 року у звязку з протіканням між краном та врізкою на трубі гарячого водопостачання, він викликав аварійну бригаду. Після прибуття бригади на місце, ними було складено акт обстеження житлового приміщення та акт виконаних робіт (а.с. 129), згідно яких було встановлено протікання врізки ГВП, необхідність розплобування вузлів обліку для заміни врізки ГВП та виконано роботи з перекривання стояків ХВП, ГВП в квартирі № 221.

Я встановлено в судовому засіданні, після виконання цих робіт, відповідач ОСОБА_2 не виконав відразу ці приписи та продовжив користуватися горячим водопостачанням, а 20 січня 2017 року відбувся зрив різьби на врізці ГВС у квартирі ОСОБА_2, про що свідчить акт від 20.01.2017 року (а.с.130).

Відповідач ОСОБА_2 при складанні вказаного акту мав можливість надати свої пояснення з цього приводу, проте від цього він відмовився, про що свідчить його відмова від підпису в даному акті від 20.01.2017 року.

Вирішуючи питання щодо особи, на яку слід покласти відповідальність з спричинену шкоду і як наслідок обовязок по її відшкодуванню суд виходи з того, що подія, внаслідок якої була залита квартира позивача, сталася з вини саме відповідача ОСОБА_2.

Такі висновки суду засновані на тому, що ці обставини підтверджуються актом складеним інженерами КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 23 січня 2017 року, згідно якого при обстеженні факту залиття квартири позивача було встановлено, що залиття відбулося з вини жильців квартири № 221, яка знаходиться поверхом вище, оскільки 17.01.2017 аварійною бригадою було встановлено необхідність заміни врізки ГВС. Для виконання цих робіт необхідне було розпломбування лічильника ГВП, але мешканцями квартири № 221 вчасно не було знято пломби з лічильника, що 20.01.2017 призвело до зриву різьби на врізці стояка ГВП та залиття квартири № 217.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності його вини у залитті квартири, оскільки зрив різьби на врізці стояка ГВП стався безпосередньо на стояку ГВП, який відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі якої перебуває будинок, а тому відповідати повинно КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради є не переконливими, з огляду на те, що відповідно до «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869, внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Запірна арматура - вентиль або інша система, яка призначена для регулювання або перешкоди подальшому просуванню вмісту труб.

Згідно п.п. 3.5, 3.9 державного стандарту СОУ ЖКГ 00.01-011:2010 затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 07 червня 2010 року №179 внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання це система від першої розташованої в будинку по ходу гарячої води запірної гідравлічної арматури на підвідному трубопроводі до останньої розташованої в будинку по ходу гарячої води запірної гідравлічної арматури (якщо будинок обладнаний загально будинковим лічильником гарячої води) або до останньої перед загально будинковим лічильником запірної гідравлічної арматури по ходу гарячої води на зворотному трубопроводі, за винятком внутрішньоквартирних мереж, які починаються з трійника (врізки), що не належать до внутрішньоквартирної мережі, у стояк такої системи. Внутріньоквартирні системи це мережі, арматури на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово комунальних послуг, які розміщені в межах житлових і нежитлових приміщень.

Даний порядок та державний стандарт чітко визначають принципи визначення мереж внутрішньобудинкових інженерних систем (це майно на обслуговувані підприємства, за яке споживач сплачує квартирну плату, відповідно до встановленого тарифу) і внутрішньоквартирних (приналежність квартири, за яке мешканці квартири не сплачують кошти балансоутримувачу).

Статтею 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачено, що житлово - комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Таким чином, згідно вказаного розподілу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачають видатки на утримання частин будинків і прибудинкових територій, що перебувають у загальному користуванні, і не охоплюють послуги з утримання власне квартир.

Відповідно до п. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартири у двох - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено фотознімками (а.с.103-107), зрив різьби у квартирі № 221, яка належить відповідачу, відбувся на врізці стояка ГВП, який обслуговує виключно і тільки одну його квартиру, тому він не може бути віднесеним до загального майна будинку, а є особистим майном власника приміщення, отже і відповідальність за його стан несе також власник приміщення.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про вжиття ним усіх необхідних заходів для розпломбування приладу обліку ГВП, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони базується на суперечливих доказах, з яких неможливо дійти однозначних висновків про дату його звернення для розпломбування лічильника ГВП, дату розпломбування та дату повідомлення про це КП «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради для проведення відповідних ремонтних робіт з заміни врізки ГВП.

Так, з наявної в матеріалах справи копії заявки 8866 на вихід контролера до квартиронаймача по лічильнику ГВП (а. с. 89), не можливо встановити дату звернення ОСОБА_2 з даною заявкою, оскільки в графі «дата заповнення» вказано 24.01.2017 р., як причину вказано прорив гарячої труби у санвузлі. В той же час, у верхній частині даної заявки зроблено рукописний запис, що звернення на ремонт було зроблено 17.01.2017 р., що було підтверджено 31.01.2017 р., який відсутній в оригіналі даного звернення (а.с. 150).

Разом з тим, графи «дата зняття пломби» та «дата опломбування» залишилися пустими.

Зі змісту Акту допуску в експлуатацію квартирного лічильника гарячої води (а. с. 90) вбачається, що він був складений після пориву труби гарячої води, тобто після 20.01.2017 р.

Не є належним доказом цього і наданий відповідачем ОСОБА_2 акт від 17.01.2017 р. (а. с. 88), оскільки вказані в ньому заводські номери приладів обліку 201067 та 198284, не співпадають із заводськими номерами, вказаними в акті допуску в експлуатацію квартирного лічильника гарячої води (а. с. 90) 198281 та в акті від 31.01.2017 р. зняття контрольних показників лічильників холодної (гарячої) води 196359, 198397, 201067,198264 (а.с.91).

Враховуючи фактично встановлені під час розгляду обставини справи та проаналізувавши надані сторонами докази, надавши їм оцінку, суд приходить до висновку, що шкода майну позивача заподіяна внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 свого обовязку по забезпеченню доступу теплопостачальної організації до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем для, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку, що є прямим обовязком власника квартири, згідно п. 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Згідно п. 4. ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а відтак - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово - комунальних послуг, що виникли з власної вини.

Аналізуючи приведені вище норми права та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь фактично спричиненої та підтвердженої належними доказами (а.с.12-38) матеріальної шкоди у розмірі 40345,83 гривень, як особи, яка безпосередньо винна в її спричинені.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла, за наявності її вини.

Згідно абз. 1 п. 2 постанови Пленуму №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позовні вимоги позивач в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень мотивує тим, що вона отримала нервовий стрес коли два дні зверху лилась гаряча вода та кілька місяців під час ремонту була позбавлена нормальних та звичних умов життя.

Однак на думку суду зазначена сума є завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, глибині та періоду страждань, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому розмір її відшкодування слід зменшити до 2000 гривень.

Визначаючи саме такий розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходив з характеру та обсягу душевних страждань, яких вона зазнала та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивачки з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б принципам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України.

Крім того, суд у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з оцінки вартості матеріальних збитків Приватним підприємством «Експерт Борисфен» у розмірі 4000,00 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 640 гривень.

Керуючись ст.ст. 88, 169, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 05451368) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40345,83 гривень, витрати на оплату виконаних послуг з оцінки вартості матеріальних збитків Приватним підприємством «Експерт Борисфен» у розмірі 4000,00 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук