Рішення № 71012319, 13.12.2017, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/149/15-ц

2/189/646/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2017 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретареві Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

21.01.2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаючись на те, що 28.04.2007 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №207021. Згідно договору позивач зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 Долар США на термін до 28.04.2012 року, а ОСОБА_1 зобов’язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 Долар США. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов’язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому законом порядку та строки. В зв’язку з чим, станом на 03.11.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 35 986,68 Долар США, яка складається з наступного: 9 637,76 Долар США – заборгованість за кредитом; 13 173,61 Долар США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 11 443,27 Долар США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 19,31 Долар США – штраф (фіксована частина); 1712,73 Долар США – штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов’язання за договором №207021 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Позивачем було направлено відповідачам письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань за Договором №207021, однак, дана вимога залишена без задоволення. В зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість у розмірі 35 986,68 Долар США за кредитним договором, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.11.2014 року складає 466027,47 грн. та судові витрати.

Справу розглянуто згідно ч.2 ст.158 ЦПК України у відсутності представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, які надіслали до суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 позов не визнав в повному обсязі, заперечував проти його задоволення та підтримав подану ним в процесі розгляду справи заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що 28.04.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 Відповідно до п.10 даного договору поруки, він діє до повного виконання зобов’язань за основним кредитним договором. За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Так, відповідно до рахунку заборгованості, наданого позивачем, «погашення тіла кредиту» останній раз було здійснено в сумі 380,72 грн. 08.12.2008 року, «погашення %» - останній платіж в сумі 170,26 грн. здійснено 30.01.2009 року. Таким чином, ОСОБА_1 припинила виконувати взяті на себе зобов’язання за кредитним договором 30.01.2009 року, між тим, позов було пред’явлено 26.12.2014 року, тобто в порушення строків позовної давності, яка визначена законом у три роки для звернення до суду із позовом про стягнення боргу до основного боржника за кредитним договором, ОСОБА_1, та шість місяців для звернення до суду із позовом про стягнення боргу до поручителя, ОСОБА_2 В зв’язку з чим, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася не повідомивши суду причини неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання ( ст.ст.631,530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Із матеріалів справи видно, що 28.04.2007 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №207021. Згідно договору позивач зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 Долар США на термін до 28.04.2012 року, а ОСОБА_1 зобов’язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 Долар США (а.с.12-14).

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов’язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому законом порядку та строки. В зв’язку з чим, станом на 03.11.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 35 986,68 Долар США, яка складається з наступного: 9 637,76 Долар США – заборгованість за кредитом; 13 173,61 Долар США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 11 443,27 Долар США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 19,31 Долар США – штраф (фіксована частина); 1712,73 Долар США – штраф (процентна складова).

Згідно копії договору поруки від 207021-4 від 28.04.2007 року, ОСОБА_2 прийняв на себе зобов’язання перед позивачем відповідати за виконання обов’язків за кредитним договором №207021 в тому ж розмірі, що і ОСОБА_1, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були направлені повідомлення про наявність заборгованості та вказано про вимогу повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (а.с.8,9).

Згідно п.6 Договору поруки поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п’яти календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.10 Договору поруки він діє до повного виконання зобов’язань за основним кредитним договором.

Згідно зі ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема : припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями ст.554 ЦК України встановлено, що у випадку порушення боржником зобов’язання, яке забезпечено порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили умови кредитного договору та договору поруки, які були укладені між ними та ПАТ КБ "Приват Банк", розмір заборгованості підтверджений документально та до теперішнього часу позичальником та поручителем не погашений, у зв'язку з чим зобов'язання за договором не виконані в повному обсязі.

Але, до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, про застосування якого просив представник відповідача.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №207021 від 28.04.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 видно, що останнім платежем з повернення коштів були «погашення тіла» - 08.12.2008 року, «погашення %» - 29.04.2009 року.

Так, ОСОБА_1 припинила виконувати взяті на себе зобов’язання за кредитним договором 29.04.2009 року, між тим, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даним позовом лише 21.01.2015 року, тобто в порушення строків позовної давності, яка визначена законом у три роки для звернення до суду із позовом про стягнення боргу до основного боржника за кредитним договором, ОСОБА_1, та шість місяців для звернення до суду із позовом про стягнення боргу до поручителя, ОСОБА_2

Оскільки, Банк звернувся до суду з позовом 21.01.2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача, то в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв'язку з цим, згідно ст. 88 ЦПК України не підлягають й стягненню з відповідачів всі витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 257, 258, 261, 264, 610, 625, 634, 642, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11,60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі у зв’язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.С. Пустовар