Ухвала суду № 71010806, 12.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі: Станішевській Б.В.,

за участю: представника ПАТ «Дельта Банк» - Корчук Л.В.,

представника«УкрСиббанк» - Лютої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк» в якому просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 3 жовтня 2006 року, укладеним між ним та ПАТ «УкрСиббанк».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що договір купівлі-прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року був укладений без відома позивача, що порушує його права, адже ПАТ «УкрСиббанк», уклавши спірний договір розкрив банківську таємницю відносно позивача без його письмової згоди на це, у зв'язку з чим вважає, що договір купівлі-продажу прав вимоги в частині передачи прав вимоги за кредитним договором від 03 жовтня 2006 підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦПК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_4 у повному обсязі, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» та представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Позивач та його представник вдруге в судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в інших судових процесах.

Враховуючи те, що справа призначена до судового розгляду вдруге, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності позивача та його представника згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення оспорюваного договору було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо форми та змісту вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, та дійшов висновку, що кредитним та іпотечними договорами не встановлено будь-яких обмежень щодо відступлення права вимоги за цими договорами та відносно особи, яка може набувати права вимоги за ними.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, є аналогічними обґрунтуванню вимог позовної заяви, які були предметом дослідження і перевірки судом першої інстанції під час розгляду справи та отримали належну оцінку.

Судом установлено, що 3 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу майна №11050384000 (т. 1 а.с. 209-221).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрованого № 2949, 2959, у тому числі і щодо передачі права вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11050384000/33610 від 3 жовтня 2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 з усіма додатками до нього та актом прийому-передачі (т. 1 а.с. 226-229, т. 2 а.с. 2-31).

За умовами договору купівлі продажу про відступлення права вимоги від 08 грудня 2011 року первісний кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до боржника - ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна №11050384000 від 03 жовтня 2006 року.

Відповідно до ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є його невідповідність актам цивільного законодавства, нормам ЦК України на момент вчинення правочину стороною (сторонами). Крім того, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порядок вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні врегульовано, зокрема, положеннями ст.ст. 512-519 ЦК України. Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Юридична характеристика такого правочину полягає у заміні первісного кредитора новим, при цьому за боржником зберігається обсяг його прав і обов'язків, що виникли перед первісним кредитором доти, доки вони не будуть змінені на договірних засадах з новим кредитором.

Так, відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язаннів обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.12 договору про надання споживчого кредиту та заставу майна №11050384000 від 03 жовтня 2006 року, підписаним власноруч позивачем ОСОБА_4, останній надав згоду банку передавати права та обв'язки банку за цим договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди позичальника.

На виконання п. 4.6 договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» повідомило позивача про відступлення прав вимоги, направивши 23 січня 2012 року повідомлення про відступлення (т. 1 а.с. 175-177).

Відповідно до п. 17, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, а особами, які беруть участь у справі про визнання правочинів недійсними є насамперед сторони правочину.

Отже, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що ПАТ «УкрСиббанк» уклавши договір купівлі-продажу прав вимоги, порушив п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки умовами кредитного договору передбачено можливість передачі прав банку третім особам, вказаний договір підписаний особисто позивачем, що свідчить про те, що всі умови договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього (п. 10.13 кредитного договору).

Крім того, відповідно до п.10.20 кредитного договору, позичальник надав право банку у будь-якій формі використовувати, поширювати і надавати іншим особам документи та інформацію (в тому числі, банківську та комерційну таємницю), які стосуються особи позичальника (ідентифікують його), умов цього договору та інших відомостей, пов'язаних з укладенням і виконанням цього договору.

Договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 листопада 2011 року укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та посвідчений приватним нотаріусом, що відповідає нормам закону.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: