Постанова № 71010575, 11.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 908/1764/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ємельянова А.С.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017у справі№ 908/1764/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"доПублічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"простягнення 20134978,83 грн.,

за участю представників сторін: від позивача: Лозицька О.Л., від відповідача: не з'явилися, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (нині-Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") в порядку регресу про відшкодування 20134978,83 грн., стягнутих за рішенням Арбітражного суду міста Києва від 12.12.2000 у справі № 2/592.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 у справі № 908/1764/16 (суддя Азізбекян Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 908/1764/16 (у складі колегії суддів: Ломовцевої Н.В.-головуючого, Стойка О.В., Татенко В.М.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі № 908/1764/16 (у складі колегії суддів: Селіваненка В .П.-головуючого, Бондаря С.В., Карабаня В.Я.) рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 908/1764/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд Господарському суду Запорізької області.

Вказану постанову мотивовано тим, що судами не з'ясовано на кого покладено обов'язок доказування у справі, тому не з'ясовано усіх обставин вказаної справи. Судами не встановлено належним чином обставин, пов'язаних з правовою природою спірних правовідносин у справі. Судами не враховано, що приписами глави 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди" регулюються, як правило, правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди, тоді як між сторонами у даній справі, як вбачається із встановлених судами обставин, існували й договірні відносини. Суди при розгляді справи не визначилися достеменно й вичерпно, про які з названих правовідносин у даному разі йдеться, що мало значення для правильної правової оцінки дій сторін і доказової бази у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 у справі № 908/1764/16 (суддя Зінченко Н.Г.) задоволено позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя , вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) 20134978,83 грн. збитків та 682110 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення мотивоване тим, що алгоритм розрахунків за транзит електричної енергії позивача через поручителів-споживачів відомий, доступний та прийнятний для ВАТ "Запоріжжяобленерго", а тому посилання останнього, що звернення до поручителя було його правом, а не обов'язком є надуманими, оскільки через кризу в енергетичній галузі ДП НАЕК "Енергоатом" не мало можливості самостійно розраховуватися за своїм зобов'язанням, задля чого і укладено договори поруки. Єдиним доводом відсутності своєї вини у спричиненні збитків відповідач навожить правомірність своїх дій по припиненю транзиту елекроенергії, що спростовано. Інших доказів відсутності вини у спричиненні позивачу збитків відповідачем не надано.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16 (у складі колегії суддів: Зубченко І.В.-головуючого, Радіонової О.О., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 20134978,83 грн.; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) 27370,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16 скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судом апеляційної інстанції норма матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Арбітражного суду м. Києва від 12.12.2000 у справі № 2/592 (суддя Домнічева І.О.) стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" 30450540,30 грн., що становить п'ятикратну вартість недовідпущеної електроенергії; у позові до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" відмовлено.

У межах зазначеного провадження судом встановлено, що постачання електроенергії на Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" за період травень-вересень 2000 року здійснювалося від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (продавець) відповідно до договору № 841-НАЕК від 11.06.1999. За умовами вказаного договору продавець передає покупцеві електроенергію шляхом постачання з оптового ринку електроенергії України через електромережі ДПНЕК "Укренерго" і "Запоріжжяобленерго" в обсязі повного споживання покупця, у порядку, встановленому цим договором.

Протягом травня-вересня 2000 року мав місце факт недовідпущення електроенергії Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у розмірі 67667,934 тис.Квтт.

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", як власником електричної мережі, 28.12.1999 укладено договір № 1024-НАЕК на передачу електроенергії на адресу споживачів останнього, серед яких і Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат".

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором від 28.12.1999 № 1024-НАЕК між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" укладено договір поруки № 254/5 від 17.05.2000.

У межах справи № 2/592 суд дійшов до висновків, що за договором № 1024-НАЕК від 28.12.1999 у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" існувала заборгованість, останній відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України та договором поруки № 254/5 від 17.05.2000 мав право звертатися з вимогою про виконання зобов'язань за договором № 1024-НАЕК на передачу електроенергії від солідарного боржника, тобто Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго". Проте відповідно до умов договору № 841- НАЕК Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є безпосереднім постачальником до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", тому відповідальність за невиконання договірних зобов'язань відповідно до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" у вигляді п'ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії у сумі 30450540 грн. покладено на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", передбачивши право останнього у порядку регресу звернутися до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".

Постановою Арбітражного суду м. Києва про перевірку рішення у порядку нагляду у справі № 2/592 від 02.02.2001 рішення Арбітражного суду м. Києва від 12.12.2000 залишено без змін. У зазначеній постанові вказано, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не надано доказів того, що ним вживались конкретні заходи для зменшення заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат".

Постановою Вищого Арбітражного суду України від 06.03.2001 № 041/11-16/57 про перевірку постанови Арбітражного суду м. Києва у справі № 2/592 залишено без змін судові рішення у справі № 2/592. При цьому визначено, що постачальник не позбавлений права з урахуванням вини стягнути заборгованість з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" у регресному порядку.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення № 2922 від 17.02.2016, № 3271 від 19.02.2016, № 3562 від 22.02.2016, № 3703 від 23.02.2016, № 3976 від 24.02.2016, № 4059 від 25.02.2016, № 4334 від 29.02.2016 відповідно до яких позивачем у лютому 2016 року на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" перераховано 20134978,83 грн.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся з позовом про відшкодування у порядку регресу стягнутих з нього грошових коштів у розмірі 20134978,83 грн., завданих протиправними діями відповідача, посилаючись на ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

З огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо регресних зобов'язань виникли в лютому 2016 року (після перерахування коштів Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"), до них застосовуються положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що факт наявності у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 30450540,30 грн. заборгованості не потребує повторного доведення у зв'язку з наведеним, встановлений рішенням Арбітражного суду м. Києва від 12.12.2000 у справі № 2/592

При цьому рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 2/592 визначено, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" має право у порядку регресу звернутися до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" з вимогами про відшкодування суми, стягнутої за рішенням від 12.12.2000, оскільки Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як постачальником, і Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат", як споживачем, вчинено необхідні дії щодо належного виконання умов договору № 841-НАЕК від 11.06.1999, а недовідпущення електроенергії виникло з вини Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".

Крім цього Вищим Арбітражним судом у рішенні зазначено, що стягнення заборгованості у регресному порядку можливе тільки з урахуванням вини Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", тобто при умові встановлення та доведення вини Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що арбітражні суди надали оцінку діям, але безпосередньо обставин вини та в чому вона полягає не встановили.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" у порядку регресу 20134978,83 грн. на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Вказана стаття розташована в главі 82 Цивільного кодексу України, а саме: у параграфі 1 "Загальні положення про відшкодування шкоди".

Відповідно до положень ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (відповідно до умов договору на користування електричною енергією).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про електроенергетику" підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Тобто особа, яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків.

Враховуючи наведені норми, посилання позивача на ст. 1191 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки вказана норма права регулює регресні вимоги, у розмірі виплаченого відшкодування, та застосовується коли особа виконала обов'язок з відшкодування за іншу особу. У спірних же правовідносинах мова може йти виключно про спричинення позивачу збитків через невиконання господарського зобов'язання. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком господарського суду Запорізької області, що у правовому контексті право регресу, про яке зазначено в судових актах у справі № 2/592 слід розуміти як право звернутися до винної особи. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що твердження суду першої інстанції про те, що сам позивач у своєму позові посилається на спричинення відповідачем збитків, є хибними. При цьому суд не має права на власний розсуд змінювати підстави чи предмет позову.

Крім цього для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування збитків не настає.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що матеріалами справи та поданими позивачем доказами, підтверджується наявність в діях Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" складу господарського правопорушення, що спричинило позивачу збитки у вигляді додаткових витрат, а саме штрафних санкцій, застосованих до позивача за рішенням суду у справі № 2/592.

В обґрунтування зазначеного висновку суд посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі", та на спільну постанову Міністерства енергетики та вугільної промисловості та НКРЕ № 123/467 від 31.03.1999, яку прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 441. Вказаними постановами, як тимчасовий захід, введено новий порядок постачання електричної енергії, а саме: так звані "адресні поставки електричної енергії", тобто виробник електричної енергії (постачальник за нерегульованим тарифом; позивач) здійснював продаж електричної енергії напряму споживачам, при цьому постачальники за регульованим тарифом (обленерго; відповідач) не мав права здійснювати поставки електроенергії споживачам від себе, зобов'язаний розірвати договори на поставку, та забезпечувати виключно транзит електричної енергії.

За твердженнями суду, у період травень, липень та серпень 2000 року, у якому відбулася недопоставка електричної енергії на Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", і за що з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" стягнуто штраф відповідно до судового рішення по справі № 2/592, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в порушення встановленого порядку постачання електричної енергії, не розірвавши прямий договір на поставку електроенергії Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат", припинило транзит електричної енергії позивача у зв'язку з наявною заборгованістю та здійснило прямі поставки електричної енергії споживачу. При цьому Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" не звернулося до поручителя-Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" за погашенням заборгованості Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" порушило своє господарське зобов'язання по забезпеченню транзиту електричної енергії за договором № 1024-НАЕК від 28.12.1999 Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", чим спричинило позивачу збитки у вигляді додаткових витрат, а саме: стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штрафних санкції за недопоставку електричної енергії.

Разом з тим з таким висновком Господарського суду Запорізької області суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з огляду на наступне. Договір № 20 від 01.11.1999 на користування електричною енергією, укладений між Публічним акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" не належить до предмета спору у справі № 908/1764/16, тому протиправність поведінки відповідача помилково встановлена щодо дій за цим договором. Крім цього на підставі п. 2.1.7. договору № 1024-НАЕК від 28.12.1999, укладеного між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" дію договору № 20 від 01.11.1999 зупинено, з огляду на те, що з моменту укладення договору № 841-НАЕК від 11.06.1999 постачання електричної енергії для потреб Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" здійснювалося Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що є обгрунтованими доводи відповідача про те, що факт зупинення, а не розірвання договору № 20 від 01.11.1999 на період дії договору № 1024-НАЕК від 28.12.1999 не свідчить про протиправність поведінки відповідача в контексті завдання збитків позивачу.

Крім цього судом апеляційної інстанції встановлено, що транзит електроенергії позивача припинено відповідачем правомірно, а саме: через наявність заборгованості позивача станом на 01.05.2000 за договором № 1024-НАЕК від 28.12.1999, що підтверджується довідкою та листами відповідача від 06.05.2000 та від 05.06.2000. При цьому судом першої інстанції не прийнято зазначену обставину до уваги та вказано, що з наданої довідки та листів вбачається, що існує заборгованість Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за транзит в цілому за договором № 1024-НАЕК від 28.12.1999, а за цим договором забезпечувався транзит усім споживачам Запорізької області, а не лише Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат". Разом з тим такі обставини не спростовують факту порушення позивачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати та не позбавляють відповідача права припинити транзит за договором.

Щодо доводів суду першої інстанції про протиправність поведінки Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", яка полягає у незверненні до поручителя-Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" за погашенням заборгованості Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за транзит судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому кредитор вправі вимагати виконання від усіх боржників разом та від кожного окремо. Таким чином Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" при наявності альтернативи (звернення до поручителя за погашенням існуючої заборгованості чи припинення транзиту) вправі обирати будь-який з варіантів поведінки. З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на листи відповідача (№ 88/44 від 13.02.2001, № 70/44 від 07.02.2002), які свідчать про звернення в інший період відповідача до поручителя за погашенням заборгованості, є безпідставним та таким, що порушують права відповідача щодо вибору міри юридично можливої поведінки.

Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, як і самої протиправної поведінки відповідача, у той час як відповідачем у повному обсязі доведено відсутність вини у спричиненні збитків позивачу.

З огляду на викладені обставини, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" у порядку регресу 20134978,83 грн., стягнутих за рішенням Арбітражного суду м. Києва від 12.12.2000 у справі № 2/592.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16 Господарського суду Запорізької області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16 Господарського суду Запорізької області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017 у справі № 908/1764/16 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Ємельянов А.С.