Рішення № 71009739, 08.12.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В.

Справа № 644/9177/16-ц

Провадження № 2/644/587/17

08.12.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді - Матвієвської Г.В.,

за участю:

секретарів судових засідань – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивача – ОСОБА_5,

представника позивача – ОСОБА_6,

відповідача – ОСОБА_7,

представника відповідача – ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -

встановив:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частину квартири, набутої за час шлюбу.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_5 посилається на те, що між позивачем та відповідачем 10 грудня 2004 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданий Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану харківського міського управління юстиції, запис в Книзі реєстрації шлюбів № 547. Від цього шлюбу неповнолітніх дітей позивач з відповідачем не мають.

За час шлюбу ними було придбано чотирьохкімнатну квартиру № 97 житловою площею 47,0 кв.м., загальною площею 78,1 кв.м., яка розташована по пр. Московському, буд. 300 в м. Харкові та укладено на ім'я мого чоловіка - відповідача ОСОБА_7 договір купівлі-продажу від 26.10.2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 6577, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, вартістю 219730,00 грн. Спільне життя між ними не склалося через суттєву різницю характерів та різницю поглядів на життя, тому шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 267 від 16.06.2010 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

Набуте майно за час шлюбу належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а саме факт реєстрації майна, набутого за час шлюбу на ім’я лише одного із подружжя не впливає на його правовий режим (режим спільного майна).

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем відбулася домовленість щодо користування квартирою та позивач вільно користувалась та володіла спільною сумісною власністю, весь час і до тепер зареєстрована в спірній квартирі, мала безперешкодний доступ.

Але 31.05.2016 року відповідач не пустив позивача до спірної квартири та замінив замок. Позивач отримала висновок за фактом виклику поліції від 31.05.2016 року, яким встановлено, що позивач не може потрапити до своєї квартири № 97, яка розташована на пр. Московському, буд. 300 в м. Харкові, оскільки відповідач не пускає, однак будь-яких заходів застосувати поліція не може, так як це цивільно-правові відносини.

Таким чином, право спільної сумісної власності подружжя було порушено 31.05.2016 року, у зв'язку із чим позивач змушена звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя рівними частками шляхом визнання за нею права власності на ? частину спірної квартири.

Вирішити спір в добровільному порядку не має можливості, оскільки відповідач утримує у себе договір купівлі-продажу спірної квартири, технічний паспорт та не пускає позивача в спірну квартиру.

Позивач ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_10 проти позову заперечували на підставі того, що відповідач був покупцем квартири, позивач не підтвердила своїх джерел доходів для придбання квартири та ніколи не зверталась до відповідача з вимогою про зміну договору купівлі-продажу квартири. При цьому відповідач не заперечує, що квартира придбана в зареєстрованому між сторонами шлюбу, позивач проживала в спірній квартирі і після розірвання шлюбу до 2016 року, дійсно відповідач замінив замки в квартирі та не пускає позивача у квартиру.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін ОСОБА_6, ОСОБА_8, пояснення позивача та відповідача, свідків, дослідивши надані суду докази, приходить до наступного.

На підставі ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом було встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 10 грудня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданий Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану харківського міського управління юстиції, запис в Книзі реєстрації шлюбів № 547.

Однак шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 267 від 16.06.2010 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

Судом було достовірно встановлено, що сторони за період шлюбу придбали: чотирьохкімнатну квартиру № 97 житловою площею 47,0 кв.м., загальною площею 78,1 кв.м., яка розташована по пр. Московському, буд. 300 в м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 6577, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, вартістю 219730,00 грн. та оформлено на відповідача.

Допитані в судовому засіданні свідки на стороні позивача: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили факт сімейних відносин сторін в період зареєстрованого шлюбу та спільного проживання в спірній квартирі.

Згідно ст. ст. 60 , 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу . У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ст. 72 СК України, - до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Сама по собі дана норма є відтворенням загального правила, встановленого ЦК України, що визначає порядок обрахування перебігу строку позовної давності, а її аналіз свідчить про те, що у випадку, коли другий з подружжя жодним чином не обмежує іншого у володінні, користуванні та розпорядженні спільним майном, позовна давність не обраховується.

Відповідно до п. 22 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

У відповідності до п. 23 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Суд приходить до висновку про те, що вищевказане майно сторонами було придбано в період зареєстрованого шлюбу, їхніми спільними зусиллями та на їх спільні кошти.

Суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спільного майна подружжя.

Доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст. 58 ЦПК України) та допустимими (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Доказів про наявність домовленості або шлюбного договору сторони суду не надали.

Відповідно до п. 22 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України.

У відповідності до п. 23 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо.

При таких обставинах, з урахуванням доказів, наданих по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70, 72 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності - задовольнити.

Здійснити поділ спільного майна подружжя позивача та відповідача, а саме: квартири № 97 житловою площею 47,0 кв.м., загальною площею 78,1 кв.м., яка розташована по пр. Московському, буд. 300 в м. Харкові шляхом визнання за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири № 97 житловою площею 47,0 кв.м., загальною площею 78,1 кв.м., яка розташована по пр. Московському, буд. 300 в м.Харкові, як частку в спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 300, кв. 97, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 2312,50 грн (дві тисячі триста дванадцять гривень 50 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. В. Матвієвська