Рішення № 71008209, 13.11.2017, Старобільський районний суд Луганської області

13.11.2017

Справа № 431/4631/17

Провадження 2/431/1620/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Озерова В.О.,

секретаря Дубініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» про стягнення коштів, у якому просить суд стягнути з державного закладу «Луганський національний університеї Тараса Шевченка» на її користь кошти у сумі 2500 грн. та судовий збір в сумі 640 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у 2012 році вона поступила на навчання до ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» на факультет української філології та соціальних комунікацій, який на час вступу розташовувався в м. Луганськ. Під час навчання вона проживала в гуртожитку університету на підставі угоди від 01.09.2012 року, укладеної між нею та ЛНУ імені Тараса Шевченка в особі ректора ОСОБА_3 Дана угода укладена на строк з 01.09.2012 року по 30.06.2016 року, тобто, на весь час навчання в закладі, вступає в силу з моменту її підписання і діє весь час проживання в гуртожитку. Однією з умов угоди для проживання в гуртожитку було своєчасне внесення плати за користування гуртожитком. На неї був відкритий особистий рахунок за НОМЕР_1, їй була надана кімната АДРЕСА_1. По закінченню навчального року 2013-2014р.р. всім студентам закладу, які проживали в гуртожитку, було запропоновано внести плату за проживання на наступний навчальний рік. Згідно даної вказівки нею 28.04.2014 року було внесено на рахунок навчального закладу 2500грн, що підтверджується чеком №28042014125335 від 28.04.2014 року. З чого слідує, що особисто нею умови угоди щодо своєчасної оплати за проживання в гуртожитку виконані. В 2014 році у зв'язку із початком проведення антитерористичної операції на території м.Луганськ навчальний державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» наказом МОН України №1128 від 03.10.2014 року переміщений до м.Старобільськ Луганської області, де й закріплений. Значна частина трудового та викладацького колективу знаходиться в м.Старобільську. Внесену суму навесні 2015 року керівництво закладу обіцяло повернути, так як вони не проживали в гуртожитку. Особисто вона писала заяву про повернення сплачених коштів, здавала її до секретаріату закладу, однак до даного часу заява не вирішена, гроші не повернуто. На її аналогічне звернення від 01.09.2017 року ректор закладу ОСОБА_3 в письмовому вигляді відповів їй про неможливість повернення коштів з посиланням на ст.22 Бюджетного Кодексу України, оскільки заклад є державним, кошти Університету обліковуються через Державну Казначейську службу України. У зв'язку з тим, що відповідачем не виконані умови угоди про надання гуртожитку для проживання, за що позивачем внесена плата в сумі 2500 грн. відповідно до угоди, в добровільному порядку відповідач відмовляється від повернення їй вказаної суми, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій позов підтримала та просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача - Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» в судове засідання не з'явився. В своїй письмовій заяві позов визнав у повному обсязі, просить суд розглянути справу у його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи, чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за наступними підставами.

У судовому засіданні встановлено, що у 2012 році позивач ОСОБА_5 на навчання до ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» на факультет української філології та соціальних комунікацій, який на час вступу розташовувався в м. Луганськ.

Під час навчання вона проживала в гуртожитку університету на підставі угоди від 01.09.2012 року, укладеної між нею та ЛНУ імені Тараса Шевченка в особі ректора ОСОБА_3 Дана угода укладена на строк з 01.09.2012 року по 30.06.2016 року, тобто, на весь час навчання в закладі, вступає в силу з моменту її підписання і діє весь час проживання в гуртожитку. Однією з умов угоди для проживання в гуртожитку було своєчасне внесення плати за користування гуртожитком. На неї був відкритий особистий рахунок за НОМЕР_1, їй була надана кімната АДРЕСА_1. По закінченню навчального року 2013-2014р.р. всім студентам закладу, які проживали в гуртожитку, було запропоновано внести плату за проживання на наступний навчальний рік. Згідно даної вказівки нею 28.04.2014 року було внесено на рахунок навчального закладу 2500грн, що підтверджується чеком №28042014125335 від 28.04.2014 року.

В 2014 році у зв'язку із початком проведення антитерористичної операції на території м.Луганськ навчальний державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» наказом МОН України №1128 від 03.10.2014 року переміщений до м.Старобільськ Луганської області, де й закріплений. Значна частина трудового та викладацького колективу знаходиться в м.Старобільську.

На звернення позивача ОСОБА_5 від 01.09.2017 року ректор закладу ОСОБА_3 в письмовому вигляді відповів їй про неможливість повернення коштів з посиланням на ст.22 Бюджетного Кодексу України, оскільки заклад є бюджетною установою, кошти Університету обліковуються через Державну Казначейську службу України.

Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище Дорож.

Ст. 15 ЦК України передбачає, що к ожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, к ожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди…. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з тим, що відповідачем не виконані умови угоди про надання гуртожитку для проживання, за що позивачем внесена плата в сумі 2500 грн. відповідно до угоди, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позову у розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст. 15, 16, 509, 526, 610 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 88, 174, 209-210, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного закладу «Луганський національний університеї Тараса Шевченка» (ід. код 02125131) на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.

Стягнути з Державного закладу «Луганський національний університеї Тараса Шевченка» (ід. код 02125131) на користь ОСОБА_1 судові витрати, у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позову, у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Озеров