Вирок № 71008060, 14.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 426/1579/17

ВИРОК 1-кп/415/747/17

Іменем України

14.12.17 м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду у складі:

головуючого суддіСтарікової М.М.

судді Калмикової Ю.О.

судді Шевченко О.В.

за участю: секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Лугового О.Ю.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області в режимі відеоконференції обєднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Давидо-Нікольське Краснодонського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом не являється, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У період з квітня 2014 по теперішній час певні особи, діючи умисно, з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створили на території України терористичну організацію «Луганська народна республіка» («ЛНР»), діяльність якої спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, обєднаннями громадян. Вказані особи безпосередньо брали участь у діяльності вказаної терористичної організації, а також злочинах, які нею вчиняються.

Зокрема, у квітні 2014 певні особи, знаходячись в населених пунктах Луганської області України здійснювали публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу України, захоплення державної влади, вчиняючи з цією метою умисні дії, зокрема повязані з розповсюдженням матеріалів з такими закликами шляхом використання засобів масової інформації та мережі «Інтернет».

Відповідно до вказаних обставин РНБО України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014 та відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення АТО визначені території Донецької та Луганської областей. До проведення АТО згідност.4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»залучені військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

Статтями17,65 Конституції Українивизначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Положеннямист.25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

З метою протидії антитерористичній операції, збору і опрацювання інформації про сили та засоби, які використовують правоохоронні та військові органи України в ході її проведення (у подальшомусили та засоби АТО), а також вербування нових членів «ЛНР» та підшукання пособників терористичної діяльності, 7 жовтня 2014 самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ за № 15, згідно якому передбачається створення незаконного військового формування терористичної організації «Луганської народної республіки» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечує життєдіяльність зазначеної терористичної організації.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, яка полягає в здійснення методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.

На початку осені 2014 (більш точну дату та час під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим) у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який був обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, виник злочинний умисел, направлений на участь на території України в діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» та здійсненні збройного опору силам АТО.

Так, відповідно до наказу № 11 від 01.12.2014 командира військової частини Л-23023, громадянин ОСОБА_2 зарахований на посаду командира відділення зазначеної військової частини ««народної міліції «ЛНР»» з місцем розташування: м. Луганськ, Ленінський район, вул. Краснодонська, 2«б», йому присвоєно військове звання молодший сержант, забезпечено вогнепальною автоматичною зброєю «Автома?том Кала?шникова 74», серійний номер 4706511, 1987 року випуску та в подальшому видано службове посвідчення за номером НР05323.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_2 з 01.12.2014 по 02.04.2015 проходив службу в складі військової частини Л-23023 «народної міліції» терористичної організації «ЛНР», приймав у її діяльності активну участь, виконуючи поставлені перед ним завдання.

17 жовтня 2016 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у квартирі, яка розташована за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця ім. О. Довженко (Ворошилова), 9/69, шляхом вільного доступу, таємно викрав телевізор т/м «Samsung» 29 К10 в корпусі чорного кольору, вартістю 1050 гривень, газовий котел т/м «Nobel» NB 1 18 SE PRO, вартістю 10787 гривень, три настінних радіатора-батареї, загальною вартістю 1200 гривень (із розрахунку 400 гривень за 1 шт.), спальний мякий комплект диван та два крісла, вартістю 3000 гривень, мякий диван, вартістю 1500 гривень та деревяний журнальний стіл овальної форми, вартістю 400 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_3, заподіявши останньому майнову шкоду згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 384 від 14 листопада 2016 року на загальну суму 17937 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 в предявленому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальних актах свою провину визнав повністю та пояснив, що дійсно на початку осені 2014, більш точну дату та час він не памятає, будучи обізнаним про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», спрямованих на нанесення шкоди державній безпеці України та здійснення терористичної діяльності, у нього виник злочинний умисел, направлений на участь на території України в діяльності силового блоку терористичної організації «ЛНР» та здійсненні збройного опору силам АТО. Відповідно до наказу № 11 від 01.12.2014 командира військової частини Л-23023, він був зарахований на посаду командира відділення зазначеної військової частини ««народної міліції «ЛНР»» з місцем розташування: м. Луганськ, Ленінський район, вул. Краснодонська, 2«б» з присвоєнням військового звання молодший сержант, забезпечено вогнепальною автоматичною зброєю АК-74 та в подальшому видано службове посвідчення. Дійсно з 01.12.2014 по 02.04.2015 проходив службу в складі військової частини Л-23023 «народної міліції» терористичної організації «ЛНР», приймав у її діяльності активну участь виконуючи поставлені перед ним завдання. У квітні 2015 року він добровільно залишив лави «народної міліції ЛНР» та більше не мав наміру повертатися до його лав.

У вересні 2016 року він повернувся з Російської Федерації до міста Лисичанська та став проживати в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Ворошилова), яку орендував у потерпілого ОСОБА_3 У звязку з важким майновим становищем у жовтні 2016 року він вирішив продати деяке майно, що знаходилось у даній квартирі. Покупця він знайшов через газету і 17 жовтня 2017 року у денний час, заздалегідь домовившись про зустріч, продав раніше незнайомому йому чоловіку телевізор т/м «Samsung», газовий котел т/м «Nobel», три настінних радіатора-батареї, мякий комплект диван та два крісла, диван, та деревяний журнальний стіл за 900 гривень, які в подальшому витратив на власні потреби. На даний час він щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки та усвідомив свою провину, майно - два крісла, два дивана, журнальний стіл, три радіатора опалення, потерпілому було повернуто. Просив суд пробачити його та суворо не наказувати, врахувати, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути дане кримінальне провадження за його відсутністю та призначити ОСОБА_2 покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного обєднаного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду обєднаного кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 в участі у діяльності терористичної організації, знайшла повне підтвердження у суді, а його дії суд кваліфікує зач. 1 ст. 258-3 КК України.

Також суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ч. 1 ст. 185 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст.258-3 КК України);

- особу винного, який має постійне місце проживання, у побуті за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.58), не судимий (а.с.60), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 56,57);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні непрацездатної матері - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; виходячи із особливостей вчиненого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та обставин його вчинення, який мав місце в умовах складної суспільно-політичної обстановки в Луганській та Донецькій областях та мав суттєвий вплив на охорону державної і громадської безпеки у цих регіонах держави, а також враховуючи тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів (ч.1 ст. 258-3 КК України, суспільна небезпека якого полягає у порушенні безпечних умов життєдіяльності держави та безпеки інших цінностей суспільства, а також злочинів середньої тяжкості ( ч. 1 ст. 185 КК України), судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинені злочини, суд також враховує: - загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості;

- вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер;

- поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, який брав участь у діяльності терористичної організації нетривалий час, у складі цієї організації інших злочинів, у тому числі насильницьких, не вчиняв, в судовому засіданні усвідомлюючи свою провину, вибачався за вчинене, зробив для себе належні висновки та надав суду правдиві показання, які повністю викривають його у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, висловив жаль з приводу вчиненого, що свідчить про його щире каяття;

- відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який має постійне місце проживання , позитивно характеризується у побуті, раніше не судимий, має на утриманні непрацездатну матір - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7.

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України та являються підставою для застосування ст.69 КК України.

Вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на помякшення покарання, при цьому враховуючи наявність кількох обставин, що помякшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає можливим при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченому покарання за ст. 258-3 ч.1 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті у виді позбавлення волі.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимогист.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано доказів того, що даний злочин було вчинено обвинуваченим ОСОБА_2 з корисливих мотивів, підстав для призначення додаткового виду покарання, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 ч.1 КК України у виді конфіскації майна, суд не вбачає.

При цьому, відповідно ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день позбавлення волі за два дні попереднього увязнення з моменту затримання з 18 жовтня 2016 року до 20 червня 2017 року включно, та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього увязнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку.

Арешт майна, тимчасово вилученого під час огляду місця події 18.10.2016 року, а саме: мобільний телефон iPhone 5s в корпусі сірого кольору, посвідчення особи військового Луганської народної республіки » № НР05323 на імя ОСОБА_2 та блокнот записник, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 21.10.2016 року скасувати.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 не предявлений, що не позбавляє права останнього, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідними позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 портретної експертизи від 13.01.2017 року № 5 витрати на залучення експертів у сумі 2112 (дві тисячі дванадцять) гривень 72 копійки - підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави (р/р 31257236107395, ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 20001993);

Відповідно до ст. 100 КПК України:

Документи у кримінальному провадженні: посвідчення особи військового Луганської народної республіки » № НР05323 на імя ОСОБА_2, які згідно постанови слідчого від 13 січня 2017 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2М;

Речові докази:

- мобільний телефон iPhone 5s в корпусі сірого кольору та блокнот записник, які згідно квитанції знаходяться на зберіганні в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Луганській області підлягають поверненню власнику обвинуваченому ОСОБА_2;

- спальний мякий комплект - диван 1,7х1,9 м. зеленого кольору та два крісла зеленого кольору, мякий диван розміром 1,5х1,9 м. синього кольору, деревяний журнальний стіл овальної форм коричневого кольору, які відповідно до постанови слідчого від 15.01.2017 року ( а.с.52) та розписки потерпілого ОСОБА_3, знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 підлягають поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_3;

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.1 КК України, ст.. 258-3 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 185 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

за ст. 258-3 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 9 (девять) місяців без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 9 (девять) місяців без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього увязнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день позбавлення волі за два дні попереднього увязнення з моменту затримання з 18 жовтня 2016 року до 20 червня 2017 року включно (в редакції Закону від 26.11.2015 року), та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього увязнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ).

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, оскільки строк попереднього ув'язнення, відбутий обвинуваченим у межах даного кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому за даним вироком покарання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 у виді тримання під вартою скасувати. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2, який перебуває у слідчому ізоляторі міста Старобільська, з під варти негайно.

Арешт майна, тимчасово вилученого під час огляду місця події від 18.10.2016 року, а саме: мобільного телефону iPhone 5s в корпусі сірого кольору, посвідчення особи військового Луганської народної республіки » № НР05323 на імя ОСОБА_2 та блокнот записника, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 21.10.2016 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення портретної експертизи від 13.01.2017 року № 5 витрати на залучення експертів у сумі 2112 (дві тисячі дванадцять) гривень 72 копійки (р/р 31257236107395, ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 20001993).

Відповідно до ст. 100 КПК України:

- документи у кримінальному провадженні: посвідчення особи військового Луганської народної республіки » № НР05323 на імя ОСОБА_2, які згідно постанови слідчого від 13 січня 2017 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2М;

- речові докази: мобільний телефон iPhone 5s в корпусі сірого кольору та блокнот записник, які згідно квитанції знаходяться на зберіганні в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Луганській області повернути власнику обвинуваченому ОСОБА_2;

- спальний мякий комплект - диван 1,7х1,9 м. зеленого кольору та два крісла зеленого кольору, мякий диван розміром 1,5х1,9 м. синього кольору, деревяний журнальний стіл овальної форм коричневого кольору, які відповідно до постанови слідчого від 15.01.2017 року та розписки потерпілого ОСОБА_3, знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 повернути власнику - потерпілому ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, та направити для вручення обвинуваченому та виконання до слідчого ізолятору міста Старобільська в порядку, передбаченомуст. 376 КПК України. Вирок в частині звільнення обвинуваченого з під варти підлягає негайному виконанню.

Головуюча суддя: М. М. Старікова

Судді: Ю. О. Калмикова

ОСОБА_6