Вирок № 71007961, 23.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1468/15-к

1-КП/415/289/17

ВИРОК

Іменем України

23.10.17 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Кайданович Л.В.,

прокурора Лагунова Д.М.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Птича Дубенського району Рівненської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, міліціонера БПСМОП «Луганськ-1», не судимого, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України,

встановив:

07 жовтня 2014 року, приблизно о 19 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи, відповідно до Наказу начальника ГУ МВС України в Луганський області за №248 «По особливому складу» від 26 серпня 2014 року, на посаді міліціонера Батальйону патрульної служби міліції особливого призначення (БПСМОП) «Луганськ-1», у зв'язку з чим, являючись службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, під час виконання службових обов'язків, на посту №3 блокпосту «Карбоніт», по вулиці Піонерській міста Золоте-1 Луганської області, будучи озброєним табельною зброєю автоматом марки «АК-74» з бойовими набоями, що, згідно висновку судової балістичної експертизи №71 від 10 грудня 2014 року, є вогнепальної зброєю 5,45 мм автоматом конструкції Калашникова «АК-74», №5822316, 1988 року випуску, виробництва СРСР, на ігнорування з боку водія транспортного засобу автомобіля марки «Dawoo Lanos», державний реєстраційний номер «ВВ5451АТ», потерпілого ОСОБА_5, що рухався в межах проїзжої частини автодороги впродовж вулиці Піонерській міста Золоте-1 Луганської області, у напрямку селища Карбоніт Луганської області, вимоги про зупинку, надану за допомогою жесту з електричним ліхтариком, а також, продублювану командою вголос, з метою примусової зупинки зазначеного транспортного засобу, шляхом пошкодження, реалізуючи повноваження, пов?язані з перевіркою документів та транспортних засобів в зоні проведення АТО, передбачені діючими нормативними актами, регламентуючими та визначаючими заходи на період проведення антитерористичної операції, зокрема,

ст.15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відповідно до якої на працівника правоохоронного органу, який приймає участь в проведенні антитерористичної операції, покладено наступні обовязки:

застосовувати, відповідно до законодавства України, зброю і спеціальні засоби,

затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, повязані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції та перешкоджання її проведення,

перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що засвідчують особу, а в разі відсутності документів затримувати їх для встановлення особи,

здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та вантажів, який ними перевозяться,

тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях і дорогах, не допускати транспортні засоби, в тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, а також, громадян на окремі ділянки місцевості та обєкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та обєктів, відбуксирувати транспортні засоби, та інше,

ст.15 ч.1 п.6 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої надається право застосовувати вогнепальну зброю для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоровю громадян або працівника міліції,

проявляючи злочинну самовпевненість, і, відповідно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, зокрема, розуміючи можливість влучення кулею у водія автомобілю, при цьому, розраховуючи на свої навички із стрільби з автомату та прицілюванню у нижню частину автівки, здійснив з належної йому табельної зброї 1 попереджувальній постріл у повітря, після чого, розуміючи, що транспортний засіб не зупинився, 3 постріли в нижню частину транспортного засобу позаду, 3 кулі з яких, потрапивши у задню кришку багажника та металеву перетинку стінки заднього пасажирського сидіння, деформувавшись у 6 осколків (фрагментів куль), та, змінивши траєкторію, влучили у водія зазначеного автомобіля потерпілого ОСОБА_5, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального кульового поранення лівої поперекової ділянки з пораненням лівої нирки, множинними пораненнями тонкої кишки та брижейки, поранення брижейки товстої кишки, кульового наскрізного поранення правого плеча та травматичного шоку 4 ступеня (невідворотного), які призвели до смерті останнього, що настала, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №423/1 від 23 жовтня 2014 року 17 січня 2015 року, від сліпого вогнепального кульового поранення лівої поперекової ділянки з пошкодженням лівої нирки, пораненнями тонкої кишки, брижейки тонкої та товстої кишки, ускладненого гострою зовнішньою та внутрішньою кровотечею, недокровям внутрішніх органів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.119 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних у зміненому обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного у зміненому обвинувальному акті, а саме, здійсненні 3 пострілів з належної йому табельної зброї автомату марки «АК-74», у нижню частину автівки марки «Dawoo Lanos», державний реєстраційний номер «ВВ5451АТ», під керуванням потерпілого ОСОБА_5, який не виконав вимогу про зупинку, надану тому за допомогою жесту з електричним ліхтариком, а також, продублювану командою вголос, під час несення служби в якості міліціонера БПСМОП «Луганськ-1», на посту №3 блокпосту «Карбоніт», по вулиці Піонерській міста Золоте-1 Луганської області, в зоні АТО, з метою примусової зупинки зазначеного транспортного засобу, шляхом пошкодження, кулі з яких, потрапивши у металеву частину автівки, деформувавшись у осколки, влучили у водія та призвели до смерті постраждалого, 07 жовтня 2014 року, у вечірній час, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує, при цьому, додатково зазначаючи, що під час здійснення пострілів розраховував на свої навички із стрільби з автомату та прицілюванню у нижню частину транспортного засобу, що, на його думку, виключало можливість влучення кулею у водія автівки. Кількість здійснених пострілів і виявлені у потерпілого ОСОБА_5 судово-медичною експертизою тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього, визнає в повному обсязі. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у зміненому обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_4, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні вбивства через необережність доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії останнього за ст.119 ч.1 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями, проявляючи злочинну самовпевненість, тобто, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховував на їх відвернення, і, відповідно скоїв вбивство, вчинене через необережність.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_4 не працює, має постійне місце проживання і у побуті та за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.302 матеріали к/п), за місцем несення служби має позитивну характеристику (а.с.308 матеріали к/п (а.с.174,175 матеріали о/а, том ІІ), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, активну громадянську позицію щодо захисту Батьківщини та виконання службових обов'язків в зоні проведення АТО (а.с.174,175 матеріали о/а, том ІІ), стан здоров?я та наявність ряду хронічних захворювань (а.с.157,159,160,162 матеріали о/а, том ІІ), наявність на утриманні дитини неповнолітнього віку доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серії І-ГЮ №091200 (а.с.120 матеріали о/а, том І), а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.299 матеріали к/п).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, та, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який не працює, виконує службові обов'язки в зоні проведення АТО, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання та у побуті, має позитивну характеристику за місцем несення служби, має на утриманні дитину неповнолітнього віку, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, і, одночасно, враховуючи стан здоров?я обвинуваченого ОСОБА_4, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі, враховуючи і відсутність обставин, які обтяжують покарання, і, разом з тим, беручи до уваги форму вини обвинуваченого ОСОБА_4 щодо інкримінованого злочину, а також, враховуючи активну позицію останнього щодо розкриття інкримінованого кримінального правопорушення, при цьому, також, беручи до уваги думку потерпілої ОСОБА_2 та представника потерпілої адвоката ОСОБА_3 у судовому засіданні під час судового розгляду, які на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягали, суд, оцінюючи зазначені обставини, в їх сукупності, в тому числі і дії з боку самого постраждалого ОСОБА_5, і, одночасно, враховуючи наслідок протиправних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_4 смерть людини, і, відповідно, оцінюючи ступень суспільної небезпечності вчиненого, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.119 ч.1 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_4, хоча і скоїв злочин з необережності, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, але зазначений злочин є злочином, пов'язаним з посяганням на життя та здоров'я особи, у зв?язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише із застосуванням покарання, пов?язаного з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процессуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання термін перебування останнього під вартою з 27 січня 2015 року (Ухвала слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 27 січня 2015 року (а.с.336 матеріали к/п) до 09 лютого 2017 року, включно (Ухвала Апеляційного суду Луганської області від 09 лютого 2017 року (а.с.124-125 матеріали о/а, том ІІ), оскільки, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (ст.374 ч.4 п.2 КПК України).

При цьому, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення за період з 27 січня 2015 року (Ухвала слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 27 січня 2015 року (а.с.336 матеріали к/п) до 09 лютого 2017 року, включно (Ухвала Апеляційного суду Луганської області від 09 лютого 2017 року (а.с.124-125 матеріали о/а, том ІІ): з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до положень ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної діїї в часі (ст.5 ч.2 КК України), при цьому, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом?якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ст.5 ч.4 КК України).

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1, заявивши відповідне клопотання, висловив думку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.1 п.в) Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, так як обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні дитину неповнолітнього віку доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, стосовно якої не позбавлений батьківських прав.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні, підтримавши заявлене захисником ОСОБА_1 клопотання, та, розуміючи наслідки застосування амністії, не заперечував проти звільнення його від відбування покарання на підставі ст.1 п.в) Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року,.

Суд, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані у судове засідання матеріали, приходить до висновку щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст.1 п.в) Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, відповідно до вимог якої

від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, звільняються

особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, відповідно до ст.12 КК України,

особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, відповідно до ст.12 КК України,

які не позбавлені батьківських прав, та які, на день набрання чинності зазначеним Законом, мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами (ст.1 п. в) Закону),

оскільки обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, та вчинено з необережності, інкримінований злочин вчинено останнім до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні дитину неповнолітнього віку доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серії І-ГЮ №091200, видане Стовпецькою сільською радою Дубенського району Рівненської області (а.с.120 матеріали о/а, том І), стосовно якої не позбавлений батьківських прав, погоджується зі звільненням від відбування покарання, на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, і, відповідно, є субєктом амністії.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, суд не вбачає, і зазначене питання учасниками данного кримінального провадження не ставилось.

Процесуальні витрати по справі

у сумі 687 гривень 96 копійок (а.с.277), пов'язані із залученням експертів при проведенні трасологічної експертизи №964/373 від 03 грудня 2014 року (а.с.278-289),

у сумі 245 гривень 70 копійок (а.с.294), пов'язані із залученням експертів при проведенні судової балістичної експертизи №157 від 15 січня 2015 року (а.с.295-297),

під час провадження досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Процесуальні витрати по справі у сумі 307 гривень 45 копійок (а.с.259), пов'язані із залученням експертів при проведенні судової балістичної експертизи №71 від 10 грудня 2014 року (а.с.260-263), під час провадження досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягають, так як останньому підозра в данній частині, не висувалась.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 та представником потерпілої адвокатом ОСОБА_3 не заявлений, що не позбавляє останніх права звернутись до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

транспортний засіб автомобіль марки «Dawoo Lanos», державний реєстраційний номер «ВВ5451АТ», що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.20,220,221,241),

підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_2,

вогнепальна зброя 5,45 мм автомат конструкції Калашникова «АК-74», №5822316, 1988 року випуску, виробництва СРСР, з магазином та 21 патроном калібру 5,45 м (після проведення експертизи автомат, 18 патронів, 3 гільзи), що знаходяться на зберіганні у ГУНП в Луганській області (а.с.19,263),

підлягають поверненню до ГУНП в Луганській області.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.119 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 06 (шість) місяців.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання термін перебування останнього під вартою з 27 січня 2015 року до 09 лютого 2017 року, включно. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 27 січня 2015 року до 09 лютого 2017 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст.1 п. в) Закону України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4, до набуття вироком законної сили, не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

687 (шістсот вісімдесят сім) гривень 96 копійок за проведення трасологічної експертизи №964/373 від 03 грудня 2014 року,

245 (двісті сорок п?ять) гривень 70 копійок за проведення судової балістичної експертизи №157 від 15 січня 2015 року.

Речові докази по справі:

транспортний засіб автомобіль марки «Dawoo Lanos», державний реєстраційний номер «ВВ5451АТ», що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2,

повернути потерпілій ОСОБА_2,

вогнепальну зброю 5,45 мм автомат конструкції Калашникова «АК-74», №5822316, 1988 року випуску, виробництва СРСР, з магазином та 21 патроном калібру 5,45 м (після проведення експертизи автомат, 18 патронів, 3 гільзи), що знаходяться на зберіганні у ГУНП в Луганській області,

повернути до ГУНП в Луганській області.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: