Ухвала суду № 71006419, 28.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 52

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від сумісного шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Батько дитини - ОСОБА_3 вихованням та матеріальним забезпеченям дитини не займається, не піклується про стан її здоров'я, не приділяє уваги навчанню, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Тому позивач просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 року вирішено попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дитини, передбачені сімейним законодавством; стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_4, починаючи стягнення з 30 листопада 2016 року. Вирішено питання щодо негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць; стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав відповідача та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення даної позовної вимоги.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом відповідач повідомлений належним чином. У зв'язку з тим, що останнє відоме місцезнаходження відповідача (м. Макіївка Донецької області) внесено до переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, інформацію про слухання справи розміщено в мережі Інтернет на сайті апеляційного суду в розділі «списки осіб, яким не надіслано кореспонденцію апеляційного суду Дніпропетровської області, адресовану одержувачам населених пунктів АРК, м. Севастополь, Донецької та Луганської областей протягом 2017 року», що підтверджується відповідним витягом на аркушах справи 71-72.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 липня 2002 року по 12 травня 2015 року (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 13 грудня 2006 року Червоногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1; мати опікується здоров'ям дитини, навчанням, вихованням, фізичним та духовним розвитком, що підтверджується актом №3564 від 18.10.2016 року (а.с. 11).

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В абзаці 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 15 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.

Виходячи з викладеного та інтересів дитини, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - колегія дійшла висновку про недоведеність факту винної поведінки відповідача та відсутність підстав для застосування крайнього заходу - позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно його доньки ОСОБА_4. Отже, рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим, правомірним, справедливим, тому підлягає залишенню без змін.

Самий лише факт перебування відповідача в зоні проведення антитерористичної операції не може бути підставою для позбавлення батька його батьківських прав відносно дитини.

Місцевий суд правомірно критично оцінив висновок органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради від 17 листопада 2016 року за №1/14-287, в якому зазначено про доцільність позбавлення відповідача його батьківських прав, через його формальність і недостатню обґрунтованість.

Наявний в матеріалах справи рапорт інспектора поліції (а.с. 13) не містить дати його оформлення, підпис працівника поліції не завірений печаткою, штамп відділення поліції відсутній; текст рапорту оформлений печатним та рукописним способами; в рапорті не зазначено джерело інформації, на підставі якого працівник поліції констатує факт неприйняття відповідачем участі у вихованні ОСОБА_4. Отже, даний письмовий документ не відповідає вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України, тому обгрунтовано не взятий до уваги місцевим судом при ухвалення оскаржуваного рішення.

Колегія звертає увагу, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 рокув частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржене, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, приймаючи до уваги правильне застосування районним судом вимог ст. 88 ЦПК, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення, в оскаржуваній частині, ухвалено у відповідності з вимогами закону, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 рокув оскаржуваній частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді