Рішення № 71005900, 08.11.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5928/17

Провадження № 2/185/3311/17

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок матеріальної шкоди 14 596, 98 грн., пеню – 259, 95 грн., збитки від інфляції – 40,07 грн., а також 3% річних – 33,59 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 19 лютого 2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням його сина ОСОБА_3 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року ОСОБА_2, власника автомобіля НОМЕР_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340,00 грн. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як володільця джерела підвищеної не­безпеки, автомобіля НОМЕР_4, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський Страховий Союз» на підставі договору обов'язкового страхування цивіль­но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу серії АЕ за № 9021984, виданого 27 квітня 2016 року. 10 лютого 2017 року ОСОБА_3 було повідомлено ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про дорожньо-транспортну пригоду. 31 березня 2017 року позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Європейський Страховий Союз». 18 квітня 2017 року ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» на виконання замовника Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» було виконано оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ VolkswagenToureg, д/н НОМЕР_5, відповідно до висновку якої сума матеріального збитку складає 14 596, 98 грн. Станом на 25 липня 2017 року виплати страхового відшкодування відповідачем здійснено не було. Тому, він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, причини неявки суду не відомі.

Відомостей про неможливість з’явитися в судове засідання представник відповідача суду не надав.

Суд на підставі ст. 225 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 879578, виданого Центром ДАІ 1211, ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_6.

19 лютого 2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_4, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням його сина ОСОБА_3 по вул. Центральній, 23 в місті Павлограді, де під час зустрічного роз’їзду водій ОСОБА_2 не витримав безпечного інтервалу, в наслідок чого сталось зіткнення з автомобілем НОМЕР_6, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року ОСОБА_2, водія автомобіля НОМЕР_7, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, власника Chevrolet Laceti, д/н НОМЕР_8, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський Страховий Союз» на підставі договору обов'язкового страхування цивіль­но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу серії АЕ за № 9021984 від 27 квітня 2016 року.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії вказаних договору та полісу, тому на виконання вимог ст. ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

10 лютого 2017 року сином позивача ОСОБА_3 було повідомлено ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про дорожньо-транспортну пригоду.

31 березня 2017 року позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Розмір страхового відшкодування був встановлений відповідно до звіту ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ» № 38-D/29/6 від 18 квітня 2017 року, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту майна ТЗ Volkswagen Toureg, д/н НОМЕР_5, завданого в результаті його пошкодження становить 14 596, 98 грн.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 31 березня 2017 року до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» останній просив виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується уразі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 2231, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди.

З огляду на вищенаведене сторонами договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договори укладаються з метою забезпечення, як своїх прав, так і прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов’язанні ним є страховик).

Таким чином потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховиків, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно зі ст. 34 Закону № 1961-IV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страхові компанії під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується вимогами Цивільного кодексу України та Закону № 1961-IV.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог чинного законодавства Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» встановило перелік пошкоджень, визначило вартість відновлюваних робіт, згідно звіту ТОВ «Промислова компанія «СЕЛТИМ»№ 38-D/29/6 від 18 квітня 2017 року про розмір матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля НОМЕР_6, які позивачем не оскаржені, однак не здійснило виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної шкоди, тощо.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У відповідності до положень ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За приписами ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Станом на 25 липня 2017 року розмір пені складає 259,95 грн. з розрахунку: пеня - S * 2 УС/ 365 * Д, де S – це сума, відносно якої порушено зобов’язання ( не здійснено платіж), 2 УС – подвійна облікова ставка НБУ, Д – кількість дні прострочення. На день розрахунку діє відсоткова ставка НБУ – 12,5 %. 14 596, 98 грн. * 25% / 365 * 26= 259, 95 грн.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 40,07 грн., а також 3% річних з простроченої суми в розмірі 33,59 грн. з розрахунку: інфляція - 14 596, 98 грн.*100,2% / 100%= 40, 07 грн.; 3% річних: 14 596,98 / 100% * 3% / 365 * 28 = 33,59 грн.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України (ВССУ) від 12 листопада 2014 року, яка підтверджує правильність застосування зазначеної норми у разі прострочення виплати страхового відшкодування по страховим виплатам, вказано: «Правила застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачають наявність між сторонами грошового зобов’язання, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язків. Оскільки договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлена його ціна – страхова сума, що він відноситься до грошових зобов’язань та передбачає застосування наслідків прострочення його виконання за умови, що обов’язок щодо належного виконання зобов’язання була покладена на відповідальну згідно позову особу.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 14 596 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 98 коп., пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування в розмірі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп., збитки від інфляції в розмірі 40 (сорок) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 33 (тридцять три) грн. 59 коп., а також понесені та документально підтверджені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового забору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційного порядку.

Суддя В.М. Бондаренко