Постанова № 71004620, 11.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 911/1429/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від прокуратури - Фоменко Ю.С., посвідчення №046428 від 29.03.2017;

від позивача - Кілеса П.В., представник за довіреністю №24 від 12.12.2016;

від відповідача - Мельникова І.Г., угода №2017/08/07 від 07.08.2017,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 у справі №911/1429/17 (суддя Подоляк Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до приватного акціонерного товариства "Пласт", за участю - Прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Пласт" про визнання недійсним договору на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112; МСП-115, ПЗВ-3 Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Пласт", як оператором спільної діяльності та Приватним акціонерним товариством "Пласт".

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2017 у справі №911/1429/17 позов задоволено повністю.

Судом першої інстанції було задоволено позов з огляду на те, що спірний договір на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2, укладений в порушення ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки оператор діяв як представник обох учасників спільної діяльності (ПрАТ "Пласт" зокрема) і уклав договір із ПрАТ "Пласт" у своїх комерційних інтересах.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 у справі №911/1429/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що на відповідача, як оператора спільної діяльності за договором про спільну діяльність було покладено ведення всіх справ та поточне керівництво спільною діяльністю Товариства без видачі відповідної довіреності, в тому числі й надано право на укладання договорів.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача та прокуратури заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством "Пласт" (далі - сторона 1) та публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - сторона 2) 05.03.2014 було укладено договір про спільну діяльність № 272-14 (далі - договір), відповідно до умов якого сторони за даним договором зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей (п. 1.1 договору).

Оператором за даним договором є Приватне акціонерне товариство "Пласт", який в рамках договору про спільну діяльність діє без окремої довіреності, в межах повноважень, наданих цим договором, та економічною доцільністю.

Згідно з п. 2.2 договору спільна діяльність буде здійснюватися відповідно до Програми спільної діяльності та бюджету спільної діяльності, в яких сторони визначатимуть детальний зміст, порядок, строки та інші умови спільної діяльності.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору для загального керівництва спільною діяльністю, координації спільних дій сторін та вирішення найважливіших питань сторони утворюють Комітет з управління спільною діяльністю (далі - комітет з управління), до складу якого входять: три представника від сторони 1 та два представника від сторони 2. Кожен представник має 1 голос. Формою роботи Комітету з управління є засідання.

Як передбачено підпунктами 3.6.3, 3.6.4 пункту 3.6 договору до компетенції комітету з управління належить прийняття таких рішень: щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності та контроль за його виконання; розпорядження спільним майном, яке є внеском учасників в спільну діяльність.

Пунктами 3.10.1, 3.10.4, 3.10.5 договору до обов'язків оператора віднесено: організація та виконання програми спільної діяльності; здійснення постійного контролю за технологічним режимом експлуатації свердловин та технологічних заходів по обслуговуванню свердловин, необхідних для їх нормального технологічного використання; забезпечення безпечного режиму експлуатації свердловин, дотримання правил охорони праці, правил охорони надр та інших вимог чинного законодавства, пов'язаних з експлуатацією свердловин.

Відповідно до п. 4.1 договору для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв'язків.

Згідно п. 4.2 договору сторона 1 - ПрАТ "Пласт" вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору на цілі спільної діяльності становить 71640000 грн.

Сторона 2 - ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" вносить у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища - виробничий комплекс "Блок-конструктор-1", виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа - 7", а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування, виконаної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін- Консалтінг" станом на 03.03.2014. Вартість внеску сторони 2 в період дії даного договору на цілі спільної діяльності становить 47760000 грн. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору користування та розпорядження спільним майном здійснюється оператором у порядку, визначеному у програмі спільної діяльності та цьому договорі.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 10 років (п. 9.1 договору).

Сторони погодили програму робіт спільної діяльності по експлуатації об'єктів ЦТП-7 та БК-1 Архангельського ГР та МСП-112, МСП-115, ПЗВ-З Стрілкового ГР, в якій встановили види та строки виконання робіт.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17 за позовом Заступника Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Приватного акціонерного товариства "Пласт" про визнання недійсним договору, було визнано недійсним вказаний договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14.

Зазначеним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Приватним акціонерним товариством "Пласт" не спрямований на досягнення встановленої ним спільної мети, оскільки ПрАТ "Пласт" в порушення своїх зобов'язань та цілей договору грошовий внесок, вартість якого становив 71640000,00 грн., не здійснив, внесок у спільну діяльність здійснено лише в сумі 1000000 грн., що свідчить про відсутність у ПрАТ "Пласт" наміру діяти спільно шляхом об'єднання зусиль сторін для досягнення мети договору. ПрАТ "Пласт" не докладаючи жодних зусиль, як оператор спільної діяльності фактично заволоділо, користувалось і отримувало корисні властивості переданого Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у спільну діяльність свого внеску у вигляді права користування родовищами, на власний розсуд і на власні цілі.

На час розгляду апеляційної скарги у даній справі вказане рішення не набрало законної сили, оскільки його було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Між Приватним акціонерним товариством "Пласт", як оператором спільної діяльності по договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 та Приватним акціонерним товариством "Пласт" було укладено договір на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112; МСП-115, ПЗВ-3 Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2 (далі - договір на виконання робіт), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався з власних матеріалів виконати роботи по технічній експлуатації виробничих об'єктів МСП-112; МСП-115, ПЗВ-3 Стрілкового ГР, в т.ч. свердловин, право користування якими передається в спільну діяльність, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх (п. 1.1 договору на виконання робіт).

Даний договір укладено з метою реалізації договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Приватним акціонерним товариством "Пласт".

Відповідно до п. 2.1 договору на виконання робіт в редакції додаткової угоди від 29.09.2015 № 2 до договору вартість робіт по даному договору визначається на основі протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1) та встановлюється з розрахунку на одиницю товарної продукції (природний газ), переданої замовнику. Приблизна вартість робіт, на строк дії договору, складає 47972950 грн., крім того ПДВ 20% складає 9594590 грн. Разом з ПДВ приблизна вартість робіт на строк дії договору складає 57567540 грн. Остаточна вартість виконаних підрядником робіт по договору визначається на основі підписаних сторонами актів прийому-передачі продукції та актів прийому-передачі виконаних робіт.

Даний договір діє по 31.12.2017, а в частині передачі товарної продукції (природний газ) та проведення розрахунків за неї - до повного виконання зобов'язань сторонами по даному договору (п. 8.2 договору на виконання робіт в редакції додаткової угоди від 24.12.2015 № 3 до договору).

Позивач, зазначаючи, що вказаний договір було укладено приватним акціонерним товариством "Пласт" без відома публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та з перевищенням наданих повноважень, оскільки його укладення не було передбачено програмою робіт спільної діяльності та бюджетом спільної діяльності за договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, звернувся до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції було задоволено позов з огляду на те, що спірний договір на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2, укладений в порушення ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки оператор діяв як представник обох учасників спільної діяльності (ПрАТ "Пласт" зокрема) і уклав договір із ПрАТ "Пласт" у своїх комерційних інтересах.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Представництвом, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У відповідності до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Спірний договір на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2 було вчинено однією і тією ж юридичною особою - ПрАТ "Пласт" в своїх власних комерційних інтересах.

Згідно з п. 3.11 Договору про спільну діяльність усі розрахункові операції здійснюються оператором з окремого поточного рахунку спільної діяльності, відкритого в установленому чинним законодавством порядку задля потреб спільної діяльності.

Уклавши спірний договір, відповідач розпоряджався грошовими коштами, що надходили на рахунок спільної діяльності від продажу природного газу та здійснював відрахування частини грошових коштів, які є доходами від спільної діяльності самому собі, як виконавцю за спірним договором.

На підтвердження перерахування відповідачем грошових коштів отриманих від спільної діяльності самому собі за виконання робіт по спірному договору до матеріалів справи надано банківську виписку.

Такі дії відповідача свідчать про те, що він отримував зі спільної діяльності прибуток, як сторона договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, частка якої становить 60%, а також як виконавець (підрядник) за спірним договором на виконання робіт, при цьому відповідний обов'язок щодо здійснення внеску в спільну діяльність ПрАТ "Пласт" у вигляді грошових коштів, не виконало.

При цьому, укладення вказаного договору на виконання робіт не передбачено Програмою робіт спільної діяльності, Бюджетом спільної діяльності, та не погоджено з публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Так, згідно п. 2.2 та розділу "Визначення основних термінів" договору про спільну діяльність на момент укладення та реалізації договору усі роботи та витрати спільної діяльності визначались погодженими сторонами Програмою та Бюджетом спільної діяльності.

Щодо доводів апелянта про те, що на відповідача, як оператора спільної діяльності за договором про спільну діяльність було покладено ведення всіх справ та поточне керівництво спільною діяльністю Товариства без видачі відповідної довіреності, в тому числі й надано право на укладання договорів, слід зазначити наступне.

Згідно частинами 1 та 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору для загального керівництва спільною діяльністю, координації спільних дій сторін та вирішення найважливіших питань сторони утворюють Комітет з управління спільною діяльністю (далі - комітет з управління), до складу якого входять: три представника від сторони 1 та два представника від сторони 2.

При цьому, п. 3.14 договору про спільну діяльність було визначено, що у відносинах з третіми особами повноваження оператора здійснювати правочини від імені всіх учасників підтверджуються цим договором.

В свою чергу, вказане положення договору не розповсюджується на укладення відповідачем самим з собою договору, оскільки він не є третьою особою у таких правовідносинах.

Таким чином, спірний договір на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об'єктів МСП-112, МСП-115, ПЗВ-Стрілкового ГР від 10.05.2014 №71/2 всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України укладений однією і тією ж особою (ПрАТ "Пласт"), тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

Враховуючи, що спірний договір укладений всупереч положень ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки його вчинено однією й тією ж юридичною осою у своїх власних комерційних інтересах, всупереч інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання оскаржуваного договору недійсним.

Аналогічної позиції про те, що укладення договору однією і тією ж особою суперечить положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір направлено на реалізацію інтересів однієї особи дотримується і Верховний Суд України в постанові від 23.09.2014 у справі №3-110гс14.

Щодо поданих апелянтом до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме копій довіреностей, виданих публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" від 04.03.2014 №11/73 та від 05.08.2014 №20-535 на уповноваження ОСОБА_5 (вказаною особою з боку замовника було підписано оскаржуваний договір), а також актів прийому - передачі виконаних робіт, слід зазначити, що вказані докази з огляду на необґрунтованість відповідачем причин їх неподання до суду першої інстанції, як того вимагають положення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, прийняті апеляційним судом бути не можуть.

У будь - якому випадки вказані документи не можуть спростувати обґрунтованих висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пласт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 у справі №911/1429/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №911/1429/17 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко