Постанова № 71004541, 12.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" грудня 2017 р. Справа № 903/509/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення господарського суду Волинської області від 06.11.2017 року у справі № 903/509/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дем'як В.М., судді Костюк С.В., Кравчук А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Ріелті"

про стягнення 4 809 947,75 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю,

В судовому засіданні від 12.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м. (два "А") розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 2122784801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а та належить ТзОВ "Грін ріелті" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 року у розмірі 4809947,75 грн., з яких: 2329481,75 грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 185524 грн. - прострочена заборгованості по відсотках; 2294942,39 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2017 року у позові відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТзОВ "ОТП Факторинг Україна".

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив задовольнити останню.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.03.2007 року між ОСОБА_3 (позичальник) та ЗАТ "ОТП Банк" правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" (банк) укладено кредитний договір № СМ-SМЕ А00/009/2007, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 440000 доларів США зі строком погашення до 28.02.2014 року, зі сплатою 5,00% відсотків річних та FIDR (де FIDR це відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

03.03.2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТзОВ "Паладій" (майновий поручитель, особа - 1) укладений договір іпотеки №РМ-SМЕ- А00/009/2007 (майнова порука), що посвідчений у цей же день приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним № 956. Згідно умов вказаного договору, в іпотеку банку було передане нерухоме майно комерційного призначення: - будівля спортивно-оздоровчого комплексу заг.пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а, яке, на момент укладення договору, належало майновому поручителю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2004 року у справі № 6/44-75. Земельна ділянка на якій розташовано предмет іпотеки площею 11 756,0 кв.м. належить на праві власності громаді м. Луцька в особі Луцької міської ради та перебуває у користуванні майнового поручителя на підставі договору оренди землі укладеного 31.03.2006 року (реєстр. № 04060770009). Іпотека за договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього. Договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі та зобов'язань за цим договором.

18.03.2011 року між банком та ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" (новий кредитор, позивач) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги за якими банк відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Судами встановлено, що в результаті невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов’язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, новий кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ТзОВ "Паладій" до ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання припиненими договору поруки та договору іпотеки.

За результатами розгляду вказаної справи, рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05.06.2012 року, первісний позов було задоволено частково та стягнуто солідарно з позичальника та ОСОБА_5 (фінансового поручителя) в користь нового кредитора заборгованість в сумі 3410589 грн., з яких : 2323856,56 грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 345267,42 грн. - заборгованості по відсотках; 741465,91 грн. - пеня; зустрічний позов задоволено повністю та визнано припиненим договір іпотеки, зобов’язано приватного нотаріуса ОСОБА_4 вилучити реєстрацію про накладення заборони та реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управляння ДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6, на виконання вищевказаного рішення суду, було відкрито виконавчі провадження ВП № 40430055 та ВП № 40429910, в межах яких повне або часткове стягнення не проводилось, доказом чого являється лист начальника відділу примусового виконання рішень Управляння ДВС ГТУЮ у Волинській області № 04-34/3660 від 04.07.2016 року.

Приватним нотаріусом ОСОБА_4, на підставі рішення від 11.04.2012 року, що набрало законної сили, 12.06.2012 року були вилучені записи про обтяження предмету іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг № 36444198 від 12.06.2012 року) з Державного реєстру іпотек (витяг № 36445018 від 12:06.2012 року).

18.06.2012 року між ТзОВ "Паладій" та ТзОВ "Футбольний клуб "Волинь" укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 Право власності ТзОВ "Футбольний клуб "Волинь" на предмет іпотеки зареєстровано 02.07.2012 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (запис № 6376937).

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 року за рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання договору іпотеки припиненим скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; - в іншій частині рішення залишене без змін.

За результатами нового розгляду справи №161/707/13-ц, ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12.02.2013 року провадження в частині визнання договору іпотеки припиненим закрито на підставі ст.ст. 15, 16, 205, 210 ЦК України, як таке що не підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2014 року по справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10.02.2014 року, за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ТзОВ "Паладій" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 року в сумі 4809947,75 грн., з яких сума простроченої заборгованості за кредитом - 2329481,36 грн., сума прострочених відсотків за користування кредитом - 185524 грн., сума пені за прострочення зобов'язань - 2294942,39 грн. звернуто стягнення на предмет застави - нежитлове приміщення будівлі-спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 1175,3 кв.м, що знаходиться вул. Мамсурова,2а, м. Луцьк, яке належить на праві приватної власності ТзОВ "Паладій" шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 4809947,75 грн. На період до продажу іпотечного майна зобов'язано ТзОВ "Паладій" передати в управління ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" вказане нерухоме майно. Вказане рішення суду набрало законної сили 10.02.2014 року.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження ВП № 44384134, в межах якого були винесені постанови, зокрема, про накладення арешту на предмет іпотеки та оголошення заборони на його відчуження від 03.04.2015 року, про перевірку виконавчого провадження та зняття арешту та заборони з предмета іпотеки від 27.05.2015 року та постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника - Майнового поручителя майна на яке звернено стягнення від 27.07.2015 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.08.2015 року у справі № 161/8942/15-ц на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2012 року та ухвали Луцького міськрайонного суду від 12.02.2013 року частково скасованою ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12.01.2016 року, задоволено заяву нового кредитора про поворот виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2012 року у справі № 0308/5986/12 в частині задоволення зустрічного позову. Допущено поворот виконання рішення суду від 11.04.2012 року, а саме: визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна - нежитлового приміщення, будівлі спортивно-оздоровчого комплексу пл. 1175,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а (два "А"), на підставі договору іпотеки № РМ-8МЕ-А00/009/2007 від 03.03.2007 року датою та часом внесення заборони у Державний реєстр іпотек 03.03.2007 року; відновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою і про заборону відчуження нерухомого майна на підставі укладеного між "ОТП Банк" та ТзОВ "Паладій" договору іпотеки № РМ-8МЕ- А00/009/2007 від 03.03.2007 року - домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а (два "А2), а саме: запис за реєстраційним №4586439 з датою та часом реєстрації у Державному реєстрі іпотек 03.03.2007 року о 13.28 год., запису за реєстраційним №4586398 з датою та часом первинної реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 03.03.2007 року о 13.22 год., шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису; зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_4 відновити відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.

Судами встановлено, що 28.07.2015 року за договором купівлі - продажу предмет іпотеки перейшов у власність до ТзОВ "Грін Ріелті". На підставі вказаного договору внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ТзОВ "Грін Ріелті" - нового власника майна, переданого в іпотеку за договором від 03.03.2007 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м., розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 2122784801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а та належить ТзОВ "Грін ріелті" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором № CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 року у розмірі 4809947,75 грн., з яких: 2329481,75 грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 185524 грн. - прострочена заборгованості по відсотках; 2294942,39 грн. - пеня.

Разом з тим, в суді першої інстанції відповідачем у справі було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, яке судом першої інстанції було задоволено. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, зважаючи на наступне.

Судами встановлено, а вище зазначено про те, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2014 року у справі № 161/20677/13-ц, яке набрало законної сили 10.02.2014 року позов ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_8 та ТзОВ "Паладій" було задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки - будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1175,3 кв.м. (два "А") розташовану на земельній ділянці (кадастровий номер № 2122784801:00:008:0056), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 2а. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором №CM-SME А00/009/2007 від 01.03.2007 року у розмірі 4809947,75 грн., з яких: 2329481,75 грн. - прострочена заборгованості за кредитом; 185524,00 грн. - прострочена заборгованості по відсотках; 2294942, 39 грн. - пеня. Вказане рішення суду набрало законної сили та станом на час звернення з позовом не виконано у повному обсязі.

В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього ж кодексу встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Закінчення строку позовної давності щодо основної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).

В силу ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як зазначено вище, у ст. 1 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником його боргових зобов’язань означених у ст. 2 цього договору.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту - 28.02.2014 року. Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань у цілому або у визначеній банком частині. Сторони договору також встановили, що зобов’язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов’язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена боржнику за договором та іпотекодавцю 21.05.2010 року. У вказаній вимозі ПАТ "ОТП Банк" вимагало достроково, через 30 днів з моменту одержання повідомлення, виконати всі боргові зобов’язання в повному обсязі.

Пред’явивши вказану вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов’язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв’язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. Разом з тим, таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

Позивач міг пред’явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Відтак, строк позовної давності до основного зобов’язання відносно направленої вимоги про дострокове виконання зобов’язання по поверненню кредиту був встановлений до 21.06.2013 року. Разом з цим, строк позовної давності був перерваний пред’явленням позову до суду на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України, згідно якої позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Зважаючи на викладене, перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Відтак, строк позовної давності переривався у зв’язку із розглядом Луцьким міськрайонним судом справи № 161/707/13, провадження № 2/161/948/13 та № 161/20677/13-ц, провадження № 2/161/345/14.

З врахуванням обставин переривання строку позовної давності для позивача встановлено строк в межах якого його права підлягали судовому захисту до 10.02.2017 року, разом з тим, останній звернувся до господарського суду з позовом до суду першої інстанції 22.06.2017 року.

Враховуючи вищевикладене та ст. 267 ЦК України, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд першої інстанції обґрунтовано та законно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ТзОВ "ОТП Факторинг Україна".

Посилання ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" про неможливість використання свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із подвійною зміною іпотекодавця є безпідставними, оскільки зміна власника нерухомого майна, яке передано в іпотеку не впливає на обчислення строку позовної давності, враховуючи той факт, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2017 року у справі № 903/509/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.