Постанова № 71004526, 13.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 920/461/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Цуканов В.В., за довіреністю від 15.02.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс", м. Суми (вх.3259С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р.

у справі № 920/461/17

за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, м. Путивль Сумської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс", м. Суми

про стягнення 60449,35 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/461/17 (головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Резніченко О.Ю., суддя Яковенко В.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс" 53187,28 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 7262,33 грн. пені, 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору; розірвано договір оренди земельної ділянки яка розташована за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Червоноармійська (нова назва Новоселівська), 96-а, який був укладений 28.12.2004 року між Путивльською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс", м. Суми з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/461/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що ним добросовісно виконувались умови договору оренди землі, відповідно заборгованість за ним відсутня, а отже, не має підстав для розірвання договору оренди землі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2017 року у даній справі суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "13" листопада 2017 року.

09.11.2017 року на адресу суду від позивача, електронною поштою та 15.11.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить справу розглянути за відсутності представника та апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№11627), який долучений до матеріалів справи.

13.11.2017 року на адресу суду від відповідача, електронною поштою, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 року розгляд справи відкладено на 29.11.2017 року, у зв'язку з задоволенням клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року розгляд справи відкладено на 13.12.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

12.12.2017 року на адресу суду від позивача, електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, яке долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2017 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/461/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 13.12.2017 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102223465586, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

28.12.2004 року між Путивльською міською радою Путивльського району Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс" укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), зареєстрований в ДЗК Путивльського районного відділу земельних ресурсів 30.12.2004 року за № 30, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) надає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування з послідуючим викупом земельну ділянку для несільськогосподарського призначення - землі комунальної власності, яка знаходиться за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Червоноармійська (нова назва - Новоселівська), 96а. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,245 га.

Договір оренди укладено терміном на 49 років та посвідчено приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу Колесніченко М.Г. за №3607.

Вказаний договір оренди було укладено на підставі рішення 16 сесії Путивльської міської ради 24 скликання від 22.10.2004 року "Про надання в оренду ТОВ "Суминафтосервіс" земельних ділянок для будівництва автозаправочних станцій по вул. Комсомольська, 42а та по вул. Червоноармійська, 96а з послідуючим викупом".

17.12.2010 року між сторонами укладено договір № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року.

Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 28.03.2011 року за № 592380004000024.

Так, відповідно до договору про внесення змін п. 1.5 розділу "Предмет договору" договору оренди земельної ділянки площею 0,245 га по вул. Червоноармійській, 96-а викладено в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2010 році становить 317888 грн.".

Пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" зазначеного договору оренди земельної ділянки площею 0,245 га по вул. Червоноармійська, 96-а викладено у наступній редакції: "Орендна плата на рік становить 12,0% від нормативної грошової оцінки землі. Складовими частинами розрахунку орендної плати є: розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - постійна величина, що застосовується для проведення розрахунку орендної плати; нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладення договору. Розмір річної орендної плати на 2010 рік становить 38146,56 грн., що становить 3178,88 грн. за місяць".

У пунктах 1.5 та 3.1 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року в редакції договору № 2 про внесення змін до договору від 17.12.2010 року, сторонами погоджено, що орендна плата на рік становить 12,0% від нормативної грошової оцінки землі, а також, що складовими частинами розрахунку орендної плати є: 1) розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - постійна величина, що застосовується для проведення розрахунку орендної плати; 2) нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладення договору.

Тобто, відповідач усвідомлював, що саме таким чином здійснюється розрахунок орендної плати і що розмір орендної плати у договорі у твердій (грошовій) сумі встановлений сторонами не лише на 2010 рік, а й на подальші роки дії договору і сплачував орендну плату у встановленому договорами розмірі у 2011, 2012, 2013 та 2014 роках.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року у справі № 818/2464/14 за позовом ТОВ "Суминафтосервіс" до Відділу Держземагенства у Путивльському районі Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії було визнано протиправними дії Відділу Держземагенства щодо застосування при розрахунках нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Путивль по вул. Комсомольській, 42а та вул. Червоноармійській, 96а з використанням при її розрахунку коефіцієнта функціонального використання земельних ділянок КФ 2,5 та зобов'язано Відділ Держземагенства вчинити дії щодо видачі ТОВ "Суминафтосервіс" витягу про нормативну грошову оцінку згаданих земельних ділянок з використанням при їх розрахунку коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки КФ 0,5.

На виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду Відділ Держземагенства у Путивльському районі Сумської області видав ТОВ "Суминафтосервіс" Витяг з технічної документації по грошовій оцінці землі № 2823 від 05.12.2014 року з зазначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2450 м2 по вул. Червоноармійській, 96-а у м. Путивль у розмірі 63578 грн. (замість 317888 грн.).

У подальшому, не вносячи змін до договору оренди земельної ділянок, відповідач, у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки, 11.12.2014 року подав до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік за вищезгадану земельну ділянку.

Як вбачається з листа Глухівської ОДПІ, який надійшов на адресу позивача 21.01.2016 року, як на підставу для подання уточнюючого розрахунку відповідач посилався на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та на копії витягів з технічної документації по грошовій оцінці земель.

З таких дій відповідача вбачається, що не вносячи змін до договору оренди земельної ділянки та навіть не повідомляючи орендодавця про отримання витягів з технічної документації по грошовій оцінці землі з іншим (меншим за розміром) ніж встановлений сторонами у договорі оренди земельної ділянки розміром нормативної грошової оцінки землі, який за умовами договору є складовою розрахунку розміру орендної плати, відповідач в односторонньому порядку визначив, що він переплатив оренду плату за землю по вищезгаданій земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2016 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією про внесення змін до укладеного договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року.

Рішенням Путивльської міської ради № 677-МР від 22.12.2016 року "Про розгляд звернення ТОВ "Суминафтосервіс" про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок" було відмовлено відповідачу у внесенні запропонованих змін до договорів оренди земельних ділянок та рекомендовано міській раді розглянути питання припинення дії зазначених договорів.

Отже, за умовами договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року (пункту 3.1 у редакції договору № 2 про внесення змін від 17.12.2010 року) розмір щомісячної орендної плати становить 3178,88 грн.

Позивач, вважаючи своє право порушеним звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс" на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 53187,28 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 7262,33 грн. пені та просив розірвати договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Червоноармійська (нова назва Новоселівська), 96-а, який був укладений 28.12.2004 року між Путивльською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс".

Позовні вимоги обґрунтовані зміною відповідачем в односторонньому порядку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення належним чином змін до договору оренди землі від 28.12.2004 року, у зв'язку з чим станом на 31.12.2016 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів.

27.09.2017 року господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендодавцеві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальністю за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У відповідності до п. 11.1 договору оренди земельної ділянки, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що зміни до договору оренди землі після 17.10.2010 року, коли сторони уклали договір № 2 про внесення змін до договору, не вносилися і пункти 1.5 та 3.1 договору від 28.12.2004 року на даний час діють у редакції договору № 2 від 17.12.2010 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що відповідач повинен щомісяця сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 3178,88 грн.

Однак, з відомостей, наданих Конотопською ОДПІ (лист № 359/15-038 від 20.07.2017 року), підтверджується, що відповідач щомісячно нараховує та сплачує орендну плату за спірну земельну ділянку у розмірі 1257,34 грн.

Згідно розрахунку позивача, сума недоплаченої орендної плати за 2016 рік за спірним договором оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року становить 53 187,28 грн.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати доведений позивачем.

Таким чином, обґрунтованим визнається висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53187,28 грн. заборгованості по сплаті орендної плати згідно умов договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року за 2016 рік.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 7262,33 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне внесення орендної плати за орендовану земельну ділянку, колегія суддів, також, погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.5 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок суми пені, яка підлягає нарахуванню відповідачу за неналежне виконання грошового зобов'язання та за наслідками проведеного перерахунку, колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі заявлених позовних вимог - 7262,33 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7262,33 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне внесення орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року, колегія суддів враховує наступне.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції вказує на систематичну несплату відповідачем орендної плати та на невикористання ним орендованої земельної ділянки для забудови більш ніж три роки підряд (ст. 416 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 11.3 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року сторонами було передбачено можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду у разі невиконання однією із сторін обов'язків, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасності сплати відповідачем орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2004 року.

Відповідно до п.п. 2.20. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із підпунктом 2.23 пункту 2 вказаної постанови, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Місцевий господарський суд вірно вказав на те, що матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичну несплату ним орендної плати та наявність заборгованості по орендній платі.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

З аналізу вказаних вище правових норм та умов договору вбачається, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 911/2845/13, від 21.01.2015 року у справі № 910/16306/13.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав систематичної несплати орендної плати за землю, оскільки даний факт підтверджений відомостями, наданими податковим органом та судовими рішеннями), задовольнивши позовні вимоги і в цій частині.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 31.08.2016 року у справі №918/985/15.

Таким чином, твердження апелянта про добросовісне виконання останнім умов договору оренди землі спростовуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами та є необґрунтованими.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017 року у справі №920/461/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.12.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.