Постанова № 71004379, 12.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 909/1013/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача ОСОБА_2О ( довіреність від 01.09.2017, реєстраційний номер 2017-2555),

відповідачів не зявилися,

розглянувши апеляційну скаргу «Хюндай Корпорейшн»,б/н від 07.11.2017(вх.№01-05/5667/17 від 01.12.2017)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2017 у справі №909/1013/17

про повернення позовної заяви "Хюндай Корпорейшн" (HYUNDAI CORPORATION),

25, Юлгок-ро 2 гіл, Джонг-гу, Сеул, Корея

(25, Yulgok-ro 2-gil, Jongno-gu, Seoul, Korea),

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона",

м. Івано-Франківськ,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-

комерційна компанія", м.Івано-Франківськ,

до відповідача 3: Приватного підприємства "ПСВ-ІФ",

м. Івано-Франківськ,

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю"Євроторг Прикарпаття",

м. Івано-Франківськ,

до відповідача 5: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондріелт",

м.Івано-Франківськ,

до відповідача 6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Капіталбуд",

м.Івано-Франківськ,

до відповідача 7: Приватного підприємства "Влад-Вінд",

м. Івано-Франківськ,

про: стягнення 6 885 731,00 доларів США та 1 242 176,50 євро боргу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року «Хюндай Корпорейшн» (HYUNDAI CORPORATION),Сеул ,Корея, через свого представника ОСОБА_3, м. Київ звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Компанія Рона", ТОВ "Українська торгово-комерційна компанія", ПП «ПСВ-ІФ», ТОВ "Євроторг Прикарпаття", ТОВ "Фондріелт", ТОВ «Прайм Капіталбуд», ПП «Влад-Вінд» про:

стягнення у солідарному порядку з відповідачів 1,2,3,4 основного боргу за Контрактом про сплату боргу, як його змінено Додатковим договором №1, в сумі 4 390 053,75 доларів США, що в еквіваленті станом 23.10.2017 становить 116 507 206,25грн, та 1 242 176,50 євро, що в еквіваленті станом 23.10.2017 становить 38 959 218,80грн;

стягнення у солідарному порядку з відповідачів 1,5,6,7 основного боргу за Договором про рефінансування в сумі 2 495 677,25 доларів США, що в еквіваленті станом 23.10.2017 становить 66 232 530,96грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2017 у справі №909/1013/17 (суддя Кобецька С.М.) позовну заяву повернено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвала мотивована положеннями ст.ст. 24, 129 Конституції України, ст. ст.2,4, 6,9 ЗУ «Про судовий збір», п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950р, рішенням ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» та «Ейрі проти Ірландії», ст. 57 ГПК України, постановою пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7.

При поверненні позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. При цьому суд вказав, що з доданої до позовної заяви на підтвердження сплати судового збору довідки Державної судової адміністрації України №К1342-17-1297/17 від 10.10.2017 про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору в іноземній валюті «Хюндай Корпорейшн» на суму 9 480,00 дол. США 28.09.2017 з призначенням платежу : « 120101ОТТ170903168 COURT FEE 20.00 FEE DEDUCTED», не вбачається реквізитів валютного рахунка, на який здійснювалося перерахування судового збору в іноземній валюті, перерахування судового збору до відповідного територіального органу казначейської служби, сплати судового збору за звернення до Господарського суду Івано-Франківської області з даною позовною заявою.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав всі необхідні платiжнi реквiзити для перерахування судового збору як у гривні, так і в іноземній валюті при зверненні з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області, які розміщені на офіційному сайті суду.

Крім того, суд зазначив, що вказана довідка містить дату зарахування надходжень 28.09.2017 в сумі 9 480,00дол. США, в той час, як згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28.09.2017 курс гривні до долара США становив 26,47грн, і ставка судового збору у даному випадку мала б становити 9 066,87 дол. США (150 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб 240 000,00грн). Відтак суд вказав, що відсутність в матеріалах позовної заяви платіжного документа про сплату судового збору позбавляє суд можливості дійти однозначного висновку та достовірно встановити факт дотримання позивачем вимог п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України щодо сплати судового збору у встановленому ЗУ «Про судовий збір» розмірі та порядку, а також перевірити зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та передати справу №909/1013/17 на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Скаржник вважає належним доказом сплати судового збору лист ДСА України від 10.10.2017 №К1342-17-1297/17, яким підтверджено зарахування до Державного бюджету України надходжень від сплати судового збору в іноземній валюті «Хюндай Корпорейшн» на суму 9 480 дол. США 28.09.2017, посилаючись на п. 11 розяснень президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій». Зазначає, що оскільки відсутній законодавчо закріплений механізм виконання рішення господарського суду щодо стягнення з іноземної особи державного мита (судового збору), господарські суди приймають до свого провадження позовні заяви від іноземних осіб за умови надання суду доказів про зарахування у дохід Державного бюджету України суми судового збору у встановленому розмірі. На думку скаржника, оригінал листа ДСА України від 10.10.2017 №К1342-17-1297/17, який виданий відповідно до повноважень, наданих ДСА постановою Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011, щодо здійснення контролю за надходженнями до державного бюджету судового збору, не лише підтверджує сплату судового збору, але й підтверджує його зарахування до Державного бюджету України, тому вважає, що суд першої інстанції невірно застосував п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України та повернув позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2017.

12.12.2017 від відповідача1 - ТОВ "Компанія Рона" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує доводи скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а ухвалу - законною та обгрунтованою. Зазначає, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває декілька справ за позовами «Хюндай Корпорейшн» , тому з листа ДСА України від 10.10.2017 №К1342-17-1297/17 неможливо встановити за якою саме із поданих позовних заяв було сплачено судовий збір. На підтвердження цих доводів до відзиву додано роздруківку із офіційного Інтернет сайту «Судова влада України». Відповідач 1 просить залишити ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 12.12.2017 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу, справу передати на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідачі не забезпечили явки своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши обставини справи, доводи скаржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Процесуальні права і обов'язки іноземних суб'єктів господарювання визначені ст. 123 ГПК України, якою встановлено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України

Отже, іноземні суб'єкти господарювання при поданні позову до господрського суду мають додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI).

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №3674-VI судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

За подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону№3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 роз'яснено, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України ( пункт 2.20).

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору ( пункт 2.21).

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу(пункт 2.22)

Разом з тим, в розясненнях президії Вищого господарського суду України. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» від 31.05.2002 № 04-5/608, з наступними змінами і доповненнями, вказано, що механізм виконання рішення господарського суду щодо стягнення з іноземної особи державного мита відсутній. Тому господарські суди приймають до свого провадження позовні заяви від іноземних осіб за умови надання суду доказів про зарахування у доход державного бюджету суми державного мита у встановленому розмірі

З аналізу названих норм законодавства, постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 та розяснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608, випливає, що іноземні суб'єкти господарювання за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, можуть сплачувати судовий збір в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. При цьому іноземні суб'єкти господарювання не звільнені від обовязку надання суду документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання позову, з яким вони звертаються до суду. Такими доказами для іноземних субєктів є, зокрема, докази про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України суми судового збору, сплаченого ними за даним позовом у встановлених порядку та розмірі.

На офіційному сайті «Судова влада України» розміщені українською та англійською мовами реквізити рахунка для зарахування судового збору в іноземній валюті та рекомендації щодо заповнення реквізиту «призначення платежу» у розрахунковому документі на сплату судового збору в іноземній валюті, згідно з якими одержувачем коштів є Державна казначейська служба України, валютний рахунок одержувача - № 25133012855000, банк одержувача ПАТ « Державний експортно-імпортний банк України», код банку 322313, код класифікації доходів бюджету - 22030101, назва установи, організації відповідача.

Матеріалами справи підтверджено та заперечується скаржником, що як доказ сплати судового збору до позовної заяви він додав лист ДСА України від 10.10.2017 №К1342-17-1297/17 про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору в іноземній валюті «Хюндай Корпорейшн» на суму 9 480,00 дол. США 28.09.2017 з призначенням платежу: « 120101ОТТ170903168 COURT FEE 20.00 FEE DEDUCTED». Як вірно встановлено судом першої інстанції, з цього листа ДСА України неможливо встановити та дійти достовірного висновку щодо того, яким платіжним ( розрахунковим) документом та на який саме рахунок позивачем - «Хюндай Корпорейшн» був сплачений судовий збір в сумі 9 480,00 дол. США, хто є його одержувачем , яка саме позовна заява оплачена цим судовим збором. Вказані в листі ДСА України відомості щодо сплати «Хюндай Корпорейшн» судового збору не відповідають тим реквізитам розрахункових документів для сплати судового збору в іноземній валюті, які розміщені на офіційному сайті «Судова влада України». В листі ДСА України не вказано про зарахування цих коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Поряд з тим, за даними офіційного Інтернет сайту «Судова влада України» у жовтні 2017 року «Хюндай Корпорейшн» було подано до Господарського суду Івано-Франківської області 17 різних позовів до різних відповідачів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за подання даного позову підлягав сплаті судовий збір відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у максимальному розмірі (не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 240 000,00грн), який з урахуванням офіційного курсу гривні до дол. США, встановленого Національним банком України на 28.09.2017 (26,47грн за 1 дол. США), мав становити 9 066,87 дол. США, а не 9 480,00дол. США.

До позовної заяви не додано будь яких інших доказів, які б підтверджували, що судовий збір, про який йдеться у листі ДСА України від 10.10.2017№К1342-17-1297/17, сплачений «Хюндай Корпорейшн» саме за даним позовом.

За таких обставин судовий збір в сумі 9 480,00 дол. США міг бути сплачений «Хюндай Корпорейшн» за інші позовні заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи скаржника, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що лист ДСА України від 10.10.2017 № К1342-17-1297/17 не можна вважати належним та допустимим доказом сплати судового збору за даним позовом у встановлених порядку та розмірі.

У п. 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 розяснено, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, а саме: пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду Державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду. При цьому в ухвалі, що виноситься господарським судом з даного приводу, має бути зазначено правильні платіжні реквізити для перерахування сум судового збору. Якщо у період часу між датою подання заяви (скарги) і датою надходження її до суду згадані реквізити змінилися, то ця обставина не тягне за собою наслідків у вигляді повернення такої заяви (скарги).

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав всі необхідні платiжнi реквiзити для перерахування судового збору як у гривні, так і в іноземній валюті при зверненні з позовом до Господарського суду Івано- Франківської області.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано повернув позовну заяву «Хюндай Корпорейшн» без розгляду.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування ухвали та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 63, 91, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2017 у справі №909/1013/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 13.12.2017.

Головуючий суддяМ.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

СуддяЯ.О. Юрченко