Постанова № 71004256, 11.12.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І.,

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участю представників сторін:

Від прокуратури - ОСОБА_1, довіреність № 035123, від 13.08.15;

від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - ОСОБА_2О, довіреність № б/н, від 13.11.17;

від ТОВ "Братішка" - ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги №б/н, від 09.06.17;

від Одеської міської ради - ОСОБА_4, довіреність № 276/исх-гс, від 26.12.16;

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 року

по справі №916/934/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача-1: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Братішка", м.Одеса

про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Братішка”(далі - ТОВ „Братішка) з позовом про визнання недійсним договору оренди комунального майна – берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї станції Великого Фонтану, укладений 30.05.2016 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Братішка” шляхом підписання сторонами удаваного правочину – договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016 № 05/с-16 та зобов’язання ТОВ „Братішка” повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно – берегозахісну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї станції Великого Фонтану.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 року по справі №916/934/17 (головуючий суддя – Петренко Н.Д., судді – Малярчук І.А., Никифорчук М.І.) у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 по справі №916/934/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Скаржник зазначає про безпідставне неврахування судом того, що спірний договір фактично є договором оренди комунального майна, укладений сторонами шляхом підписання удаваного правочину – договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-16.

На думку прокурора, фактично предметом спірного договору є користування ТОВ «Братішка» берегозахисною спорудою, що є порушенням чинного законодавства України, оскільки передача комунального майна у користування може здійснюватись виключно на підставі рішень сесії ради, з обов’язковим проведенням оцінки майна, яке передається в користування.

Одеська міська рада в апеляційній скарзі також зазначає, що спірний договір фактично є договором оренди та вважає, що вказаний договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №05/с-16 укладено з порушенням вимог, встановлених для договорів оренди комунального майна, з огляду на що він є недійсним з моменту його укладення.

Крім того, Одеська міська рада вважає, що позовна вимога про зобов’язання ТОВ «Братішка» звільнити комунальне майно – берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки, не є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, тому висновок суду про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області є неправомірним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 прийняті до провадження по справі №916/934/17 та об'єднаны для сумісного розгляду, судове засідання призначено на 15.11.2017.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 розгляд справи №916/934/17 відкладено на 11.12.2017.

У зв’язку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_5 у відрядженні було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради прийнято до провадження у справі №916/934/17 колегією суддів у новому складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

16.11.2017 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Братішка» надійшов відзив на апеляційні скарги позивачів, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скарги – без задоволення.

В судовому засіданні представники прокуратури та Одеської міської ради підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області.

Представник ТОВ «Братішка» заперечував проти доводів апеляційних скарг, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарг позивачів – без задоволення з підстав, викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради в судовому засіданні не заперечував проти доводів апеляційної скарги та її задоволення.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (Управління) та ТОВ “Братішка” (Підприємець) укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 05/с-16. (а.с.19 – 23)

Відповідно до умов договору сторони зобов’язалися шляхом об’єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розташована в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ої ст. Великого Фонтану. (п.п. 1.1.- 1.2. Договору)

Пунктом 1.3 спірного договору передбачено, що підприємець бере на себе зобов’язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди: підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів.

Умовами п.1.4 договору підприємець має право надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси.

Також, у п. 1.5. договору зазначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста Одеси, а підприємцю надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що для досягнення цілей, вказаних у розділі 1 договору, Управління забезпечує: - технічними даними, які визначені відповідними технічними документами (п. 2.1.1); - технічною інформацією необхідною для проведення обстеження берегозахисної споруди, підготовки та проведення поточного та капітального ремонту, вимогами до їх експлуатації (п. 2.1.2); - розробку технічних умов (технічного завдання) для проведення капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п. 2.1.3); - допомогу в погодженні та затвердженні у встановленому порядку проектної документації з поточного та/або капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п. 2.1.4); - надає відповідачу рекомендації щодо покращення берегозахисних функцій споруд, надає методологічну допомогу (п.2.1.5).

Пунктом 2.4.1. договору встановлено, що підприємець має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних , що розташована в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ої ст. Великого Фонтану, та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу згідно з Правилами устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси затвердженими Одеською міською радою, у тому числі з надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений.

Відповідно до п.6.1. даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 6.2. договір укладений строком на 10 років та є чинним до 30.05.2026 у разі неприпинення його дії у достроковому порядку, передбаченому п.2.2.3. даного договору.

Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було б укладено; достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3. цього договору; банкрутства або ліквідації підприємця (п. 6.7 договору).

Відповідно до позовної заяви, письмових пояснень, апеляційних скарг позивачів, прокурор та Одеська міська рада вважають, що спірний договір є удаваним та вчинений його сторонами для приховання договору оренди комунального майна.

Крім того була заявлена вимога про зобов’язання ТОВ „Братішка” звільнити комунальне майно – берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами № 16 та № 16-а в районі 16-ї станції Великого Фонтану оскільки на думку прокурора такий спосіб захисту спрямований на відновлення інтересів держави в особі Одеської міської ради, що власне і стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, умови спірного договору передбачають досягнення спільної мети відповідачів - створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані.

Зусилля з боку ТОВ «Братішка» спрямовані на виконання за власний рахунок на безповоротній основі поточного ремонту, реконструкцію та/або капітального ремонту берегозахисної споруди.

Зусилля з боку Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради полягають у забезпеченні ТОВ «Братішка» відповідною технічною документацією, розробки такої документації, наданні методичної допомоги та рекомендацій щодо покращення берегозахисних функцій споруд.

За приписами ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов’язальним правовідносинам, що виникають з:

- договорів підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення);

- договорів про спільну діяльність (об’єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).

Колегією суддів розглянуто та відхилено доводи апеляційних скарг відносно укладання сторонами фактично договору оренди комунального майна, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з приписами ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Частиною 1 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що істотними умовами договору оренди є: - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); - термін, на який укладається договір оренди; - орендна плата з урахуванням її індексації; - порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; - відновлення орендованого майна та умови його повернення; - виконання зобов'язань; - забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; - порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; - відповідальність сторін; - страхування орендарем взятого ним в оренду майна; - обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що у договорі відсутні такі істотні умови як орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, які дозволяють встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна.

Обов'язок виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди не є прихованою дією по сплаті орендної плати, а є діяльністю, спрямованою на досягнення меті укладеного спірного Договору.

Крім того, між сторонами не відбулося фактичної передачі об’єкту за актом приймання-передачі відповідно до спірного договору про співробітництво, що в свою чергу також є умовою, яка дозволяє встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна.

Крім того, метою спірного договору є створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Тобто, у спірному договорі відсутні обов'язкові умови оренди – передача майна та платність , з огляду на що посилання прокурора та позивача на наявність в оскаржуваному договорі від 30.05.2016 таких істотних умов договору оренди як: строку дії договору, права користування об’єктом комунального майна, його страхування, умов поліпшення, а також проточного та капітального ремонтів, судом до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством не заборонено застосування до змішаних договорів положень, якими регламентуються строк його дії, страхування предмету договору та проведення ремонту.

Згідно з постановою Верховного суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16, яка для господарського суду при розгляді аналогічної справи є обов’язковою в силу ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, Верховний суд України висловив наступну правову позицію щодо удаваного правочину.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

За приписами ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов’язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно з частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з’ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Доказів, що спірний договір суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам прокурором та позивачем ані в позовної заяві, ані в апеляційної скарзі не наведено, тому господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для визнання договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016 недійсним.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що прокурором не доведено факту укладання договору оренди, який, на думку прокурора сторони мали на увазі, укладаючи спірний договір, невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству на момент його вчинення, а також факту порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.

Також колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги про повернення на користь Одеської міської ради комунального майна – берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, загальною площею 30 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом №16 та №16-а в районі 16-ї станції Великого Фонтану.

Судова колегія зазначає, що правові підстави для визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.05.2016 відсутні, а отже вказана вимога прокурора також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною та обґрунтована ст.216 Цивільного кодексу України, положеннями якої врегульовані правові наслідки недійсності правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що вимоги ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України застосовуються саме до сторін договору, якими в даному випадку є відповідачі у справі, а позовні вимоги прокурора стосуються повернення майна на користь Одеської міської ради, яка не є стороною відповідного договору. Також позивачем не доведено факту передачі відповідачеві спірного майна та користування спірним майном.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що вимога про повернення на користь Одеської міської ради комунального майна – берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, загальною площею 30 погонних метрів квадратних, не є похідною від вимоги про визнання договору недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду розглянуті та відхилені як такі, що спростовуються вищевизазначеним.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення

За таких обставин, апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 по справі №916/934/17 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 року по справі №916/934/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2017 року по справі №916/934/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

судді А.І. Ярош

ОСОБА_6