Постанова № 71004153, 11.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 року Справа № 904/7310/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання: Манчік О.О.

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1-20-2632 від 17.07.2017 р., юрисконсульт -1 категорії Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Украероруху;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 року у справі №904/7310/17

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м.Бориспіль в особі Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс", м.Дніпро

про розірваня договору та стягнення 80 204, 40грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017р. (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено.

Розірвано договір № НОМЕР_1 від 22.02.2016, укладений між Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від імені та в інтересах Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автотранссервіс”.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранссервіс” на користь Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від імені та в інтересах Державного підприємства обслуговування повітряного руху України пеню у розмірі 13 903,34 грн., штраф у розмірі 10 547, 24 грн. та 3 200,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №0222201201 від 22.02.2016р. в частині надання послуг на умовах, визначених договором.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі вказує, що вина у неможливості виконати умови спірного договору, на погоджених у ньому умовах у відповідача відсутня, оскільки відбулося підвищення собівартості перевезень більш ніж на 30%. Подорожчання паливно-мастильних матеріалів та дизельного палива є об'єктивною неможливістю виконання укладеного Договору. Вона виникла після укладання зобов'язання – договору. Вважає спірний договір розірваним з 21.02.2017р.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не с користався. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, що рішення суду є законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до вимог діючого законодавства. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

22.02.2016р. між Дніпропетровським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від імені та в інтересах Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автотранссервіс” (перевізник) укладено договір № НОМЕР_1.

Згідно п.1.1 договору, перевізник зобов’язується надавати послуги з перевезення службового персоналу Дніпропетровського РСП Украероруху.

Надання послуг з перевезення персоналу здійснюється згідно з визначеним маршрутом, відповідно до графіку руху, який наведено у додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору. Замовник зобов’язується прийняти і оплачувати надані послуги (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що загальна орієнтовна ціна договору становить 900 000 грн., у тому числі ПДВ-20% - 150 000 грн.. Вартість однієї години послуг з перевезення службового персоналу становить 467,33 грн., у тому числі ПДВ-20% 77,88 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та Договором ( п.6.1 договору).

Згідно п.9.1, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за договором в межах загальної орієнтовної ціни договору.

На виконання умов договору, відповідач протягом періоду 22.02.2016р. - 20.02.2017р. надав, а позивач прийняв послуги з перевезення на загальну суму 518 074, 28 грн., що підтверджується копями актів виконаних послуг, підписаними сторонами (а.с. 25-48).

Оплата позивачем наданих послуг у повному обсязі підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 75-100).

14.02.2017р. відповідач направив позивачу лист “Про надання інформації щодо надання послуг”, який отриманий був позивачем в цей же день.

В листі відповідач зазначив, що у зв?язку з підвищеням собівартості перевезень більш ніж на 30% (вартість паливо-мастильних матеріалів, дизельного палива, запчастин та інш.) ціна послуг за договором повинна становити 81 120 грн. в місяць та запропонував узгодити та укласти відповідні додаткові угоди щодо підвищення вартості проїзду на маршрутах, які передбачені укладеним договором між сторонами.

Також повідомив, що у разі не укладання зазначених додаткових угод вважає договір № НОМЕР_1 від 22.02.2016р. розірваним з 21.02.2017р., з припиненням надання послуг з перевезення службового персоналу Дніпропетровського РСП Украероруху (а.с. 101-102).

Позивач в ОСОБА_2 вих.№3.1.1.12-11-56 від 20.02.2017р. відмовився від підписання додаткових угод мотивуючи тим, що договір було укладено за результатами процедури закупівлі – відкриті торги і відповідно до ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції переможця. Істотні умову договору, одним із яких є ціна, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов?язань сторонами в повному обсязі. Крім того зазначив, що договором не передбачена зміна та розірвання договору в односторонньому порядку, та попередив про можливі наслідки. (а.с. 105-106).

Листом від 28.02.2017р. вих.№79 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов’язань за договором у зв?язку з неузгодженням підвищення ціни та зазначив, що об'єктивною неможливістю виконання укладеного Договору є подорожчання паливно-мастильних матеріалів та дизельного палива Тому вина підприємства у неможливості виконання зобов?язань відсутня.

У зв'язку з припиненням надання послуг відповідачем з 21.02.2017р., позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору та про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме пені у сумі 53 469,60 грн. та штрафу – 26 734,80 грн.. нарахованих відповідно до ч.2 ст.231 господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт припинення надання послуг з 21.02.2017р.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст..188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Ні законом, ні договором, укладеним між сторонами, не передбачено право на односторонню відмову від договору. Навпаки, п. 8.2. Договору сторони погодили, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Таким чином відповідач, замість вирішення спору щодо підвищення ціни у судовому порядку, як то передбачено умовами договору та ст..188 Господарського кодексу України, ст..651 Цивільного кодексу України, відмовився від виконання своїх зобов?язань за договором з 21.02.2017р., що є порушенням умов договору та закону.

Відповідно до ст..651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Припинення виконання відповідачем зобов?язань за договором – перевезення службового персоналу позивача, є істотним порушенням умов договору, оскільки позивач позбавився того, на що розраховував.

Тому господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині розірвання договору.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Інший розмір санкцій договором не передбачений.

Позивач відповідно до вимог Закону, згідно заяви про зменшення позовних вимог, нарахував пеню за період з 21.02.2017р. по 11.07.2017р., сума якої складає 13 903,34 грн. та штраф у сумі 10 547,24 грн.

Розрахунок проведено правильно. Вимоги позивача ґрунтуються на законі та правильно задоволені судом.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених підстав. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 року у справі №904/7310/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.12.2017р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ І.О. Вечірко

___ ОСОБА_2