Постанова № 71004135, 11.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/17843/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Шевченко А.В., довіреність №б/н від 05.12.2017;

від відповідача - Тацишина О.П., довіреність №02-08/3468 від 23.10.2017,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАСОН" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 про повернення позовної заяви у справі №910/17843/17 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАСОН" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКАСОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017 по справі №8/9-р-02-05-17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/17843/17 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАСОН" повернуто на підставі п. п. 1 та 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При прийнятті вищезазначеної ухвали суд виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження посадового становища ОСОБА_4 (особи, яка підписала довіреність на уповноваження ОСОБА_5.), як керівника позивача, як-то: наказ про призначення на посаду, протокол зборів про обрання на посаду, установчі документи юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де було б зазначено керівника організації тощо.

Іншою підставою повернення стало надання позивачем доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у копії.

Так, за висновком суду першої інстанції належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 скасувати, а справу №910/17843/17 передати на розгляд до суду першої інстанції.

Також, в апеляційній скарзі апелянт просить зупинити дію Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017 по справі №8/9-р-02-05-17.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції наділений повноваженнями самостійно отримувати відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою встановлення інформації щодо керівника товариства.

Також, апелянт вказує, що ненадання суду оригіналів опису вкладення та фіскального чеку не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 11.12.2017 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2017 заперечив в частині задоволення вимог за апеляційною скаргою про зупинення дії Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017 по справі №8/9-р-02-05-17.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Частиною 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

При поданні позовної заяви позивачем було виконано вимоги вказаної статті та на підтвердження повноважень ОСОБА_5 (особа, якою було підписано позовну заяву) надано довіреність від 11.10.2011 за підписом Генерального директора ТОВ "МАРКАСОН" ОСОБА_4

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.

Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 63, а також пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке.

Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду.

За наведених обставин, місцевий господарський суд, якщо він мав сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала довіреність на уповноваження представника ТОВ "МАРКАСОН", відповідних повноважень, повинен був витребувати у позивача відповідні докази на їх підтвердження, а не повертати позовну заяву без розгляду.

Наведенного судом зроблено не було.

Крім цього, суд першої інстанції міг перевірити посадове становище особи, якою було підписано довіреність, шляхом звернення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку, визначеному розділом 4 Наказу Міністерства Юстиції України від 10.06.2016 №1657/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно даних вказаного Єдиного державного реєстру керівником товариства позивача значиться ОСОБА_4

Колегією суддів враховується те, що апелянтом були надані до апеляційного суду докази, які підтверджують посадове становище ОСОБА_4, як Генерального директора ТОВ "МАРКАСОН" (наказ про призначення на посаду, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка з ЄДРПОУ, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Отже, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність процесуальних підстав для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів не погоджується із іншою підставою повернення позовної заяви - надання опису вкладення та фіскального чеку в копіях, враховуючи наступне.

Позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення (ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Пунктом 19 зазначених Правил передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення - це документ, який складається під час відправлення кореспонденції, а наявність на описі вкладення календарного штемпеля поштового відділення з номером поштового відправлення є доказами відправлення такої кореспонденції.

На підтвердження виконання вимог статей 56 та 57 Господарського процесуального кодексу України в частині направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем до позовної заяви було додано копії опису вкладення до цінного листа з відбитком поштового штемпеля від 12.10.2017 та фіскального чеку від 12.10.2017.

Наведені документи відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв'язку, а отже підтверджують направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

За наведених обставин, якщо подані у копіях позивачем докази направлення копії позовної заяви та додатків до неї викликали сумніви у суду першої інстанції, він не був позбавлений права витребувати їх оригінали.

В свою чергу, до суду апеляційної інстанції позивачем були надані оригінали опису вкладення до цінного листа з відбитком поштового штемпеля від 12.10.2017 та фіскального чеку від 12.10.2017, з яких вбачається автентичність поданих копій.

Отже, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність процесуальних підстав для повернення позовної заяви без розгляду також на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим всупереч приписам статті 19 Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених частиною 3 статті 129 Конституції України.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки застосування у даному випадку місцевим господарським судом пунктів 1 та 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Щодо вимог за апеляційною скаргою про зупинення дії Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017 по справі №8/9-р-02-05-17, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону;

за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї прави чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

За наведених обставин, оскарження позивачем Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №31 від 15.08.2017 по справі №8/9-р-02-05-17 зупиняє його виконання на час розгляду справи, а отже підстави для повторного зупинення відсутні.

Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню та відповідно справа №910/17843/17 - передачі на розгляд до господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, визначеному Розділом IX Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові в разі скасування чи зміни рішення повинно бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивачем за подання до суду апеляційної скарги було сплачено судовий збір.

Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАСОН" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 про повернення позовної заяви у справі №910/17843/17 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 про повернення позовної заяви у справі №910/17843/17 скасувати.

3. Справу №910/17843/17 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, визначеному Розділом IX Господарського процесуального кодексу України.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко