Рішення № 71003593, 14.12.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2017 року Справа № 927/407/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Менський комунальник

вул. Чехова, 35, м. Мена, Чернігівської області, 156011

До відповідача: Менської міської ради Менського району Чернігівської області

вул.Титаренка Сергія, 7, м.Мена, Чернігівської обл, 15600

Предмет спору: про стягнення 160089,91 грн

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 433 від 31.10.2017, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 329/04-11 від 06.03.2017, представник

Рішення приймається після оголошених у судовому засіданні перерв, з 30.11.2017 по 07.12.2017 та з 07.12.2017 по 14.12.2017, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Встановив:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Менський комунальник подано позов про стягнення з відповідача Менської міської ради Менського району Чернігівської області різниці між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 325086,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2017 дану позовну заяву прийнято до розгляду суддею Цимбал-Нарожною М.П. та порушено провадження у справі №927/407/17.

Відповідач у письмових запереченнях вих.№43/04-09 зазначає, що тарифи на житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена встановлюються Менською міською радою. Рішенням Менської міської ради від 10.09.2015 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», з 01.10.2015 було встановлено тарифи на ці послуги для споживачів міста Мена, які надає товариство позивача, не нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Згідно з наданими позивачем фінансових звітів субєкта малого підприємництва за І півріччя 2016 підприємством отримано 134,6 тис.грн. чистого прибутку, тоді як до встановлення міськрадою тарифів підприємство було збитковим, що спростовує твердження позивача про те, що встановлені тарифи є нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. З часу прийняття Рішення Менської міської ради від 10.09.2015, позивач не звертався з позовом про визнання даного акта незаконним.

Позивач у поясненнях вих.№150 вказує на те, що фактичні витрати, ТОВ «Менський комунальник» за кожен місяць на виробництво послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для всіх споживачів за заявлений період є економічно обґрунтованими, оскільки понесені підприємством на основі фактичних даних (первинних документів), наданих бухгалтерією для проведення розрахунків.

У судовому засіданні 22.05.2017 судом було задоволено клопотання відповідача про витребування з позивача документів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, а саме: доказів на підтвердження дохідної та видаткової частини в розрізі статей видатків з липня 2015 по грудень 2016 помісячно; розрахунків амортизаційних витрат за зазначений період помісячно з поданням первинних доказів на підтвердження зазначених розрахунків.

У поданому обґрунтуванні позовних вимог №176 на письмове заперечення відповідача, позивач спростовує твердження відповідача та зазначає, що чинним законодавством не допускається встановлення тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат. Закон не дає змогу органам самоврядування приймати, встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлюють отримання прибутку та зобовязує відшкодувати різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами, чого в даному випадку з вини відповідача не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2017 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 160089,91 грн за період липень-жовтень 2015 року; призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2017 провадження у справі було поновлено, у звязку з надходженням клопотання судового експерта щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження; судове засідання признано на 29.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2017 подані позивачем додаткові матеріали згідно переліку, наведеному у відповідному клопотанні експертної установи, залучено до матеріалів справи та направлено до Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для подальшого проведення експертного дослідження. Зупинено провадження у справі № 927/407/17 на час проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2017 провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 30.11.2017.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №02-01/47/17 від 27.11.2017 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/407/17", було призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 927/407/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №927/407/17 передана на розгляд судді Лавриненко Л.М.

Ухвалою суду від 27.11.2017, справу № 927/407/17 прийнято до розгляду суддею Лавриненко Л.М.

У судовому засіданні 30.11.2017 суд оголосив перерву до 07.12.2017 о 11:00 год; зобовязав позивача: письмово уточнити розмір позовних вимог; надати письмові пояснення стосовно нарахування ПДВ; письмові пояснення з посиланням на норми діючого законодавства стосовно дотримання відповідачем строків розгляду листа (заяви) №166 від 25.06.2015 та прийняття рішення щодо зміни тарифів; відповідача: надати письмові пояснення з посиланням на норми діючого законодавства стосовно дотримання строків розгляду листа (заяви) позивача №166 від 25.06.2015 та прийняття рішення щодо зміни тарифів; копії документів, на підставі яких приймалось рішення про зміну тарифів; Регламент проведення засідань сесії Менської міської ради.

У судовому засіданні 07.12.2017 суд продовжив розгляд справи після оголошеної перерви.

Представник позивача у поданих письмових поясненнях №449 зазначив, що за результатами дослідження судової експертизи фактично ціна позову становить 124946,77 грн без ПДВ, з якою позивач згодний і наполягає про стягнення зазначеної суми в повному обсязі. Також відповідач вказує на те, що за загальними правилами п.4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», установлення заниженого тарифу без відшкодування з місцевого бюджету не допускається, відшкодування проводиться у випадку допущення збитків у повному обсязі, згідно з ст. 1173,1174 Закону. Крім того, якщо у разі якщо зміна тарифів призвела до непередбачених витрат виконавців, виробників ЖКП, то органи влади зобовязані в повному обсязі провести відшкодування зумовлені такими змінами протягом поточного фінансового року до моменту затвердження нового бюджету. Про збитковість і право на відшкодування різниці між встановленим розміром тарифу по рішенням від 20.07.2011 №175, 27.10.2011 №246 та фактичною собівартістю на послуги може свідчить висновок судової експертизи. Періодичність перегляду тарифів на ЖКП законодавчо не встановлена, але п.10 ст.31 Закону України №1875 визначено підстави для перерахунку тарифу на ЖКП або окремих її складових згідно змін в законодавстві від 16.07.2015, які надали це право робити.

Щодо зменшеної суми, яка становить 124946,77 грн, представник відповідача не заперечував.

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині або, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Приймаючи до уваги, що позивач у письмових поясненнях зазначив, що ціна позову, з урахуванням дослідження судової експертизи, фактично становить 124946,77 грн, погодився з вказаною сумою та наполягає про її стягнення в повному обсязі, суд розцінює пояснення в частині зазначення суми 124946,77 грн, як зменшення розміру позовних вимог та приймаються судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси і є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у письмових поясненнях №1339/04-01 наголосив, що Менська міська рада затвердила тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена у встановлені строки та у визначений законодавством спосіб. Економічна обґрунтованість чи необґрунтованість таких затверджених тарифів, у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувалась, тому покладення на відповідача відповідного обовязку з компенсації різниці у тарифах є передчасними, у звязку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Подані до пояснень сторін документи суд залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2017 суд оголосив перерву до 14.12.2017 о 11:00 год., та зобовязав позивача: надати рішення виконавчого комітету Менської міської ради про визнання ТОВ "Менський комунальник" виконавцем чи виробником послуг з водопостачання та водовідведення.

У судовому засіданні 14.12.2017 суд продовжив розгляд справи після оголошеної перерви.

Представники сторін підтримали раніше подані клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Позивачем було подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 14.12.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач виклав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Враховуючи, що судом було прийнято до розгляду зменшення позивачем позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 124946,77 грн різниці між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення, суд розглядає справу з урахуванням даного зменшення.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з Менської міської ради Менського району Чернігівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Менський комунальник 124946,77 грн різниці між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2015 по жовтень 2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (сорок девята сесія шостого скликання) від 10.09.2015 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», відповідач, в порушення вимог п. 4,7 ст.31 «Про житлово-комунальні послуги», з 01.10.2015 встановив тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена, які не відповідають економічно обґрунтованим та є заниженими, у звязку з чим підприємство позивача несе значні збитки, що згідно з діючим законодавством не допускається. У разі встановлення тарифів на рівні, що унеможливило отримання прибутку, орган, який затвердив такі тарифи, зобовязаний відшкодувати з місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами цих послуг.

У відповідності до п.1.1. та 1.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників, протокол №2 від 06.04.2012, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 03.04.2013 № запису 10501050003000550, Товариство з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» створено як підприємницьке Товариство на невизначений строк у процесі реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Менський комунальник», яке в свою чергу було створено шляхом перетворення Менського виробничого управління житлово-комунального господарства у акціонерне товариство на базі майна, придбаного товариством покупців членів трудового колективу Менського виробничого управління житлово-комунального господарства за договором купівлі-продажу від 27.06.1996. Товариство з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» є правонаступником всіх майнових прав Закритого акціонерного товариства «Менський комунальник» та підприємства Менського виробничого управління житлово-комунального господарства в частині придбання майна, включаючи підтвердження дійсності раніше отриманих ліцензій, дозволів, актів на постійне користування та раніше погоджених тарифів на надання послуг.

Відповідно до п. 2.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників, протокол №2 від 06.04.2012, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 03.04.2013 № запису 10501050003000550, предметом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» (позивача) є, зокрема: збір, очищення та розподілення води; забезпечення розвитку комунального господарства з метою найбільш повного задоволення потреб населення і народного господарства у всіх видах комунальних послуг; організація водопостачання та водовідведення за договорами з замовниками та за рішенням органів місцевого самоврядування; організація колективних робіт по збору, очищенню та розподіленню води; обслуговування, ремонт та експлуатація трубопровідного транспорту комунального господарства, водогонів, очисних споруд, каналізаційних мереж та обєктів, повязаних з їх використанням; забір підземних вод із свердловин та забезпечення питною водою населення, підприємств та організацій.

Пунктами 2.3.,2.4. Статуту визначено, що Товариство здійснює й інші види діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України, та відповідають меті створення Товариства. Товариство здійснює окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання ним спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно з довідкою АБ №494883 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» (ідентифікаційний код 03357978), видами діяльності Товариства позивача за КВЕД-2010 є, в тому числі, забір очищення та постачання води; каналізація, відведення й очищення стічних вод (а.с.14 т. 1).

06.07.2011 Чернігівською обласною державною адміністрацією (розпорядження №236-а) Товариству з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» видано ліцензію №572209, серія АГ на централізоване водопостачання та водовідведення, зі строком дії з 06.07.2011 по 05.07.2016, а також Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» дозвіл на спеціальне водокористування терміном дії з 25.04.2013 до 25.04.2016 (а.с.55-60 т.5).

Рішенням виконавчого комітету Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 25.01.2006 №19 «Про внесення змін до рішення виконкому № 278 від 24.11.2005 «Про визначення виконавця комунальних послуг з водопостачання та водовідведення», ЗАТ «Менський комунальник» визнано виконавцем комунальних послуг з водопостачання та обслуговування водопровідної мережі до зрізу будинка, а обслуговування мережі водовідведення до випуску труби із будинку.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник» (позивач), як правонаступник ЗАТ «Менський комунальник», є виконавцем (виробником) послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена (населенню, бюджетним установам та іншим споживачам).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги регулюється Законом України «Про ціни та ціноутворення», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про питну воду та водопостачання», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належать, у тому числі, встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг) .

Відповідно до п. 2,4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 2 частини 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 передбачено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, другу групу яких складають житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Пунктами 1,2 частини 1 ст. 21,22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 визначено, що виконавець та виробник має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону).

Статтею 19 Конституції України передбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, у тому числі: встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Менський комунальник», є монополістом і єдиним у м.Мена Чернігівської області підприємством, яке надає споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснює експлуатацію обєктів централізованого водопостачання та водовідведення. Споживачами цих послуг є юридичні та фізичні особи (мешканці м. Мена, які отримують зазначені послуги на підставі договорів).

25.06.2015 позивач звернувся з листом вих.№166 до голови Менської міської ради, у якому просив розглянути у відповідності із законодавством розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та прийняти відповідні рішення про встановлення тарифів на підставі доданих до листа розрахункових матеріалів.

09.07.2015 відповідач листом №688/03-15 направив позивачу зауваження та пропозиції (заперечення) щодо зміни тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, розрахунок яких виконано ТОВ «Менський комунальник», у яких запропонував провести перерахунок тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для споживачів м. Мена у відповідності до вказаних зауважень та пропозицій, а саме: тарифні ставки (оклади) за Галузевою угодою, укладеною між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським обєднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерації роботодавців ЖКГ України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013-2015 роки, норми якої застосував позивач при розрахунку тарифів, не можуть бути враховані в тарифах на послуги, які надає ТОВ «Менський комунальник», оскільки субєкти колективного договору товариства не перебувають в сфері дії сторін-підписантів Галузевої угоди, які згідно закону мають право представляти інтереси двох сторін соціального діалогу працівників та роботодавців. Галузеві норми, що регулюють питання нормування та оплати праці, встановлюються колективною угодою на галузевому рівні та є обовязковими для підприємств, які перебувають у сфері дії сторін такої угоди, для всіх інших підприємств обовязковими є нормативи встановлені законодавчими нормативно-правовими актами на державному рівні. Безпідставне забезпечення гарантій Галузевої угоди, свідчить про невідповідність тарифів економічно обґрунтованим витратам. Коефіцієнти співвідношень мінімальних місячних посадових окладів керівникам, професіоналам, фахівцям в тарифах встановлені з максимальним коефіцієнтом з чисельністю працюючих до 500 чоловік, що значно завищено по кількості працюючих та середньої заробітної плати по району. У порушення п.12 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого ПКМУ №869 від 01.06.2011, яким передбачено, що розрахунки тарифів на центральне водопостачання та водовідведення проводяться діленням суми річних планових витрат повної собівартості та річного планового прибутку на плановий річний обсяг центрального водопостачання та водовідведення, визначений річним планом на 2015 рік, погоджений з міським головою і становить 316480 куб.м. водопостачання та 60385 куб.м. водовідведення, позивачем завищено розрахунок обсягів до запланованого тарифу.

23.07.2015 позивач, зважаючи на пропозиції Менської міської ради №688/03-15 від 09.07.2015, повторно направив звернення щодо перерахунку тарифів на водопостачання та водовідведення.

З метою встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, в розмірі, що відповідає економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво (надання), керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.30,31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавчий комітет Менської міської ради 24.07.2015 прийняв рішення №125 Про робочу групу по питанню встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, визначає Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011.

Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку таких тарифів.

03.08.2017, позивачем було направлено відповідачу листа № 188, в якому він просив встановити тарифи для населення з 01.09.2015 по водопостачанню на рівні собівартості за перше півріччя 2015 року 7,186 грн, плюс повірка лічильника 0,24 грн, дорівнює 7,426 грн, плюс ПДВ 20%, дорівнює 8,91 грн. Аналогічно по водовідведенню 18,922 грн, плюс повірка лічильника 0,95 грн, дорівнює 19,872 грн, плюс ПДВ 20%, дорівнює 23,85 грн. З повним відшкодуванням встановити тариф з 01.12.2015, поетапне встановлення тарифів з 01.09.2015 і з 01.12.2015 прийняти одним рішенням, для бюджетних установ і інших споживачів встановити з 01.09.2015.

Рішенням робочої групи, оформленим протоколом засідання робочої групи по питанню встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 19.08.2015, вирішено погодитися з поданими 03.08.2015 (за вих.№188) тарифами для населення по водопостачанню 8,91 грн та по водовідведенню 23,85 грн з поетапним встановленням тарифів з 01.12.2015 по водопостачанню 9,43 грн та водовідведенню 24,98 грн.

17.08.2017, позивачем було направлено відповідачу листа № 197, в якому він просив встановити наступні тарифи з водопостачання: для населення (з використанням внутрішньо будинкових систем) 9,43 грн за куб. м; для бюджетних установ та інших споживачів 9,14 грн. за куб.м; з водовідведення: для населення (з використанням внутрішньо будинкових систем) 24,98 грн за куб. м , для бюджетних установ та інших споживачів 23,84 грн. за куб.м .

Пунктом 37 частини 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.

10.09.2015 рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (сорок девята сесія шостого скликання) «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», встановлено з 01.10.2015 тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена, які надає ТОВ «Менський комунальник»: а саме: водопостачання: для населення 8,91 грн за 1 м.куб; для населення (з використанням засобів обліку води) 8,91 грн за 1 м.куб; для бюджетних установ 9,14 грн за 1 м.куб; для інших споживачів 9,14 грн за 1 м.куб; водовідведення: для населення 23,85 грн за 1 м.куб; для населення (з використанням засобів обліку води) 23,85 грн за 1 м.куб; для бюджетних установ 23,84 грн за 1 м.куб; для інших споживачів 23,84 грн за 1 м.куб.

Оскільки, під час розгляду даної справи між сторонами виникли розбіжності щодо обґрунтованості нарахованої позивачем різниці між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, а також враховуючи структуру та порядок формування тарифів, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2017 по даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) Чи є розрахунки фактичної собівартості послуг по водопостачанню за липень-жовтень 2015 року та водовідведенню за серпень-жовтень 2015 року, що наявні у матеріалах справи і надані ТОВ "Менський комунальник" на затвердження Менською міською радою, економічно обґрунтованими? 2) Яка різниця у грошовому вимірі між встановленими рішенням Менської міської ради тарифами на для споживачів м.Мена і економічно обґрунтованими тарифами на послуги з водопостачання, водовідведення помісячно за період липень-жовтень 2015 року. Зобовязано позивача та відповідача надати Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: докази (річний план, тощо) на підставі яких були сформовані тарифи на послугу з централізованого водопостачання та водовідведення для населення у м.Мена, що затверджені рішенням від 27.10.2011.

Ухвалою суду від 21.08.2017 було задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи та позивача надати суду документи, перелік яких наведено в п.3 резолютивної частини ухвали суду від 21.08.2017.

Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 16.11.2017 №3414/3115/17-24, яка була проведена відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2017 по справі № 12/47 встановлено, що загальний розмір різниці, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надає ТОВ «Менський комунальник», тарифам, які встановлені рішенням Менської міської ради для споживачів м. Мена за період з липня по жовтень 2015 року становить 124946,77 грн без ПДВ: в т.ч.: за липень 2015 на послугу водопостачання 24563,16 грн; за серпень 2015 на послугу водопостачання 50042,85 грн, на послугу водовідведення 1417,45 грн; за вересень 2015 на послугу водопостачання 17140,20 грн, на послугу водовідведення 512,82 грн; за жовтень 2015 на послугу водопостачання 24568,64 грн, на послугу водовідведення 6701,65 грн.

Таким чином, загальний розмір різниці, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надає ТОВ «Менський комунальник», тарифам, які встановлені рішенням Менської міської ради для споживачів м. Мена за період з липня по жовтень 2015 року становить 124946,77 грн без ПДВ.

Частиною 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

У силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Представник позивача, щодо визначеного Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 16.11.2017 №3414/3115/17-24, загального розміру різниці, між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення, що становить 124946,77 грн не заперечував; фактично погодився з вказаною сумою, зменшивши заявлені позовні вимоги до зазначеної суми та просив суд задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Представник відповідача щодо стягнення 124946,77 грн різниці, між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення заперечував та зазначив, що Менська міська рада затвердила тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена у встановлені строки та у визначений законодавством спосіб. Економічна обґрунтованість чи необґрунтованість тарифів, затверджених Менською міською радою, у встановленому законом порядку (ч.9 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») не оскаржувалась, тому відповідно до абз.2 ч.7 цієї статті, такі тарифи є економічно обґрунтованими, у звязку з чим покладення на раду відповідного обовязку з компенсації різниці у тарифах є передчасним.

Пунктом 7 частини 1 ст. 21 та пунктом 8 частини 1 ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 визначено, що виконавець та виробник має право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Частиною четвертою статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Таким чином, виникнення у органу місцевого самоврядування обов'язку відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг прямо передбачено положеннями законодавства, яке регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобовязань є майново-господарські зобовязання та організаційно-господарські зобовязання.

Статтею 176 Господарського кодексу України визначено, що організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта.

Як було встановлено судом, з проханням розглянути розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та прийняти відповідні рішення про встановлення тарифів, позивач звернувся до Менської міської ради 25.06.2015 листом вих.№166.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів міста Мена, які надає ТОВ «Менський комунальник» (водопостачання: для населення 8,91 грн за 1 м.куб; для населення (з використанням засобів обліку води) 8,91 грн за 1 м.куб; для бюджетних установ 9,14 грн за 1 м.куб; для інших споживачів 9,14 грн за 1 м.куб; водовідведення: для населення 23,85 грн за 1 м.куб; для населення (з використанням засобів обліку води) 23,85 грн за 1 м.куб; для бюджетних установ 23,84 грн за 1 м.куб; для інших споживачів 23,84 грн за 1 м.куб) були встановлені з 01.10.2015 рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (сорок девята сесія шостого скликання) «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» від 10.09.2015.

Тобто, тарифи, які не відповідають економічно обґрунтованим та є заниженими, фактично встановлені Менською міською радою з 01.10.2015.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний звязок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1,2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, щодо відповідно до рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області (сорок девята сесія шостого скликання) «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» від 10.09.2015, саме з 01.10.2015 відповідачем були встановлені економічно необґрунтовані тарифи, а тому відшкодуванню підлягає різниця в тарифах, яка виникла з 01.10.2015 по 31.10.2015 у сумі, згідно з Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 16.11.2017 №3414/3115/17-24, а саме: за жовтень 2015 на послугу водопостачання 24568,64 грн, на послугу водовідведення 6701,65 грн. Всього на загальну суму 31270,29 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення різниці між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2015 по 30.09.2015, задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому, згідно приписів статей 1,2 Господарського процесуального кодексу України лише порушене право позивача є підставою для звернення до суду.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Всупереч наведеним нормам, позивач не надав суду жодних належних доказів та не довів, що у встановленому чинним законодавством порядку встановлено неправомірність дій відповідача щодо строку розгляду звернення позивача від 25.06.2015 про встановлення нових тарифів на водопостачання та водовідведення; порушення відповідачем норм чинного законодавства під час прийняття рішення Менської міської ради Менського району Чернігівської області (сорок девята сесія шостого скликання) «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» від 10.09.2015. Документів, які підтверджують, що дане рішення визнано в установленому порядку недійсним, позивачем суду також не надано.

Посилання позивача на те, що про збитковість і право відшкодування різниці між встановленим розміром тарифу по рішенням Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 20.07.2011 №175 та від 27.10.2011 №246 та фактичною собівартістю на послуги може свідчити ряд доказів, а саме висновок судової експертизи та наказ № 23 від 22.08.2011 «Про скорочений робочий час», судом до уваги не приймається оскільки, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як зазначено судом, позивач у поданій позовній заяві, як на підставу заявленого позову посилається саме на те, що він звернувся до відповідача листом від 25.06.2015 № 166 з проханням розглянути у відповідності із законодавством розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на послуги водопостачання, водовідведення та прийняти відповідні рішення про встановлення тарифів, але відповідач у порушення вимог чинного законодавства прийняв рішення від 10.09.2015, яким встановив тарифи у розмірі нижчому від економічно обґрунтованих витратах на виробництво цих послуг, незважаючи на пропозиції позивача.

Рішення Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 20.07.2011 № 175 «Про тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник» та від 27.10.2011 № 246 «Про тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник» не були підставами заявлених позовних вимог.

Так, дійсно, у висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16.11.2017 № 3114/3115/17-24 йде посилання на Рішення Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 20.07.2011 №175 «Про тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник» та від 27.10.2011 № 246 «Про тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник», але воно було використано експертом для визначення фактичних доходів позивача, з метою встановлення різниці в тарифах, які були затверджені відповідачем з 01.10.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, для дослідження судовому експерту надавались лише документи за липень-жовтень 2015 року, а не починаючи з 2011 року, дати прийняття відповідачем рішень від 20.07.2011 №175 а від 27.10.2011 № 246 «Про тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник».

Рішення Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 20.07.2011 № 175 та від 27.10.2011 № 246 «Про тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник» є також чинними і у встановленому законодавством порядку не визнані недійсними.

Також позивачем не надано суду доказів, які підтверджують, що він після 27.10.2011 року (прийняття відповідачем рішення від 27.10.2011 № 246 «Про тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення по ТОВ «Менський комунальник») та до 25.06.2015, звертався до відповідача із заявою про встановлення нових чи зміну діючих тарифів.

Пунктом 10 ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів. Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов'язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання. Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Як встановлено судом, позивачем 25.06.2015 було подано заяву № 166 про встановлення тарифів, а не про їх корегування, а тому безпідставним є посилання позивача і на п. 10 ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній з 25.07.2015.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки обовязок органу місцевого самоврядування щодо відшкодування з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, в разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, передбачено ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Інші заперечення відповідача також є безпідставні судом до уваги не приймаються і спростовуються матеріалами справи.

Як слідує із матеріалів справи позивач неодноразово з листами №204 від 27.08.2015, №377 від 28.10.2015, №386 від 09.11.2015, №406 від 07.12.2015, №260 від 04.11.2016, №280 від 30.11.2016, №299 від 16.12.2016, №36 від 31.01.2017, а також з претензією №28 від 14.02.2017, копії яких додано до матеріалів справи, звертався до Менської міської ради Менського району Чернігівської області з проханням відшкодувати різницю між діючим тарифом та фактичною собівартістю за надані послуги населенню міста, бюджетним установам та іншим споживачам з водопостачання та водовідведення, проте відповідач в добровільному порядку різницю між діючим тарифом та фактичною собівартістю за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, не відшкодував.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача різниці між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання (24568,64 грн) та водовідведення (6701,65 грн) за період з 01.10.2015 по 31.10.2015. Всього на загальну суму 31270,29 грн. У решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 469,05 грн.

Оскільки сторони не скористались своїм правом та не надали суду доказів оплати витрат на проведення судової експертизи, а також не заявили клопотань про їх відшкодування, а тому у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених сторонами на оплату судової експертизи.

Керуючись ст.509,1173 Цивільного кодексу України; ст.173,174,176 Господарського кодексу України; ст.28,43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; ст.7,14,21,22,31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; ст. 13 Закону України «Про питну воду та водопостачання»; ст.22,32,33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Менської міської ради Менського району, Чернігівської області, вул.Титаренка Сергія, 7, м.Мена, Чернігівської області 15600 (р/р 35414010001 ГУ ДКУ у Чернігівській області, МФО 835592, код 04061777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Менський комунальник, вул. Чехова, 35, м. Мена, Чернігівської області, 156011 (р/р 26002060240068 в Чернігівському РУ ПАТ КБ ПриватБанк м. Чернігова, МФО 353586, код 03357978) різницю між встановленим розміром тарифу та фактичною собівартістю на послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 у розмірі 31270,29 грн та 469,05 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 14.12.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко