Рішення № 71003434, 14.12.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Справа № 926/3466/17

За позовом Військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Байраки, Герцаївського району, Чернівецької області

про стягнення неустойки за користування приміщенням - 10 769,10 грн.

Cуддя С.М.Гушилик

За участю представників:

Від прокурора: Лупійчук Б.В.

Від позивача 1: не зявився

Від позивача 2: ОСОБА_2 (дов. від 19.06.2017р. № 1654)

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 20.11.2017р.)

СУТЬ СПОРУ: Військова прокуратура Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці 27.10.2017 року звернулася з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Байраки, Герцаївського району, Чернівецької області про стягнення неустойки за користування приміщенням - 10 769,10 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог прокурор посилається на те, що між КЕВ м.Чернівці та ФОП ОСОБА_1 було укладено попередній договір оренди №98/2013-п нерухомого військового майна-нежитлових вбудованих приміщень будівлі №5 (літ.Б), що розташоване за адресою: м.Чернівці, пл.Театральна,6 (далі попередній договір). Актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 03.06.2013 року передано відповідачу зазначене приміщення. Відповідно до п.п. 1.1., 9.1. попереднього договір укладено строком на 12 місяців до 31.05.2014 року з метою проведення процедури укладення в майбутньому основного договору оренди нерухомого військового майна. Однак, договір укладено не було, приміщення відповідач КЕВ м.Чернівці не передав, тому останній відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України просить стягнути з відповідача нараховану неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 10769,10 грн. за період з березня 2017 року по вересень 2017 року.

Ухвалою суду від 27.10.2017 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.11.2017 року за участю представників сторін.

Ухвалами суду від 21.11.2017 року та 05.12.2017 року відкладено розгляд справи.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що між КЕВ м.Чернівці та ФОП ОСОБА_1 відсутній письмовий договір оренди та не припинено дії попереднього договору, отже, вимога позивачів та прокурора про нарахування неустойки не відповідає положенням законодавства України.

13.12.2017 року представник позивача 2 (КЕВ м.Чернівці) подав додаткові пояснення в яких останній зазначає, що на адресу відповідача було направлено лист, в якому повідомлялося про необхідність звільнити приміщення, а в разі невиконання орендарю буде нараховуватися неустойка. Оскільки жодних дій щодо звільнення та передачі орендованих приміщень з боку орендаря не вжито, починаючи з серпня 2016 року, орендарю нараховується неустойка за користування приміщенням.

До початку судового засідання, 14.12.2017 року, прокурор подав свої письмові пояснення в яких зазначив, що твердження відповідача є необґрунтованим та недоцільним оскільки судами апеляційної та касаційної інстанції у справі №926/4318/16 вже встановлено припинення даного попереднього договору оренди.

14.12.2017 року представник відповідача подав доповнення до відзиву в якому вказав на безпідставність вимог позивача щодо сплати неустойки.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2017 року, прокурор, представник позивача 2 підтримали свої вимоги в повному обсязі, представник відповідача в свою чергу проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

До початку судового засідання від представника 1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому він зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 року між Квартирно експлуатаційним відділом м. Чернівці та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений попередній договір оренди № 98/2013-п нерухомого військового майна, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна , 6.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що КЕВ м. Чернівці (позивач 2) зобовязується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна нежитлових вбудованих приміщень будівлі № 5 (літ.Б) військового містечка № 101 (у подальшому майно), що знаходиться на балансі Квартирно експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах встановлених даним договором.

Як вбачається з акту приймання-передачі нерухомого військового майна від 03.06.2013 року позивач 2 передав, а відповідач прийняв нежитлові вбудовані приміщення в будівлі № 5 (літ. Б) військового містечка № 101.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що ФОП ОСОБА_1 (відповідач) до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3 договору.

Відповідно до пункту 3.3.2 попереднього договору за використання майна відповідач на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок позивача 2, за домовленістю сторін, плату в розмірі 1500,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ. Розмір плати підлягає коригуванню після виконання незалежної оцінки майна і укладення Основного договору оренди. (базовий місяць липень 2013 року).

Згідно з пунктом 9.1. попереднього договору він укладений строком на 12 місяців, тобто діяв з 03.06.2013 року до 31.05.2014 року.

У пункті 5.3 попереднього договору сторони погодили, що відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобовязань по основному договору. У разі відмови від підписання основного договору оренди відповідач зобовязаний звільнити використовуване майно.

Враховуючи те, що відповідач орендоване майно не передав, КЕВ м.Чернівці листом від 20.07.2016 року №1847 попередив, що в разі невиконання обовязку щодо вивільнення приміщення та повернення орендованого майна буде нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за час прострочення користування майном.

Станом на дату ухвалення рішення у матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу майна, що не заперечується сторонами.

Відповідно до виставлених КЕВ м.Чернівці рахунків відповідачу нараховано 31409,84 грн. неустойки, а саме: рахунок від 03.04.2017 року №366 4487,12 грн., рахунок від 03.05.2017 року №501 4487,12 грн., рахунок від 01.06.2017 року №588 4487,12 грн., рахунок від 03.07.2017 року №706 4487,12 грн., рахунок від 02.08.2017 року №803 4487,12 грн., рахунок від 01.09.2017 року №867 4487,12 грн., рахунок від 02.10.2017 року №955 4487,12 грн.

У свою чергу відповідач за спірний період сплатив позивачеві 18845,89 грн. щомісячним платежем по 2692,27 грн., що підтверджується виписками з казначейського рахунку позивача за 11.04.2017 року, 11.05.2017 року, 14.06.2017 року, 10.07.2017 року, 14.08.2017 року, 15.09.2017 року та 12.10.2017 року, та даний факт не заперечується ні позивачами ні відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті неустойки перед КЕВ м.Чернівці складає 12563,95 грн., тоді як, прокурор та позивачі просять стягнути з відповідача 10769,10 грн. за нараховану неустойку.

Враховуючи той факт, що позивачами і прокурором заявлено саме такий розмір заборгованості, додаткових заяв, щодо збільшення або зменшення позовних вимог не надходило, суд дійшов висновку, що розглядати позовні вимоги слід в сумі 10769,10 грн.

КЕВ м.Чернівці неодноразово надсилав відповідачу претензії від 25.04.2017 року №1141, від 22.05.2017 року №1366, 21.06.2017 року №1684, від 20.07.2017 року №2002, від 19.08.2017 року №2262, від 21.09.2017 року №2618, від 19.10.2017 року №2/870, в яких повідомив, що у звязку із закінченням терміну дії попереднього договору відповідач не виконав обовязку щодо звільнення приміщення і повернення орендованого нерухомого військового майна. У звязку з цим КЕВ м.Чернівці нараховує неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за весь вас прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що попередній договір оренди нерухомого майна від 03.06.2013 року є припиненим 31.05.2014 року (відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 року), обовязок відповідача з повернення позивачу орендованого майна виник з 03.06.2014 року (наступний день з моменту припинення дії договору) та на момент прийняття судового рішення є невиконаним.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем подвійної орендної плати за період з березня по вересень 2017 року (включно) відтак, позовна вимога про стягнення 10769,10 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України (далі ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 10769,10 грн. неустойки підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (60540, с.Байраки Герцаївського району Чернівецької області; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Квартирно експлуатаційного відділу м.Чернівці (58002, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код 08179180) 10769,10 грн. неустойки та 1600,00 грн. судового збору.

Суддя С.М.Гушилик