Рішення № 71003298, 13.12.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2017 р.Справа № 924/999/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці, Шепетівський район

до фермерського господарства "Подільський аграрій-2014", м. Шепетівка

про стягнення 29562,19 грн., з яких 22568,76 грн. - основного боргу, 5599,89 грн. - інфляційних збитків, 1393,54 грн. - відсотків за користування чужими коштами

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №28/02-Д від 28.02.2017р. (у судовому засіданні 12.12.2017р.), ОСОБА_2 - за довіреністю від 28.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 08.10.2017р.

У судовому засіданні, згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) оголошено 13.12.2017р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 22568,76 грн. - основного боргу, 5599,89 грн. - інфляційних збитків, 1393,54 грн. - відсотків за користування чужими коштами. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2015р., стверджуючи про неповну оплату відповідачем наданих йому послуг перевезення. Нарахування та стягнення відсотків за користування чужими коштами та інфляційних збитків заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, вважаючи відсутність обовязку оплати за договором від 01.04.2015р. В обґрунтування своїх заперечень посилається на умови пункту 4.8 договору, згідно якого обовязок з оплати наданих послуг з перевезення настає протягом 30 банківських днів з моменту одержання рахунку. Стверджуючи, що рахунки йому надіслано не було, тому, строк виконання зобовязань за договором не настав.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Окрім того, надав лист за підписом генерального директора ТОВ "Серединецьке", згідно якого підтверджено наявність позовних вимог до ФГ "Подільський аграрій - 2014" про стягнення 29562,19 грн., з яких 22568,76 грн. - основного боргу, 5599,89 грн. - інфляційних збитків, 1393,54 грн. - відсотків за користування чужими коштами.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача наполягав на відмові у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

01.04.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", як перевізником, та фермерським господарством "Подільський аграрій-2014", як замовником, укладено договір №15/43а на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно умов вказаного вище договору, перевізник бере на себе зобов'язання отримувати та доставляти ввірені йому для перевезення вантажі до пункту призначення і видавати їх уповноваженій на одержання вантажів особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажів встановлену цим договором плату (п. 1.1 договору).

Замовник сплачує перевізникові вартість (ціну) перевезення (провізну плату), визначену відповідно до пунктів 4.1.-4.6. цього договору та вказану у відповідних рахунках, які виставлені перевізником з моменту належного виконання перевізником свого зобов'язання щодо доставки (перевезення) вантажу за адресою місця розвантаження вантажу (п. 4.7 договору).

Згідно п. 4.8 договору, оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється замовником безготівково в національній валюті України - гривні - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника протягом 30 банківських днів з моменту одержання рахунку, виставленого перевізником за фактично надані послуги.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до повного проведення розрахунків (п. 3.1 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та фермерським господарством "Подільський аграрій-2014" підписано акти виконання робіт (надання послуг) загалом на суму 24768,72, а саме: №1078 від 30.09.2015р. на суму 14448,64 грн., №1185 від 01.10.2015р. на суму 781,20 грн., №1430 від 31.10.2015р. на суму 1387,14 грн., №1397 від 31.10.2015р. на суму 5819,57 грн., №1434 від 31.10.2015р. на суму 1409,89 грн., №1566 від 30.11.2015р. на суму 434,11 грн., №1546 від 30.11.2015р. на суму 488,17 грн.

Зазначені акти підписано директором фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" та генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", а також проставлено печатки юридичних осіб.

Матеріали справи не містять доказів виконання фермерським господарством "Подільський аграрій-2014" своїх зобов'язань в частині оплати наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" послуг згідно вказаних актів.

Згідно розрахунку позивача, борг відповідача складає 22568,76 грн.

Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5599,89 грн. - інфляційних збитків (загальний період нарахування листопад 2015 року - серпень 2017 року) та 1393,54 грн. - відсотків за користування чужими коштам, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України (загальний період розрахунку з 12.11.2015р. по 11.10.2017р.).

Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Підставою виникнення господарських зобов'язань з перевезення вантажів є договір перевезення вантажу.

Укладений між сторонами правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою є договором перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання глави 64 ЦК України "Перевезення" (ст.ст. 908-928).

Положеннями ч. 1 ст. 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, за загальним правилом, згідно вказаної вище статті, на перевізника покладаються обов'язки з виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а обов'язок відправника сплатити перевізнику за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Наявні в матеріалах справи акти виконання робіт (надання послуг) підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу. Відповідач, підписавши акти без будь-яких зауважень, прийняв надані позивачем послуги, підтвердивши їх виконання та погодивши таким чином їхню вартість.

Згідно ч. 1 ст. 530, ст. 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У договорі сторонами було встановлено оплату наданих послуг перевезення у строк 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок за своїм призначенням не є первинним документом, оскільки ним не фіксується господарська операція, однак, він являється повідомленням однієї сторони другій стороні про ціну товару, роботи, послуги, яку пропонується сплатити. Ані договором, який уклали сторони, ані чинним законодавством України, не визначено форму пред'явлення рахунку, за загальним правилом в ньому відображається перелік та вартість товарів, послуг або робіт, за які пропонується сплатити кошти.

Так, в актах виконання робіт (надання послуг) відображена вся інформація щодо наданих послуг перевезення вантажу (їх вид та вартість). Як вже зазначалося раніше, директор відповідача підписав без заперечень акти, отже, відповідач був обізнаний з інформацією щодо виду та вартості послуг, наданих позивачем. Жодного заперечення на вказані вище документи відповідач не подавав. Таким чином, відповідач згідно умов договору мав в наявності всі необхідні документи, які підтверджували факт, обєм, вартість наданих позивачем послуг, погодивши, при цьому, їхню ціну.

Судом приймається до уваги, що сторони в договорі не передбачали складання актів виконання робіт (надання послуг), отже, фактично, склавши акти, відповідач отримав рахунки на оплату наданих позивачем послуг. Назвавши документ "актом", а не "рахунком" не спростовує викладеного вище та не звільняє відповідача від оплати послуг.

Підсумовуючи викладене вище, суд приймає до уваги, що з моменту підписання актів, які фактично є виставленими рахунками, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг настав. Тому, позиція відповідача, про те, що строк виконання зобов'язання не настав судом до уваги не приймається.

Враховуючи, що відповідач зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, у строк встановлений договором, не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22568,76 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою заявлена позивачем сума відсотків за користування чужими коштами розрахована та підпадає під визначення 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних, окрім двох актів, датованих 30.11.2015р., зокрема, не погоджується з початком періоду нарахування по них. Як вбачається з розрахунку, початком періоду прострочення та, відповідно, нарахування 3% річних за вказаними актами позивачем визначено 13.01.2016р., хоча, прострочення в оплаті наданих послуг починається з 15.01.2016р., оскільки вихідними та святковими днями січня 2016 року були 01, 02, 03, 07, 08, 09, 10.

Отже, здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням початку перебігу прострочення в оплаті двох актів, датованих 30.11.2015р., а також арифметично склавши суми нарахованих 3% річних по всім актам, обгрунтованим розміром 3% річних є 1352,54 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд погоджується із заявленою сумою позивача.

З врахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 22568,76 грн. - основного боргу, 5599,89 грн. - інфляційних збитків, 1352,54 грн. - відсотків за користування чужими коштами.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці, Шепетівський район до фермерського господарства "Подільський аграрій-2014", м. Шепетівка про стягнення 29562,19 грн., з яких 22568,76 грн. - основного боргу, 5599,89 грн. - інфляційних збитків, 1393,54 грн. - відсотків за користування чужими коштами задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" (30400, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, 30, корпус А, кв. 20; код 39369898) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Шепетівський район, с. Мокіївці; код 32678262) 22568,76 грн. (двадцять дві тисячі пятсот шістдесят вісім гривень 76 коп.) - основного боргу, 5599,89 грн. (пять тисяч пятсот девяносто девять гривень 89 коп.) - інфляційних збитків, 1352,54 грн. (одну тисячу триста пятдесят дві гривні 54 коп.) - відсотків за користування чужими коштами, 1597,79 грн. (одну тисячу пятсот девяносто сім гривень 79 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 41,00 грн. - відсотків за користування чужими коштами відмовити.

Повне рішення складено 14 грудня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 до справи,

2 позивачу (30440, Хмельницька область, Шепетівський район, село Мокіївці),

3 відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, 30, корп. А, кв. 20).