Рішення № 71003242, 08.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2017 р.Справа № 916/1479/17Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя - Волков Р.В.

суддя Степанова Л.В. суддя Никифорчук М.І.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Фізичної особи-підприємця Дегтярьова Олексія Петровича

До відповідача: Дочірнього підприємства „ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ"

про стягнення 84 481,83 грн.

Представники:

Від позивача: Колодійчук Н.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Михайлюк М.С. (за довіреністю);

Від третьої особи: не з`явився.

встановив:

Фізична особа-підприємець Дегтярьов Олексій Петрович звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" про стягнення 84481,83 грн. заборгованості, вказуючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг доставки № 17/6 від 17.06.2015р.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на укладання між сторонами договору № 17/6 про надання послуг з доставки від 17.06.2015 (а.с.20-25), надання відповідачеві послуг відповідно до умов вказаного договору, підтвердження надання послуг товаро-транспортними накладними на загальну суму 75106,87грн., листування з відповідачем з приводу оформлення документів та здійснення оплати, нездійснення відповідачем оплати, пред'явлення боргової вимоги.

В якості доказу фактичного надання послуг з перевезення надав до справи копії наступних товаро-транспортних накладних:

1. Товаро-транспортна накладна №170117-1 від 17 січня 2017 року;

2. Товаро-транспортна накладна №180117-1 від 18 січня 2017 року;

3. Товаро-транспортна накладна №190117-1 від 19 січня 2017 року; ;

4. Товаро-транспортна накладна №200117-1 від 20 січня 2017 року;

5. Товаро-транспортна накладна №210117-1 від 21 січня 2017 року;

6. Товаро-транспортна накладна №220117-1 від 22 січня 2017 року;

7. Товаро-транспортна накладна №230117-1 від 23 січня 2017 року;

8. Товаро-транспортна накладна №240117-1 від 24 січня 2017 року;

9. Товаро-транспортна накладна №250117-1 від 25 січня 2017 року;

10. Товаро-транспортна накладна №260117-1 від 26 січня 2017 року;

11. Товаро-транспортна накладна №270117-1 від 27 січня 2017 року;

12. Товаро-транспортна накладна №280117-1 від 28 січня 2017 року;

13. Товаро-транспортна накладна №300117-1 від 30 січня 2017 року;

14. Товаро-транспортна накладна №310117-1 від 31 січня 2017 року.

15. Товаро-транспортна накладна №160117-2 від 16 січня 2017 року;

16. Товаро-транспортна накладна № 170117-2 від 17 січня 2017 року;

17. Товаро-транспортна накладна № 180117-2 від 18 січня 2017 року;

18. Товаро-транспортна накладна № 190117-2 від 19 січня 2017 року;

19. Товаро-транспортна накладна №200117-2 від 20 січня 2017 року;

20. Товаро-транспортна накладна №210117-2 від 21 січня 2017 року;

21. Товаро-транспортна накладна №240117-2 від 24 січня 2017 року;

22. Товаро-транспортна накладна №270117-2 від 27 січня 2017 року;

23. Товаро-транспортна накладна №280117-2 від 28 січня 2017 року;

24. Товаро-транспортна накладна №290117-2 від 29 січня 2017 року;

25. Товаро-транспортна накладна №300117-2 від 30 січня 2017 року;

26. Товаро-транспортна накладна №310117-2 від 31 січня 2017 року.

З посиланням на вказані та інші, зазначені у позовній заяві та поясненнях обставини, просить задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача 75106,87 грн. основного боргу, 5722,51 грн. пені, 648,18 грн. 3% річних, інфляційних витрат, 1600,00 грн. судових витрат, 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2017р. залучено до участі у справі №916/1479/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8 ).

Відповідач вимоги позивача визнав частково в розмірі 63676,20грн. основного боргу, посилаючись на надання послуг з перевезення килимів виключно третій особі по справі з якою у відповідача укладений відповідний договір, залучення позивача до надання цих послуг в якості субпідрядника, підтвердження третьою особою наданих позивачем послуг саме у розмірі 63676,20грн., безпідставність посилань позивача на копії товаро-транспортних накладних, відсутність їх оригіналів, безпідставність включення позивачем до вартості послуг „холостого" перебігу коли фактично килими не перевозились, а також на інші зазначені у відзиві та поясненнях обставини.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.06.2017р. між ФОП Дегтярьов О.П. (далі - Виконавець, позивач) та Дочірнього підприємства „ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" (далі - ДП „ІЛС", Замовник, відповідач) укладено договір № 17/6 про надання послуг доставки.

Відповідно до п.2 договору № 17/6 про надання послуг з доставки від 17.06.2015 позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з доставки килимів, а відповідач - оплачувати за надані послуги.

Представники сторін пояснили, що за договором здійснювалось перевезення килимів третьої особи по справі, ТОВ „Ліндстрем". Третя особа по справі цього не заперечує.

Відповідач зазначив, що підставою для укладання договору з позивачем є укладений між відповідачем та третьою особою Договір № 0315 про надання послуг з доставки від 01.03.2015 (а.с.221). З метою реалізації саме цього договору був укладений договір № 17/6-2 від 17.06.2015 з позивачем.

Також до матеріалів справи наданий договір № 17/6-2 від 17.06.2015 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом (а.с.95-98).

В преамбулі договору позивач визначений як Експедитор (Перевізник), а відповідач як Замовник.

Відповідно до п.1 "Предмет договору", цей договір визначає взаємовідносини між Експедитором (Перевізником) і Замовником, що виникають при організації та здійсненні за заявками Замовника міжміських і міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також при здійснення експедирування вантажів і наданні пов'язаних з ним додаткових послуг.

З договору вбачається, що він підписаний позивачем та директором відповідача С.В.Чупіра.

Під час розгляду справи позивач надав пояснення, відповідно до яких договір №17/6-2 від 17.06.2015 не заявлявся позивачем в якості підстави позову, стосунки між сторонами виникли та врегульовані іншим договором, а тому він не повинен братися судом до уваги.

Відповідач в судовому засіданні також надав пояснення, що заявлені позивачем вимоги стосуються господарських взаємовідносин сторін, які виникли з виконання умов договору № 17/6 від 17.06.2015, а не з договору № 17/6-2 від 17.06.2015.

Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України, Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В якості доказу надання послуг позивач посилається на товаро-транспортні накладні, залучивши їх копії до матеріалів справи.

При цьому позивач не зміг надати суду оригінали вказаних накладних з мокрою печаткою та підписом представника третьої особи як вантажовідправника.

В судовому засіданні з приводу відсутності оригіналів позивач зазначив, що товаро-транспортні накладні надавались відповідачем водіям позивача вже з копією печатки ТОВ "Ліндстрем" та копією підпису уповноваженого представника ТОВ "Ліндстрем", а не з відтиском мокрої печатки та оригінальним підписом.

Представник відповідача В.Фомін з приводу оформлення накладних пояснив, що специфіка роботі позивача полягала в тому, що майже кожен день відправлялись машини для заміни вестибюльних килимів у клієнтів з брудних на чисті. Водії позивача кожен ранок приїжджаючи до пральні отримували маршрутний лист, прораховували кількість килимів котрі потрібні на маршрут, розписувались у накладній для звірки, завантажувались та їхали, при цьому накладна їм не надавалась, надавався лише маршрутний лист. В подальшому водії передають данні по фактично замінених килимах позивачеві, котрий направляє їх відповідачеві для звірки. Відповідач в свою чергу звіряє данні з відомостями третьої особи по справі. Через виявлені розбіжності між даними відповідача та третьої особи щодо обсягу наданої послуги виник цей спір.

Відповідач з посиланням на деталізацію транспортних послуг, наданих третій особі по справі, визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення 63676,20грн. заборгованості за надані послуги з перевезення.

Ч.5 ст.78 ГПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому у позивача відсутні первинні документи, які можна було б розцінювати як доказ надання послуг на більшу аніж визнає відповідач вартість. Надані позивачем до справи копії товаро-транспортних накладних по-перше не є оригіналами, а по-друге - з пояснень сторін вбачається що вони не складались в якості доказу фактично наданої послуги, оскільки копія печатки та підпису представника третьої особи проставлялась на них ще до того як відповідна послуга з перевезення була надана.

Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).

Пунктом 2 Додатку № 3 до договору № 17/6 від 17.06.2015 сторони встановили, що відповідач зобов'язаний сплатити рахунки-фактури позивача протягом п'яти робочих днів після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт.

Позивач вказує на відправку відповідачу певного переліку документів, в тому числі рахунків-фактур № СФ-28-2017 від 13.02.2017 та № СФ-29-2017 від 13.02.2017 на загальну суму 75106,87грн. (на 46159,63грн. та на 28947,24грн. відповідно) та актів приймання-здачі виконаних робіт від 13.02.2017 на вказані суми та надав докази фактичного вручення поштового відправлення відповідачеві 28.02.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні факт отримання рахунків-фактур та актів підтвердив.

Враховуючи встановлений сторонами у п.2 додатку № 3 до договору строк для оплати протягом 5-ти робочих днів, суд дійшов до висновку, що відповідач мав виконати свої зобов'язання щодо оплати не пізніше 07.03.2017.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування 3% на суму 648,18 грн. за період з 07.03.2017р. по 19.06.2017р., в той час, як вірним період нарахування повинен був починатись з 08.03.2017р. по 19.06.2017р. (104 дня), тому стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 544,30 грн.

Щодо нарахувань інфляційних втрат в сумі 3004,27 грн., то суд вважає, що вони також підлягають частковому задоволенню на суму 2579,85грн. (період нарахування березень - травень 2017 включно).

Позивачем також заявлено до стягнення 5722,51 грн. пені згідно розрахунку:

Період нарахування пенісумаПодвійна ставка НБУКількість днів прострочення Сума пені з 07.03.2017р. по 31.03.2017р.75106,87 грн.28%251440,40 грн.з 01.04.2017р. по 13.04.2017р. 75106,87 грн.28%13749,01 грн.З 14.04.2017р. по 30.04.2017р. 75106,87 грн.26%17909,51 грн.З 01.05.2017р. по 25.05.2017р. 75106,87 грн.26%251337,51 грн.З 26.05.2017р. по 31.05.2017р. 75106,87 грн.25%6308,66 грн.З 01.06.2017р. по 19.06.2017р.75106,87 грн.25%19977,42 грн.Загальний розмір пені становить 5722,51 грн.Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 2 ст. 551 ЦК України визначає, що, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з цим, договором № 17/6 від 17.06.2015 стягнення пені з відповідача не передбачено. Відсутній також будь-який законодавчий акт, який би визначав розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за вказаним договором. за таких обставин вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 66800,35 грн., з яких 63676,20 грн. основного боргу, 544,30 грн. 3% річних, 2579,85 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 48 Господарського процесуального кодексу України визначає, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До клопотання надано свідоцтво представника позивача Колодійчук Н.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №1618, видане кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області від 21.03.2017р., договір про надання правової допомоги № 15-05/17 від 15.05.2017р., звіт по виконаній роботі по проведенню справи, квитанцію № 01 від 15.05.2017р. про сплату позивачем 8000,00 грн. адвокату Колодійчук Н.В.

Дослідивши вказані документи а також матеріали справи відносно участі адвоката, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу не порушують принципів розумності та співрозмірності і не можуть вважатися такими, чий розмір явно завищений.

Крім того, до матеріалів справи додано звіт про виконані роботи згідно яких Адвокат Колодійчук Н.В. виконала роботи на суму 10840,00 грн., проте, сплачено позивачем було лише 8000,00грн., що також підтвердив адвокат у судових засіданнях.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

За таких обставин, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 6325,65 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 525, 549, 551, 610, 611, 612, 624, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дегтярьова Олексія Петровича до Дочірнього підприємства „ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНДСТРЕМ", про стягнення 84 481,83 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ" (код ЄДРПОУ 32012483) на користь Фізичної особи-підприємця Дегтярьова Олексія Петровича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 63676/шістдесят три тисячі шістсот сімдесят шість/грн. 20 коп. основного боргу, 544/п'ятсот сорок чотири/грн. 30 коп. - 3% річних, 2579/дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять/грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1265/одну тисячу двісті шістдесят п'ять/грн. 13 коп. судового збору, 6325/шість тисяч триста двадцять п'ять/грн. 65 коп. витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 08.12.2017р. Повний текст рішення складено 13 грудня 2017 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Л.В. Степанова

Суддя М.І. Никифорчук