Рішення № 71003183, 12.12.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/3706/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків до Фізичної особи-підприємця Крутиліної Тетяни Дмитрівни, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Тюменцева В.Ю. (дов. №85/1306 від 31.01.2017 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця Крутиліної Тетяни Дмитрівни 383632,25 грн. суми основного боргу за договором № 35100/14/0009 від 01.05.2013 р. Також просить суд стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 5754,48 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами суду не надав. Про причини неявки суд не повідомив. З довідки поштового відділення вбачається, що повернення ухвали, яка була направлена на адресу Відповідача, відбулася на підставі "за закінченням строку зберігання".

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.05.2013 р. між фізичною особою-підприємцем Крутіліною Тетяною Дмитрівною (Відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім С.Орджонікідзе» (Позивач) укладено договір оренди № 35100/14/0009 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач передав в оренду комплекс нежитлових приміщень бази відпочинку «Парус» за адресою: Харківська область, Волчанський район, с. Петрівське, вул. Волчанський шлях, 25, загальною площею 4 275,4 кв.м., а Відповідач прийняв та зобов'язався сплачувати орендну плату на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата становить 28 000,00 грн., що не враховує індексу інфляції. Оплата здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку Позивача.

Додатковими угодами: - № 1 від 01.10.2014 р. розмір орендної плати на період жовтня 2014 р. - квітня 2015 р. було встановлено у розмірі 5 000,00 грн., але без врахування індексу інфляції;

- № 2 від 01.07.2015 р. розмір орендної плати на період жовтня 2015 р. - квітня 2015 р. було встановлено у розмірі 5 000,00 грн., але без врахування індексу інфляції;

- № 3 від 01.09.2016 р. розмір орендної плати на період вересня 2016 р. - грудня 2016 р. було встановлено у розмірі 5 000,00 грн., але без врахування індексу інфляції.

Відповідачем було отримано послуги з оренди за період з липня 2014 р. - березня 2017 р., на загальну суму 485 665,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг № 518 від 31.07.2014 р., № 635 від 29.08.2014 р., № 692 від 30.09.2014 р., № 745 від 31.10.2014 р. р., № 850 від 30.11.2014 р., № 956 від 31.12.2014 р., № 31 від 30.01.2015 р., № 128 від 24.02.2015 р., № 129 від 24.02.2015 р., № 130 від 24.02.2015 р., № 131 від 24.02.2015 р., № № 97 від 27.02.2015 р., № 176 від 31.03.2015 р., № 267 від 30.04.2015 р., № 305 від 29.05.2015 р., № 448 від 30.06.2015 р., № 528 від 31.07.2015 р., № 636 від 31.08.2015 р., № 696 від 30.09.2015 р., № 804 від 30.10.2015 р., № 867 від 30.11.2015 р., № 922 від 31.12.2015 р., № 932 від 31.12.2015 р., № 933 від 31.12.2015 р., № 1334 від 29.01.2016 р., № 1391 від 29.02.2016 р., № 1462 від 31.03.2016 р., № 1552 від 29.04.2016 р., № 1643 від 31.05.2016 р., № 1695 від 30.06.2016 р., № 1765 від 29.07.2016 р., № 1810 від 31.08.2016 р., № 1876 від 30.09.2016 р., № 1947 від 31.10.2016 р., № 2012 від 30.11.2016 р., № 2044 від 30.12.2016 р., № 79 від 31.01.2017 р., № 141 від 28.02.2017 р., № 223 від 31.03.2017 р.

Відповідно до умов п. 5.2.9. Договору, до укладення договору на постачання електричної енергії між Відповідачем та АК «Харківобленерго», Відповідач зобов'язується сплачувати Позивачу вартість спожитої електричної енергії (експлуатаційні витрати). Відповідачем не було укладено договору з АК «Харківобленерго» на пряме постачання електричної енергії, в період дії Договору Позивачем надано Орендатору експлуатаційні послуги, всього на 145 645,84 грн., що підтверджується актами № 50/105 від 31.07.2014 р., № 50/124 від 31.08.2014 р., № 50/117 від 27.08.2014 р., № 50/130 від 15.09.2014 р., № 50/149 від 30.09.2014 р., № 50/166 від 31.10.2014 р., № 50/160 від 31.10.2014 р., № 50/187 від 28.11.2014 р., № 50/199 від 29.12.2014 р., № 50/8 від 21.01.2015 р., № 50/14 від 30.01.2015 р., № 50/24 від 28.02.2015 р., № 50/49 від 31.03.2015 р., № 50/61 від 30.04.2015 р., № 50/75 від 29.05.2015 р., № 50/92 від 30.06.2015 р., № 50/101 від 31.07.2015 р., № 50/113 від 31.08.2015 р., № 50/138 від 30.09.2015 р., № 50/162 від 30.10.2015 р., № 50/171 від 19.11.2015 р., № 50/186 від 30.11.2015 р., № 50/213 від 30.12.2015 р., № 50/7 від 29.01.2016 р., № 50/21 від 29.02.2016 р., № 50/42 від 31.03.2016 р., № 50/51 від 29.04.2016 р., № 50/68 від 30.06.2016 р., № 50/77 від 29.07.2016 р., № 50/90 від 31.08.2016 р., № 50/115 від 30.09.2016 р., № 50/131 від 31.10.2016 р., № 50/156 від 30.11.2016 р., № 50/171 від 30.12.2016 р., № 50/7 від 31.01.2017 р., № 50/13 від 28.02.2017 р., № 50/33 від 31.03.2017 р.

Відповідач свої зобов'язання частково не виконував, вищенаведені акти приймання-передачі орендних та експлуатаційних послуг частково не підписав, а за Договором розрахувався на загальну суму 247 678,78 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання обов'язків по сплаті за Договором у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 383 632,25 грн. (485 665,19 грн. + 145 645,84 грн. - 247 678,78 грн.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 525, 526, 549, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крутиліної Тетяни Дмитрівни (61096, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (61007, м. Харків, пр т Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295) 383 632,25 грн. суми основного боргу за договором № 35100/14/0009 від 01.05.2013 р., а також суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5 754,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2017 р.

Суддя І.П. Жигалкін