Рішення № 71003055, 11.12.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р.Справа № 922/3843/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюкову Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Плінфа", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 19 728,66 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № б/н від 10.01.2017 року

відповідача - ОСОБА_2, за дов. № б/н від 14.08.2017 року

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Плінфа", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", про стягнення 18 300,00 грн. основної заборгованості, 115,82 грн. 3% річних, 347,70 грн. інфляційних втрат та 965,14 грн. пені. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 1600 від 22 травня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3843/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 04 грудня 2017 року. 04 грудня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд даної справи до 11 грудня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи клопотання про припинення провадження в частині позовних вимог з додатками, яке надійшло через канцелярію суду від позивача (вх. № 41008 від 08 грудня 2017 року).

В призначене судове засідання 11 грудня 2017 року представники сторін з'явилися, представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи супровідним листом пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 41155 від 11 грудня 2017 року.

Під час судового засідання 11 грудня 2017 року представник позивача просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 18 300,00 грн. основної заборгованості, з огляду на її (заборгованості) оплату відповідачем під час розгляду справи в судовому порядку, в зв'язку з чим підтримує позовні вимоги з урахування проведеної відповідачем оплати. Відповідач позовні вимоги визнає, з урахування проведеної оплати, та не заперечує проти задоволення позову.

В судовому засіданні 11 грудня 2017 року представники сторін не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 травня 2017 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір підряду № 1600. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, згідно з цим договором підрядник зобов'язується виконати роботи, послуги з обробки матеріалів (заготовок), які поставляються замовником згідно Специфікацій, оформлених як Додатки, що є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт, доручених до виконання підряднику за цим договором і умови оплати, визначаються Специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, оформленими як додаток до цього договору. Вартість робіт може бути змінена сторонами в наступних випадках: при внесенні змін до обсягів і складу робіт; при введенні нових законодавчих актів України, що впливають на ціноутворення. Вартість робіт може бути збільшена в разі виникнення додаткових витрат на обробку, шляхом підписання додаткової угоди, належним чином оформленого сторонами договору. Валютою договору визнається гривня України, і всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях України (п.п. 2.1, 2.2., 2.3, 2.5 договору). Підрядник виконує роботи відповідно до вимог креслень замовника. Строк виконання робіт - згідно з додатками до цього договору. Прийом виконаних робіт здійснюється не пізніше 2-х днів після отримання повідомлення від підрядника про закінчення робіт і завершується звіркою взаємних розрахунків і підписанням уповноваженими особами сторін Акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт з боку замовника повинен бути підписаних керівником або уповноваженим представником замовника на підставі довіреності з правом прийому виконаних робіт та підписання Акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт є невід'ємною частиною цього договору. Якщо замовник протягом 10-ти банківських днів не підписав Акт і не надав мотивовану відмову в письмовій формі, Акт вважається підписаним (п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору). У разі прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості не оплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми, яка підлягає до сплати. Відповідно до п. 10.3 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, або до остаточних розрахунків між сторонами. На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 від 24 квітня 2017 року, відповідно до якої сторони погодили: найменування робіт та їх вартість, яка складає 73 200,00 грн. разом з ПДВ; умови оплати - передплата в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 36 600,00 грн. з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору, доплата в розмірі 50% від вартості робіт, що становить 36 600,00 грн. з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення про виконання робіт; умови поставки - на умовах EXW - м. Харків (Інкотермс-2010). Термін виконання робіт - 30 календарних днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок підрядника та отримання підрядником давальницької сировини. Специфікацією № 1 від 12 травня 2017 року сторони погодили найменування робіт та їх вартість, яка складає 15 372,00 грн.; умови оплати: передоплата в розмірі 100% від вартості робіт, що становить 15 372,00 грн. з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору; умови поставки - на умовах EXW - м. Харків (Інкотермс-2010). Термін виконання робіт - 45 календарних днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок підрядника та отримання підрядником давальницької сировини. 22 травня 2017 року позивачем було виставлено відповідачеві рахунок № 1618 на загальну суму 73 200,00 грн. разом з ПДВ, відповідно до вказаного рахунку передоплата складає 45 750,00 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, останній в повному обсязі виконав умови договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних робіт: № 069 від 23 травня 2017 року на суму 18 300,00 грн.; № 000116 від 14 червня 2017 року на суму 18 300,00 грн.; № 000176 від 25 липня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000177 від 28 липня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000180 від 01 серпня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000181 від 01 серпня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000182 від 01 серпня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000185 від 07 серпня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000187 від 10 серпня 2017 року на суму 4 575,00 грн.; № 000188 від 10 серпня 2017 року на суму 4 575,00 грн. Водночас, відповідач своє зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт своєчасно та в повному обсязі не виконав, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тотожними є положення ст. 173 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частинами 1 та 3 статті 843 ЦК України передбачено, що договір підряду визначає ціну роботи (яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу) або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково; підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно вимог, передбачених ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 18 300,00 грн. Даний факт підтвердив представник позивача у своєму клопотанні про припинення провадження в частині позовних вимог (вх. № 41008 від 08 грудня 2017 року) та під час судового засідання 11 грудня 2017 року. Згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. З огляду на факт повної сплати відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи судом (позов подано до суду 17 листопада 2017 року, а сплата проведена 30 листопада 2017 року), провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 18 300,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України, чим задовольняється клопотання позивача (вх. № 41008 від 08 грудня 2017 року).

Розглянувши позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 965,14 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6.1 договору підряду № 1600 від 22 травня 2017 року передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості не оплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми, яка підлягає стягненню. Водночас, в силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня, після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Пеня має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, враховуючи п. 6.1 договору, приписи ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не враховано вимоги ст. 253 Цивільного кодексу України (невірно визначено початок перебігу строку прострочення відповідача, з огляду на підписання сторонами (як наслідок прийняття робіт відповідачем) актів приймання-здачі виконаних робіт 01 серпня 2017 року; 07 серпня 2017 року, 10 серпня 2017 року), отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 889,92 грн. (за період: з 02.08.2017 року по 17.10.2017 року; з 08.08.2017 року по 17.10.2017 року; з 11.08.2017 року по 17.10. 2017 року) є обґрунтованими та такими, що задовольняються судом. В решті позову в частині стягнення пені у розмірі 75,22 грн. суд відмовляє, як в безпідставно заявленій та необґрунтованій.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 115,82 грн. 3% річних (за період з 02.08.2017 року по 17.10.2017 року) та 347,70 грн. інфляційних втрат (за період з 02.08.2017 року по 17 жовтня 2017 року), суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Суд зазначає, що право нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає у кредитора з наступного дня, після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляційних зроблений невірно, внаслідок невірного визначення строку на оплату вартості виконаних робіт, з огляду на що й невірно визначено початок періоду прострочення відповідача (сплив терміну оплати), водночас, вказана помилка не призвела до невірного обрахунку інфляційних втрат за вірними періодами (з 02.08.2017 року по 17.10.2017 року; з 08.08.2017 року по 17.10.2017 року; з 11.08.2017 року по 17.10. 2017 року). За підсумками викладеного вище, суд визнав позовні вимоги у розмірі 106,79 грн. 3% річних та 347,70 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення з відповідача 9,03 грн. 3% річних суд відмовляє, як в безпідставно заявленій через невірно визначений початок строку прострочення відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 593,17 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 14, код ЄДРПОУ 34953135) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Плінфа" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 75/77, код ЄДРПОУ 00240253) 106,79 грн. 3% річних, 347,70 грн. інфляційних втрат, 889,92 грн. пені та 1 593,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (код ЄДРПОУ 34953135) 18 300,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/3843/17