Рішення № 71001217, 04.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.2017 Справа № 904/848/17

За позовом Фізичної соби-підприємця ОСОБА_1, смт. Петропалівка, Петропалівський район, Дніпропетровська область

до Фермерського господарства "ЗОРЯ", с. Варварівка, Юр'ївський район, Дніпропетровська область

про розірвання договору

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - Сиромятников Е.О., адвокат, договір про надання правової допомоги від

20.02.17р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Фермерського господарства "Зоря" (далі - відповідач), у якому просить суд розірвати договір контрактації сільськогосподарської продукції від 28.01.2014, укладений між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями позивача на істотні порушення відповідачем умов договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 - скасовано, справу №904/848/17 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Судом касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки, викладені в постанові апеляційного господарського суду у справі № 904/10429/14 щодо суперечності операції з приймання готівки в касу підприємства в сумі 31 140 935 грн. за квитанцією до прибуткового касового ордера від 02.04.2014 року №49 постановам Національного банку України та у зв'язку з цим неприйняттям вказаної квитанції у якості належного і допустимого доказу в розумінні ст. 34 ГПК України, не з'ясували чи такі висновки апеляційного суду в іншій справі можна вважати преюдиціальними фактами, чи оціночними судженнями, зробленими судом при вирішенні справи. Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди не звернули увагу на наявність рішення господарського суду в справі № 904/4294/15, про яке вказував позивач у позовній заяві, в якому, на його думку, встановлено протилежні обставини, ніж у справі № 904/10429/14, та не навели йому правової оцінки з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України. Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що позивач в якості підстав позову про розірвання договору посилався на порушення відповідачем не тільки умов щодо поставки товару, але й інших, передбачених п.п. 5.9.1, 7.2.2 та 7.2.3, умов спірного договору та не наведено цим обставинам правової оцінки щодо істотності порушення відповідачем договору контрактації. Також, судами попередніх інстанцій не з'ясовано та не встановлено фактичних обставин внесення позивачем в касу відповідача грошових коштів в сумі 31 140 935, 00 грн. на підставі спірного договору, та якими належними і допустимими доказами такі обставини підтверджуються.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи матеріали справи №904/848/17 передано на розгляд судді Суховарову А.В.

Ухвалою суду від 03.10.2017 року справу №904/848/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, 18.10.2017 року та 23.11.2017 року надав пояснення, за змістом яких вказує, що постанова суду апеляційної інстанції містить висновки, що не співпадають з висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції по цій справі. Також, позивач вказує, що висновком експерта від 03.11.2015 року №70/04/06-750/751 підтверджується те, що підписи на квитанції видаткового касового ордеру належать посадовим особам відповідача. До того ж, позивач наголошує на факті наявності фінансових можливостей ФОП ОСОБА_1 станом на 02.04.2014 року щодо внесення готівки за договором контрактації сільськогосподарської продукції. Крім того, позивач вказує, що з інформаційної довідки з Держаного реєстру прав на нерухоме майно від 13.04.2017 року вбачається неможливим виконання зобов'язань за договором з боку відповідача. До того ж, позивач вказує, що з огляду на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2014 року по справі №200/16132/14 існують істотні сумніви щодо наявності у відповідача під час укладення договору наміру виконувати договір контрактації, оскільки відповідач ще 01 вересня 2013 року поручився врожаєм, який мав би поставити за договором контрактації перед ОСОБА_3 за борг голови та засновника ФГ «ЗОРЯ» ОСОБА_4, і саме несплата ОСОБА_4 коштів за договором позики зумовила можливість ОСОБА_3 звернути стягнення на цей врожай.

Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого вказує на необґрунтованість вимог позивача та заперечує факт здійснення позивачем передплати за спірним договором у сумі 31 140 935, 00 грн., з огляду на висновок судово-економічної експертизи №1950/1951-16 від 30.11.2016р. призначеної Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №904/10429/14, в рамках якої судом апеляційної інстанції досліджувались правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ФГ «Зоря» у зв'язку з укладенням між ними договору контрактації сільськогосподарської продукції від 28.01.2014 року.

Ухвалою суду від 13.11.2017 року строк вирішення спору продовжено згідно приписів статті 69 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

28.01.2014 року між позивачем (контрактант) та відповідачем (виробник) укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого виробник зобов'язується виростити контрактанту визначену договором сільськогосподарську продукцію і передає право власності на цей товар (майнове право) контрактанту на умовах цього договору на загальну суму 40 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 6666666,67 грн., а саме: пшеницю - 2659,3 т, ячмінь - 946,31 т, кукурудзу - 181,8 т, соняшник - 8523,59 т, а контрактант приймає право власності на цей товар (майнове право) на умовах цього Договору на загальну суму 40 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 6666666,67 грн. (п.1.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору контрактант надає виробнику грошові кошти у сумі 31 140 935 грн., що є еквівалентом 3 797 675 доларів США для придбання посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, які виробник зобов'язується використати при виробництві товару.

У випадку збільшення офіційного курсу обміну валют долара США по відношенню до гривні, встановленого Національним банком України, грошові кошти, вказані в п. 3.1 Договору у національній валюті, підлягають збільшенню відповідно до збільшення обмінного курсу долара США, встановленого Національним банком України на день здійснення розрахунку. Обмінний курс долара США, встановлених Національним банком України на день укладення цього Договору складає 8 грн. 20 коп. за 1 (один) долар США. (п. 3.2 Договору)

Контрактант передає грошові кошти до каси виробника на протязі трьох місяців з моменту підписання договору, що оформлюється прибутковим касовим ордером (Додаток № 11), що є невід'ємною частиною договору (п. 3.3 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено обов'язок виробника зібрати та поставити товар Контрактанту власними транспортними засобами в строк до: 20.07.2014 року - ячмінь, пшеницю, 15.09.2014 року - соняшник, кукурудзу.

Згідно приписів пункту 5.9.1 Договору виробник зобов'язується грошові кошти від реалізації товару зараховувати на окремий рахунок, який буде відкритий в банку, який вкаже контрактант на ім'я ФГ "Зоря", де розпорядником коштів буде ОСОБА_1

Виробник зобов'язаний сплатити вартість приймання, обробку та зберігання товару або компенсувати товаром, який був поставлений на ім'я контрактанта відповідно до умов даного договору (пп.7.2.2 Договору)

Виробник має здійснити поставку товару в строки та умовах, передбачених даним Договором (пп.7.2.3 Договору)

Договір не може бути розірваний за вимогою однієї зі сторін (п.9.2 Договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №49 від 02.04.2014 року позивачем здійснено передплату товару, проте відповідачем, всупереч приписів пункту 5.3 Договору, здійснено часткову поставку товару, що є істотним порушенням умов Договору, та підставою для розірвання Договору, укладеного між сторонами. Разом з тим, позивач вважає наявними підстави для розірвання Договору, зокрема, з огляду на істотні порушення умов Договору в частині порушення зобов'язань, обумовлених приписами пунктів 5.2, 5.9.1, 7.2.2, 7.2.3 Договору.

Наявність істотних порушень умов Договору з боку відповідача, стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України)

Так, позивач в обґрунтування вимог щодо розірвання спірного договору, вказує, на те, що відповідачем не виконано зобов'язань з поставки передплаченого товару.

При цьому, відповідач вважає безпідставними такі твердження позивача, оскільки відповідач заперечує сам факт здійснення позивачем передплати обумовленого спірним Договором товару.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

У якості доказу здійснення передплати обумовленого Договором товару, позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру №49 від 02.04.2014 року (а.с.19), згідно якої ФОП ОСОБА_1 вніс грошові кошти в касу ФГ «Зоря» у розмірі 31 140 935, 00 грн.

Відповідно до висновку експерта №70/04/06-750/751 від 03.11.2015 року Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру, складеного за результатами експертного дослідження, призначеного постановою старшого слідчого Шендрик Ю.В. у кримінальному провадженні №12015040000000017 від 02.10.2015 року (а.с.174-196,Т.І), встановлено:

- підпис в графі «Головний бухгалтер» в квитанції ФГ «Зоря» №49 від 02.04.2014 року виконано ОСОБА_5;

- підписи в графі «Касир» в квитанції ФГ «Зоря» №49 від 02.04.2014 року виконано ОСОБА_6.

З огляду на те, що квитанція до прибуткового касового ордеру №49 від 02.04.2014 року підписана уповноваженими представниками відповідача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача в частині здійснення передплати обумовленого Договором товару.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо здійснення позивачем передплати товару з наступних підстав.

Так, заперечення відповідача ґрунтуються на висновках судово-економічної експертизи №1950/1951-16 від 30.11.2016 року, призначеної Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №904/10429/14, в рамках якої судом апеляційної інстанції досліджувались правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ФГ «Зоря» у зв'язку з укладенням між ними договору контрактації сільськогосподарської продукції від 28.01.2014 року.

За змістом вказаного експертного висновку встановлено наступне:

- документами бухгалтерського, податкового обліку та звітності Фермерського господарства «Зоря» не підтверджується одержання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 31 140 935, 00 грн. за квитанцією № 49 від 02.04.2014 до прибуткового касового ордеру Фермерського господарства «Зоря», згідно з якою від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 прийнято кошти на підставі договору контрактації від 28.01.2014.

- дослідженням наданих документів бухгалтерського обліку Фермерського господарства «Зоря» встановлено, що господарство у 2014 році отримало від інших осіб (крім ОСОБА_1) 55 053 402, 47 грн. які були використані у фінансово-господарській діяльності.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що в бухгалтерському, податковому обліку та звітності Фермерського господарства «Зоря» документально не відображено одержання ним від інших осіб (крім ОСОБА_1) грошових коштів у сумі 31 140 935, 00 грн. за одним прибутковим касовим ордером чи єдиним платежем на розрахунковий рахунок;

- відповідно до наданих документів бухгалтерського обліку Фермерською господарства «Зоря» обсяг одержаних ним у 2014 році на розрахункові рахунки та в касу грошових коштів складає 56 525 615, 01 грн., а обсяг витрачених ним у 2014 році грошових коштів - 56 229 600,51 грн.

- форма копії квитанції до прибуткового касового ордеру Фермерського господарства «Зоря» №49 від 02.04.2014, згідно якої від ОСОБА_1 прийнято 31 140 935, 00 грн. на підставі договору контракту від 28.01.14р. відповідає типовій формі № КО-1 прибуткового касового ордеру, що наведена у додатку 2 до Постанови № 637, за винятком повноти заповнення граф «Головний бухгалтер» та «Касир». Але згідно з п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004, підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Наведений висновок не спростовує факту отримання відповідачем передплати товару у розмірі 31 140 935, 00 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №49 від 02.04.2014 року, а лише вказує на те, що документах бухгалтерського, податкового обліку та звітності Фермерського господарства «Зоря» не відображено отримання від позивача вказаної суми, в той час як вищевказаним висновком експерта №70/04/06-750/751 від 03.11.2015 року Науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру, встановлено наявність підписів уповноважених представників ФГ «Зоря» на квитанції № 49 від 02.04.2014 до прибуткового касового ордеру, що підтверджує факт отримання останніми передплати товару від ФОП ОСОБА_1

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року по справі №904/10429/14, з огляду на те, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на висновках судово-економічної експертизи №1950/1951-16 від 30.11.2016 року, призначеної Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №904/10429/14, результати якої, за своїм змістом, не спростовують факту отримання відповідачем передплати обумовленого Договором товару.

До того ж, посилання на приписи пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004, не спростовують факту отримання грошових коштів відповідачем, а лише вказують на порушення сторонами, встановленого законом порядку щодо проведення розрахунку за Договором у готівковій формі.

Разом з тим, суд відхиляє твердження відповідача щодо преюдиційності фактів, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року по справі №904/10429/14, з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Приписами пп. 2.6 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 роз'яснено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, господарський суд зазначає, що відсутність здійснення передплати товару з боку позивача є висновком, який зроблено судом апеляційної інстанції в постанові від 28.02.2017 року по справі №904/10429/14 за результатом дослідження наявних у справі та наданих сторонами доказів, зокрема висновку судово-економічної експертизи №1950/1951-16 від 30.11.2016 року, який, в свою чергу, оцінюється господарським судом за правилами, встановленими положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

За викладених обставин, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем передплати товару у розмірі 31 140 935, 00 грн. згідно квитанції № 49 від 02.04.2014 до прибуткового касового ордеру, а тому невиконання відповідачем зобов'язання з поставки передплаченого позивачем товару, є істотним порушенням умов спірного Договору в розумінні приписів статті 652 Цивільного кодексу України, наявність якого тягне за собою наслідки у вигляді розірвання спірного Договору.

Разом з тим, з приводу посилань позивача на порушення відповідачем приписів пунктів 5.9.1, 7.2.2 та 7.2.3 Договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.9.1 Договору визначено, що виробник зобов'язується грошові кошти від реалізації товару зараховувати на окремий рахунок, який буде відкритий в банку, який вкаже контрактант на ім'я ФГ "Зоря", де розпорядником коштів буде ОСОБА_1

Виконання відповідачем наведених положень пункту 5.9.1 спірного договору залежить від отримання відповідачем передплати товару, факт здійснення якої доведено позивачем та виконання умов п.п.7.2.2, 7.2.3 Договору.

За змістом приписів пунктів 7.2.2, 7.2.3 Договору виробник зобов'язаний сплатити вартість приймання, обробку та зберігання товару або компенсувати товаром, який був поставлений на ім'я контрактанта відповідно до умов даного договору. Виробник має здійснити поставку товару в строки та на умовах, передбачених даним Договором (пп.7.2.2, 7.2.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору виробник повинен виростити товар контрактанту у такі строки:

- пшениця, ячмінь - до 15.06.2014р.;

- насіння соняшника, кукурудза - до 15.09.2014р.

При цьому, за змістом статистичної звітності 4-сг у 2016 році у господарстві відповідача було 359, 71 га землі, у 2017 році - 246, 60 га., в той час як приписами пункту 2.1 спірного договору визначено загальну кількість товару, який виробник зобов'язаний виростити та поставити контрактанту, з огляду на площу вирощування, розмір якої становить 5 322, 4 га.

Таким чином, за відсутності у відповідача обумовленої Договором площі для вирощування передбаченого пунктом 1.1 Договору товару, виконання відповідачем приписів пунктів 7.2.2, 7.2.3 Договору не вбачається можливим, а відтак вимоги позивача щодо розірвання спірного договору, зокрема з підстав невиконання пунктів 7.2.2, 7.2.3 Договору, є обґрунтованими.

За змістом положень ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно приписів статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний враховувати вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За змістом положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що позивачем доведено суду існування істотного порушення відповідачем умов Договору, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог пов'язаних із розірванням спірного договору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Згідно приписів п.п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на те, що при здійсненні нового розгляду справи суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору на загальну суму 5 280, 00 грн. за розгляд даного спору господарським судом Дніпропетровської області, а також судами апеляційної та касаційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати, з моменту набрання рішенням законної сили, договір контрактації сільськогосподарської продукції від 28.01.2014 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) та Фермерським господарством "ЗОРЯ" (51325, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с.Варварівка, вул.Зелена, буд.1-А; код ЄДРПОУ 20273119).

Стягнути з Фермерського господарства "ЗОРЯ" (51325, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с.Варварівка, вул.Зелена, буд.1-А; код ЄДРПОУ 20273119) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) суму 5 280, 00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.12.2017

Суддя А.В. Суховаров