Рішення № 71001199, 12.12.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 р. Справа № 903/796/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні Юкрейн, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд, м.Луцьк

про стягнення 200197,60грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1 від 17.11.2016р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" про стягнення 200197,60грн. заборгованості за поставлений товар, в т.ч.: 176 694, 74грн. основного боргу, 17156, 01грн. пені, 2065,17грн. 3% річних та 4281, 68грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №131-13 від 19.07.2013р. щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір поставки №131-13 від 19.07.2013р., протокол розбіжностей від 19.07.2013р. до договору поставки №131-13 від 19.07.2013р., додаткову угоду від 08.09.2013р., від 15.09.2014р., видаткові накладні №806 від 28.02.2017р., №835 від 02.03.2017р., №958 від 09.03.2017р., №1098 від 16.03.2017р., №1195 від 23.03.2017р., №1313 від 30.03.2017р., товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв від 28.02.2017р., від 02.03.2017р., від 09.03.2017р., від 16.03.2017р., від 23.03.2017р., від 30.03.2017р., акт звірки станом на січень 2017р. липень 2017р., претензія вих. №147 від 25.07.2017р., відповідь на претензію вих. №166 від 03.08.2017р., вих. №165 від 22.08.2017р.

Представник позивача подав наступні документи:

1.)заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. №01-65/219/17 від 13.11.2017р., в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" 98508, 70грн. основного боргу, 19 778, 92грн. пені, 2 416,15грн. 3% річних від простроченої суми, 5 463,78грн. інфляційні втрати;

2.) письмові пояснення за вх. №01-54/10960/17 від 04.12.2017р., в яких просить суд позовні вимоги , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити в повному обсязі.

Вказана заява за вх. №01-65/219/17 від 13.11.2017р., відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечать законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, вимог ухвали суду не виконав, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4302443505262.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

12 січня 2016р. між ТОВ «Бакарді-Мартіні Юкрейн» (Постачальник) та ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» (Покупець) було укладено договір № 113-13, а також протокол розбіжностей до договору № 113-13 (а.с.8-19).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобовязася поставити і передати у власність покупця товар, а Покупець зобовязався прийняти Товар і здійснити оплату відповідно до умов Договору. Поставка здійснюється на підставі замовлень (п. 2.2., 2.3. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору поставки фактичною датою поставки є приймання покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами.

Право власності та ризики на товар переходять до Покупця з моменту приймання товару та підписання Сторонами товарно-транспортної накладної (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 8.2.1. Договору, Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60

календарних днів з моменту поставки.

У відповідності до п. 10.5. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до умов Додаткових угод від 08.09.201 З р. та від 15.09.2014р. відповідно виконання договору поставки в частині розрахунків та прийняття товару може здійснюватися також відокремленими підрозділами Покупця, а саме Маріупольською та Київською філіями, за відповідними довіреностями (а.с.20,21).

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобовязання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 207215,22грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними №806 від 28.02.2017р., №835 від 02.03.2017р., №958 від 09.03.2017р., №1098 від 16.03.2017р., №1195 від 23.03.2017р., №1313 від 30.03.2017р., які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.22, 24, 26, 28, 30, 32).

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобовязання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково.

Заборгованість на день розгляду справи становить 98508,70грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обовязки на підставі договору поставки № 113-13 від 19.07.2013р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 7000,00грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних в сумі 2416,15грн. (за видатковою накладною №806 від 28.02.2017р. за період з 04.05.2017р. по 08.11.2017р.; за видатковою накладною №835 від 02.03.2017р. за період з 04.05.2017р. по 10.10.2017р.; за видатковою накладною №958 від 09.03.2017р. за період з 11.05.2017р. по 10.10.2017р.; за видатковою накладною №1098 від 16.03.2017р. за період з 17.05.2017р. по 10.10.2017р.; за видатковою накладною №1195 від 23.03.2017р. за період з 27.05.2017р. по 08.11.2017р.; за видатковою накладною №1313 від 30.03.2017р. за період з 31.05.2017р. по 10.10.2017р.) та інфляційні витрати в сумі 5463,78 грн. (за видатковою накладною №806 від 28.02.2017р. за період з 04.05.2017р. по 30.09.2017р.; за видатковою накладною №835 від 02.03.2017р. за період з 04.05.2017р. по 30.09.2017р.; за видатковою накладною №958 від 09.03.2017р. за період з 11.05.2017р. по 30.09.2017р.; за видатковою накладною №1098 від 16.03.2017р. за період з 17.05.2017р. по 30.09.2017р.; за видатковою накладною №1195 від 23.03.2017р. за період з 27.05.2017р. по 30.09.2017р.; за видатковою накладною №1313 від 30.03.2017р. за період з 31.05.2017р. по 30.09.2017р.)підлягають до задоволення.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Разом з тим, сторони у п.10.5. договору погодили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 19778,92 грн. (за видатковою накладною №806 від 28.02.2017р. за період з 04.05.2017р. по 01.11.2017р.; за видатковою накладною №835 від 02.03.2017р. за період з 04.05.2017р. по 10.10.2017р.; за видатковою накладною №958 від 09.03.2017р. за період з 11.05.2017р. по 10.10.2017р.; за видатковою накладною №1098 від 16.03.2017р. за період з 17.05.2017р. по 10.10.2017р.; за видатковою накладною №1195 від 23.03.2017р. за період з 27.05.2017р. по 08.11.2017р.; за видатковою накладною №1313 від 30.03.2017р. за період з 31.05.2017р. по 10.10.2017р.)

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» по 3% річних, інфляційних втрат та пені,суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 19778,92грн. пені, 2416,15грн. 3% річних та 5463,78грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 126167,55грн. в т.ч.: 98508,70грн. основного боргу, 19778,92грн. пені, 5463,78грн. інфляційних витрат та 2416,15грн. 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1892,51 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (43000, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Соборності, 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні Юкрейн (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз,7-А, код ЄДРПОУ 37723293) 126167,55грн. заборгованості, в т.ч.: 98508,70грн. основного боргу, 19778,92грн. пені, 5463,78грн. інфляційних витрат, 2416,15грн. 3% річних та 1892,51грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

13.12.2017р.

СуддяВ. М. Дем`як