Постанова № 71000958, 11.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 910/1852/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 (головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Ткаченко Б.О., Кропивна Л.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.06.2017 (суддя Мельник В.І.)у справі№ 910/1852/17 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення штрафних санкцій 424632,81 грн.,за участю представників: від позивача: Свистун О.С.від відповідача: Мельник М.А.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до господарського суду із позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 339109,18 грн. пені та 85523,63 грн. 3% річних за прострочення оплати товару за договором №7616/010066/с/68/2016-ЦЮ від 08.07.2016.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, розрахувався за поставлений позивачем товар несвоєчасно.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 у справі №910/1852/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані посиланням, зокрема, на ст. ст. 530, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України та ст. 35 ГПК України.

Встановивши, що відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов`язання за договором, суди дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з нього пені та 3 % річних.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник вказує на те, що позивач поставив товар з порушенням строків, та посилається на ч. 4 ст. 612 ЦК України.

Також зазначає, що акт приймання-передачі № 1 підписаний зі сторони покупця 16.12.2016, а тому тридцятиденний строк для сплати слід відраховувати саме з цієї дати. Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

За доводами позивача, акт приймання-передачі №1 від 28.11.2016 підписано сторонами без зауважень. В рішенні Господарського суду Полтавської області у справі №917/1835/16 встановлено факт поставки саме 28.11.2016 та підписання акта № 1 - 28.11.2016.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені позивач вказує, що відповідач не надав судам належних та допустимих доказів на підтвердження виняткових обставин.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

08.07.2016 ПАТ "Українська залізниця" як покупець та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" як постачальник уклали договір №7616/010066/с/68/2016-ЦЮ, за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 6 шт., вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-7793Г у кількості 1 шт., вагон пасажирський спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б у кількості 1 шт. відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 5.1 договору строк та місце поставки визначаються графіком поставки (додаток № 4), що є невід`ємною частиною договору. Датою поставки (передачі) товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі на кожну партію товару (додаток № 5), що є невід`ємною частиною договору.

28.11.2016 позивач поставив вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-7793Г та вагон пасажирський спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б загальною вартістю 39240000 грн., що підтверджується актом № 1 передачі-прийманні від 28.11.2016 та видатковою накладною № КВ-75000 від 28.11.2016.

23.12.2016 позивач здійснив поставку відповідачу вагона пасажирського купейного спального моделі 61-779 вартістю 16959990 грн., що підтверджується актом № 2 передачі-прийманні від 23.12.2016 та видатковою накладною № КВ-75181 від 23.12.2016.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються наступним чином: попередня оплата у розмірі 30% від суми договору - х протягом 15 банківських днів з моменту укладання договору; наступна оплата - протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

За п. 4.2 договору перерахування коштів відповідачем здійснюється на підставі виставлених рахунків після підписання акта передачі-приймання на кожну партію товару.

Відповідно до п. 10.5 договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судами встановлено, що позивач для оплати переданої відповідачу партії товару за актом передачі-прийманні №1 від 28.11.2016 виставив рахунок-фактуру №КВ-07015а від 28.11.2016, а для оплати партії товару за актом передачі-прийманні №2 від 23.12.2016 виставив рахунок-фактуру № КВ-070156 від 23.12.2016.

Відповідач здійснив оплату 30 % вартості поставленого товару в сумі 16859997 грн. За твердженнями позивача, остаточну оплату за поставлений товар відповідач здійснив лише 01.02.2017.

У рішенні Господарського суду Полтавської області у справі №917/1835/16 від 17.02.2017 судом встановлено, що права ПАТ "Українська залізниця" щодо поставки товару порушені в період з 01.11.2016 по 27.11.2016.

6. Норми права, які підлягають застосуванню у вирішенні спору

Як визначено ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зза договором поставки, згідно зі ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст. 611 у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин справи та умов договору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що грошове зобов`язання за актом передачі-приймання товару №1 від 28.11.2016 мало бути виконане протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта, а саме - до 28.12.2016 включно, а за поставлений товар за актом №2 передачі-прийманні від 23.12.2016 - до 22.01.2017 включно.

Оскільки відповідач оплату здійснив з порушенням вказаних строків, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з нього пені на підставі п. 10.5 договору та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Посилання скаржника на той факт, що акт приймання-передачі підписаний покупцем 16.12.2016, а не 28.11.2016, а тому, враховуючи умови п. 4.1 договору повна оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з 16.12.2016, колегія судів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором встановлений строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

Згідно з п. 5.1 договору датою поставки (передачі) товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі на кожну партію товару.

Як позивачем так і відповідачем не заперечується факт поставки товару за актом № 1 саме 28.11.2016. Вказане також підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.02.2017 у справі №917/1835/16 , яке має преюдиційне значення для цієї справи.

Оскільки сторони стверджують, що датою поставки є 28.11.2016, зважаючи на зазначену в акті №1 дату - 28.11.2016 та відсутність в ньому заперечень зі сторони покупця, у суду відсутні підстави вважати, що строк оплати товару слід рахувати з 16.12.2016.

Посилання скаржника на ч. 4 ст. 612 ЦК України у зв`язку з порушенням строків поставки зі сторони позивача є недоцільним в даному випадку, оскільки у межах справи №917/1835/16 Господарського суду Полтавської області його право вже поновлено і з постачальника стягнуто на користь покупця пеню за неналежне виконання умов договору.

Колегія суддів також вважає законною відмову господарського суду першої інстанції у зменшені розміру пені, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не подав жодного доказу та не навів жодної виняткової обставини, які були б підставою для зменшення розміру пені.

За ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов`язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Висновок судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі № 910/1852/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова