Ухвала суду № 71000885, 21.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року м. Київ К/800/25374/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року

у справі № 2а/0370/3057/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року у справі № 2а/0370/3057/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 21.09.2011 року № 0000842301.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дім пива» за травень 2011 року, відповідачем складено акт від 02.09.2011 року № 6922/23-2/00372658, яким встановлено порушення: - ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по договорах № 40406 поставки нафтопродукту від 04.04.2011 року на загальну суму 5 160 000, 00 грн., № 150405 від 15.04.2011 року на загальну суму 1 085 040, 00 грн. (Антрацит АКО 50-100), договір на поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів № 605011 від 06.05.2011 року на загальну суму 4 794 000, 00 грн. (повітря підігрівач ТС 35у - 2 шт., насос 20 НДС з електродвигуном - 3 шт., редуктор 304 BRW - 4 шт.), укладені між ТОВ «Дім пива» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод», відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; - ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 1 839 840, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 року № 0000842301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 839 841, 00 грн., з яких за основним платежем 1 839 840, 00 грн. та за штрафними санкціями 1, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про нікчемність правочинів, укладених із ТОВ «Дім пива», оскільки позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження транспортування товару, сертифікатів на отриманий товар, гарантійних талонів, паспортів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірного формування позивачем даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Дім Пива» та ПАТ «Гнідавський цукровий завод» укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти.

Факт виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.

Придбаний товар був в подальшому використаний підприємством у технічному процесі власної господарської діяльності.

Між позивачем та ТОВ «Дім Пива» укладено договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити антрацит АКО 50-100, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному договорі.

Факт виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку.

Між позивачем та ТОВ «Дім пива» (постачальник) укладено договір поставки обладнання.

Факт виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку.

Матеріалами справи, а саме нарядами на відрядні роботи по встановленню придбаного обладнання та актами приймання-передачі основних засобів в експлуатацію, підтверджено використання позивачем даного обладнання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, між ТОВ «Будівництво Плюс» (новий кредитор), ТОВ «Дім пива» (кредитор), ПАТ «Гнідавський цукор» (боржник) укладено договір уступки права вимоги, відповідно до якого кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого з ПАТ «Гнідавський цукровий завод» погашення суми боргу, які виникли на підставі відповідних договорів. Відтак оплату вартості придбаних у ТОВ «Дім пива» товарів позивач здійснював на користь ТОВ «Будівництво Плюс», про що свідчать платіжні доручення, розрахунок проведений в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок Бляшук С.М. ствердив, що був уповноважений, безпосередньо приймав і був присутній при розвантаженні та переміщенні мазуту, антрациту та обладнання на підприємстві, що постачались ТОВ «Дім пива» у травні 2011 року. Антрацит поставлявся машинами вантажопідйомністю до 30 тонн, а мазут - транспортним засобом на зразок бензовоза. Контроль за якістю товару, який надходив на підприємство, здійснювали відповідні працівники ПАТ «Гнідавський цукровий завод». Поставка товару була здійснена автомобільним транспортом ТОВ «Дім пива». Зазначив, що придбані обладнання та запасні частини уже були у використанні і є типовими для цукрових заводів. Роботи, які були пов'язані з виконанням демонтажних та монтажних робіт по встановленню обладнання, виконувались працівниками товариства, докази чого були надані перевіряючим.

Крім того, на вимогу Луцької ОДПІ ПАТ «Гнідавський цукровий завод» проведено інвентаризацію отриманих товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Дім пива», про що складено інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей та інвентаризаційний опис основних засобів, які підтверджують наявність придбаного у ТОВ «Дім пива» товару.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в акті перевірки контрагента, як на підставу визнання правочинів недійсними, є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності, як це випливає з приписів ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу ненадання позивачем документів на підтвердження транспортування товару, сертифікатів на отриманий товар, гарантійних талонів, паспортів, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року у справі № 2а/0370/3057/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Є.Маринчак