Ухвала суду № 71000717, 13.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2017 р. м. Київ К/800/33084/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017

у справі № 821/948/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація»

до Головного управління ДФС у Херсонській області

третя особа - публічне акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів»

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація» (далі - позивач, ТОВ «Машинобудівна комплектація») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 00008014222 та № 0000811422.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0000811422; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2017.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

В частині відмовлених позовних вимог щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 00008014222, позивачем рішення першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.05.2016 по 30.05.2016, на підставі направлень від 06.05.2016 № 117/21-22-14-01, № 119/21-22-14-01, № 120/21-22-14-01, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктами 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Машинобудівна комплектація» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 06.06.2016 № 54/21-22-14-01/38560725 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пунктів 11, 12, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пункту 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1544,40 грн.; - пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) за березень 2016 року у сумі 1 762 742 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 164 704 грн.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 23.06.2016 винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000801422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1930,50 грн., з яких 1544,40 грн. - за основним платежем та 386,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000811422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 731 148,30 грн., з яких 2 164 704 грн. - за основним платежем та 566 444,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як слідує з акту перевірки від 06.06.2016 № 54/21-22-14-01/38560725, фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПАТ «Херсонський завод карданних валів».При цьому на помилки у складених ПАТ «Херсонський завод карданних валів» податкових накладних.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0000811422, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання позивачем зі своїм контрагентом-постачальником ПАТ «Херсонський завод карданних валів» господарських операцій за договорами підряду щодо надання послуг по виготовленню карданних валів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо порушення положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено договори підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника (послуги по виготовленню карданних валів) із ПАТ «Херсонський завод карданних валів».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

При цьому в обґрунтування своїх вимог податковий орган, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про наявність недоліків у податкових накладних щодо заповнення реквізитів, а саме: в графі «найменування товарів (послуг)» наведено перелік товарів та їх кількість, а фактично позивач отримував від ПАТ «Херсонський завод карданних валів» послуги по виготовленню карданних валів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана помилка у оформленні податкової накладної не є вирішальною ознакою для визнання такої податкової накладної недійсною, оскільки із суті господарських операцій вбачається їх реальний характер та товарність.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПАТ «Херсонський завод карданних валів» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції дійшов правомірного висновку скасувавши винесене ГУ ДФС у Херсонській області податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0000811422.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 49 161,31 грн. (платіжне доручення № 336 від 28.09.2017) та у розмірі 34,11 грн. (платіжне доручення № 347 від 17.10.2017).

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 - скасувати, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 - залишити в силі.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 49 161,31 грн. (платіжне доручення № 336 від 28.09.2017) та 34,11 грн. (платіжне доручення № 347 від 17.10.2017).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін