Ухвала суду № 71000545, 28.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року м. Київ К/800/23414/17

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року

у справі № 806/713/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реді Гармент Технолоджі Україна»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реді Гармент Технолоджі Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року у справі № 806/713/17, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 14.02.2017 року № 0001101203.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток про виявлення помилок (порушень) за звітний податковий період - три квартали 2016 року, відповідачем складено акт від 24.01.2017 року № 7/06-30-12-03-31/32579002, яким встановлено, що позивачем у рядку 3.2.4 додатка РІ до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року № 9250963702 від 26.12.2016 року завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років на 1000000 грн., чим порушено пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до неправильного відображення суми різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (ряд. 03 РІ декларації) та, відповідно, заниження об'єкта оподаткування (ряд.04 декларації) на 1000000 грн., чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток за звітний (податковий) період (ряд. 17 декларації) на 180000 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2017 року № 0001101203, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 225 000, 00 грн., (у т.ч. за податковим зобов'язанням на 180 000, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45 000, 00 грн.).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТОВ «Реді Гармент Технолоджі Україна» неправомірно відобразило у складі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років частину збитків ТОВ «Полонне Траузес Фекторі», правонаступником якого є позивач.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Позиція податкового органу полягає в тому, що норми «Перехідних положень» Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2016 року, не передбачають права платникам при реорганізації здійснювати врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого збиткового платника податку, його податкових збитків. Крім того, відповідач зазначає, що підприємство, яке припиняється, повинно самостійно здійснювати розрахунки з бюджетом.

Разом із тим, такі висновки відповідача зроблені без врахування норм Податкового кодексу України .

У відповідності до пп. 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Підпунктом 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків або цілісний майновий комплекс державного чи комунального підприємства передається в оренду чи концесію, грошові зобов'язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку: якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися.

У разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом (п. 98.9 ст. 98 Податкового кодексу України).

Отже, вказані норми Податкового кодексу України не містять жодних обмежень щодо врахування правонаступником у складі від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів збитків реорганізованого підприємства.

Посилання податкового органу пп. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України та те, що підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинно скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його поєднання та те, що таке підприємство повинно самостійно здійснити розрахунок з бюджетом, є необґрунтованими з огляд на таке.

Підпунктом 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Разом з тим, слід зазначити, що ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» припинено шляхом в результаті реорганізації, про що 19.05.2016 року внесено зміни до ЄДРПОУ, а не ліквідації, що є різними формами припинення діяльності підприємства.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У свою чергу, пункт 56.21 ст. 56 Податкового Кодексу України передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак Податковим кодексом України встановлена, зокрема, можливість використання положень інших нормативно-правових актів для цілей оподаткування, якщо вони не суперечать Податковому кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104 вказаного Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У частині другій статті 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» та учасників ТОВ «Реді Гармент Технолоджі Україна» 01.12.2015 року затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей, активів, власного капіталу та зобов'язань ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» на 30.11.2015 року. За змістом указаного акту позивач внаслідок реорганізації шляхом приєднання ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків за цим актом припиненого товариства.

Отже, все майно, права та обов'язки ТОВ «Полонне Траузес Фекторі», на підставі вказаного вище передавального акту перейшли з 01.12.2015 до ТОВ «Реді Гармент Технолоджі Україна», тобто позивач прийняв на свій баланс всі активи та зобов'язання ТОВ «Полонне Траузес Фекторі», у тому числі фінансовий результат (рядок 1420 передавального балансу) та дебіторську заборгованість за рахунками, у томі числі з бюджетом (рядки 1130-1136 балансу).

Відтак у балансі позивача відображено як власні активи так і зобов'язання, активи та власний капітал ТОВ «Полонне Траузес Фекторі». При цьому у складі власного капіталу відображається нерозподілений прибуток (накопичений збиток), який є наслідком у тому числі і усіх раніше отриманих прибутків та/чи збитків ТОВ «Полонне Траузес Фекторі». Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ТОВ «Полонне Траузес Фекторі» підтверджена актом позапланової перевірки від 20.01.2016 року № 19/22/34847671 і не оспорюється відповідачем.

Відтак суди попередніх інстанцій, застосувавши наведені правові норми, зробили правильний висновок про правомірне включення позивачем в своєму податковому обліку від'ємного значення, яке рахувалось у податковому обліку ТОВ «Полонне Траузес Фекторі», приєднаного у процесі реорганізації до позивача.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 року у справі № 806/713/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак