Ухвала суду № 71000367, 06.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1164/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

06 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного реєстратора Вінницької міської ради Бурлаки Вікторії Вікторівни та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Вінницької міської ради Бурлаки Вікторії Вікторівни та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Вінницької міської ради Бурлаки В.В. та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29.03.2017 року ОСОБА_4, як представник ОСОБА_3, звернувся до державного реєстратора із письмовою заявою про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1. До заяви додав паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_3, копію свідоцтва на право власності серія та номер:НОМЕР_1, виданого ВООБТІ, копію рішення, виданого виконавчим комітетом Ради народних депутатів, рішення №128 виконавчого комітету Вінницької районної ради, копію виписки з по господарської книги Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

17.03.2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №34320488 щодо проведення державної реєстрації права власності на колгоспний двір, що розташований за адресою АДРЕСА_1, яке мотивовано тим, що колгоспний двір відсутній у переліку об'єктів нерухомого майна щодо якого проводиться державна реєстрація прав.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з метою захисту в повному обсязі порушених прав ОСОБА_3, необхідно вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту, шляхом скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 34320488 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію права власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127), у відповідних редакціях на момент спірної реєстрації.

Так, статтею 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-державна реєстрація прав)-офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно-це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону № 1952-IV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами п.2 ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно зі ст.18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, виходячи з положень статтей 10 та 18 вказаного Закону, державний реєстратор під час процедури розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, а також відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.22 Закону № 1952-IV, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 23 Закону № 1952-IV передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у разі подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Аналіз зазначених правових норм дає суду підстави вважати, що в даному випадку відмова державного реєстратора в державній реєстрації прав, могла мати місце після завершення 30-ти денного строку з моменту отримання рішення про зупинення заяви про державну реєстрацію, коли не усунено обставини, що були підставою для зупинення розгляду заяви.

Натомість, не зважаючи на вимоги ст.23 Закону 1952-IV, державний реєстратор розглянув подану ОСОБА_4 заяву по суті та відмовив ОСОБА_3 у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний реєстратор неправомірно та передчасно виніс рішення про відмову у державній реєстрації права власності, а тому, діяв не в межах, не в порядку та не спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв'язку із чим дане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державного реєстратора Вінницької міської ради Бурлаки Вікторії Вікторівни та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.