Ухвала суду № 71000305, 28.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року м. Київ К/800/3661/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 року

у справі № 826/9693/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 року у справі № 826/9693/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 22.05.2015 року № 220520151. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» від 25.05.2016 року № 11, від 25.05.2016 року № 15, від 30.05.2016 року № 10, від 31.05.2016 року № 12, від 31.05.2016 року № 13, від 31.05.2016 року № 14, від 10.06.2016 року № 3, від 27.06.2016 року № 1, від 27.06.2016 року № 2; розрахунок коригування до податкових накладних № 8/2 від 19.05.2016 року, № 8/2 від 24.05.2016 року, № 7/2 від 24.05.2016 року, № 1/2 від 31.05.2016 року, № 23/2 від 31.05.2016 року, № 1/2 від 26.05.2016 року, № 7 від 11.05.2016 року. Визнано прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» наступні податкові накладні: № 11 від 25.05.2016 року прийнятою та зареєстрованою 25.05.2016 року в 10:25:10; № 15 від 25.05.2016 року прийнятою та зареєстрованою 25.05.2016 року в 10:45:10; № 10 від 30.05.2016 року прийнятою та зареєстрованою 30.05.2016 року в 9:33:32; № 12 від 31.05.2016 року прийнятою та зареєстрованою 31.05.2016 року в 11:55:56; № 13 від 31.05.2016 року прийнятою та зареєстрованою 31.05.2016 року в 10:55:57; № 14 від 31.05.2016 року прийнятою та зареєстрованою 31.05.2016 року в 10:55:58; № 3 від 10.06.2016 року прийнятою та зареєстрованою 10.06.2016 року в 0:00:14; № 1 від 27.06.2016 року прийнятою та зареєстрованою 27.06.2016 року в 12:00:00; № 2 від 27.06.2016 року прийнятою та зареєстрованою 27.06.2016 року в 12:00:01; № 3 від 06.07.2016 року прийнятою та зареєстрованою 06.07.2016 року в 12:52:50; № 2 від 06.07.2016 року прийнятою та зареєстрованою 06.07.2016 року в 12:52:48; № 1 від 05.07.2016 року прийнятою та зареєстрованою 05.07.2016 року в 12:00:00. Визнано прийнятими та зареєстрованими Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних: № 8/2 від 19.05.2016 року, № 8/2 від 24.05.2016 року, № 7/2 від 24.05.2016 року, № 1/2 від 31.05.2016 року, № 23/2 від 31.05.2016 року, № 1/2 від 26.05.2016 року, № 7 від 11.05.2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.05.2015 року між ТОВ «Вторметекспорт» та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 220520151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Дію вказаного Договору було підтверджено Державною фіскальною службою відповідно до квитанції № 1.

В подальшому ТОВ «Вторметекспорт» було переведено для обслуговування до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

За результатами виїзду за адресою місцезнаходження Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30127924): м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, літ. 1А, корп.. 2, кв. 101 співробітниками міжрегіонального оперативного управління МГУ ДФС - ЦО з ОВП проведено перевірку знаходження вказаного платника податків за податковою адресою, за результатами якої встановлено, що ТОВ «Вторметекспорт» за вказаною адресою не знаходиться. Дана обставина стала підставою для розірвання договору від 22.05.2015 року № 220520151 в односторонньому порядку, що має своїм наслідком неприйняття звітності та іншої податкової документації в електронному вигляді.

Вважаючи зазначені дії податкового органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередні інстанцій виходили з того, що підстави для відмови у прийнятті податкових звітних документів у відповідача були відсутні.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Процедура подання податкової звітності до контролюючого органу регулюється Податковим кодексом України та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 (надалі - Інструкція № 233), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011.

Пунктом 1 розділу 2 Інструкції № 233 встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно із положеннями п. 5 розділу 3 цієї Інструкції для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Зокрема розділом 6 додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (пункт 1). З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність (пункт 2). Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (п.3).

Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4). У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних встановлені ст. 201 Податкового кодексу України.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку (п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України).

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу абзацу 10 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

В силу п. 7 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (п. 9 Порядку № 1246).

При цьому слід зазначити, що даний перелік є вичерпним. Отже, податкові накладні суб'єкта господарювання не реєструються лише з зазначених вище підстав.

Згідно абз. 2 ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частина 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягів, сформованих станом на 10.06.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або про непідтвердження статусу юридичної особи - позивача, місцезнаходженням ТОВ «Вторметекспорт» є адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, літ. 1А, корп. 2, кв. 101.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, визнання протиправним неприйняття відповідачем податкових накладних для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та щодо вимог вважати їх зареєстрованими протягом операційного дня, коли вони були надіслані позивачем для реєстрації, задоволені правильно.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 року у справі № 826/9693/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак