Постанова № 71000287, 08.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, прокуратури Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі № 820/3190/17

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області

третя особа - ОСОБА_1 селищна рада Кегичівського району Харківської області

за участю прокуратури Харківської області

про скасування розпорядження та акту до нього,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 селищна рада Кегичівського району Харківської області, в якому просив суд скасувати як протиправне розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 219 від 22.06.2017 р. "Про затвердження акту № 2 від 22.06.2017 р. комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 селищній раді Кигичівського району Харківської області" та акт до нього від 22.06.2017 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі №820/3190/17 зазначений позов задоволено частково. Скасовано розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 219 від 22.06.2017 р. "Про затвердження акту № 2 від 22.06.2017 р. комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 селищній раді Кигичівського району Харківської області". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, без урахування практики Верховного суду України, а також неповним з’ясуванням обстави, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та зазначає, що оскаржуваним розпорядженням відповідачем було лише обчислено розмір збитків, а тому, в даному випадку, на підставі такого, зазначені збитки не можуть бути відшкодовано з ОСОБА_2 у примусовому порядку, а тому вважає, що не порушив права позивача. Просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі № 820/3190/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Прокуратура Харківської області, також не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі № 820/3190/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу майна від 30.04.2014 року, у встановленому законом порядку (а.с. 15-18) набув право власності на комплекс нежитлових будівель ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" загальною площею 3658,1 кв.м., а саме: ремонтна майстерня літ. "В-ІІ" площею 1682,4 кв.м., матеріальний склад літ. "Г" площею 355,7 кв.м., котельня літ. "Д-ІІ" площею 204,0 кв.м., диспетчерська літ. "Б-І" площею 43,8 кв.м., контора літ. "А-ІІ" площею 530,6 кв.м., цех по виготовленню тенів літ. "А-І" площею 384,5 кв.м., будівля технічного обмінного пункту літ. "Л-І" площею 457,1 кв.м. Зазначений комплекс нежитлових будівель розташований за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Калинова, будинок 32 на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 2,9735 га, кадастровий номер 6323155100:06:028:0006, яка належить на праві власності ОСОБА_1 селищній раді Кегичівського району Харківської області.

Попередній власник вказаних нежитлових будівель - Приватне підприємство "Полтавський ливарно - механічний завод" орендував у ОСОБА_1 селищної ради земельну ділянку площею 2,9735га з кадастровим номером 6323155100:06:028:0006. Технічна документація на вказану земельну ділянку була замовлена і оплачена попереднім орендарем - ПП "Полтавський ливарно - механічний завод". ПП “Полтавський ливарно-механічний завод” розробило проект відведення земельної ділянки площею 2,9735 га з цільовим призначенням "землі промисловості" та цій ділянці був присвоєний кадастровий номер 6323155100:06:028:0006.

Під час розробки технічної документації до складу цієї земельної ділянки були включені не тільки площі, на яких розташовані нежитлові будівлі, а й землі під проїздами, проходами, майданчиками (у т.ч. пустирем). У свою чергу, ПП “Полтавський ливарно-механічний завод” продав вказані вище будівлі, а позивач придбав їх за договором купівлі-продажу у квітні 2014 року.

Пунктом 3 рішення ОСОБА_1 селищної ради № 1129 LХ сесії VI скликання від 13.10.2014 року позивача було зобов’язано укласти договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 2,9735 га з кадастровим номером 6323155100:06:028:0006.

19.10.2016 р. між ОСОБА_1 селищною радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,9735 га з кадастровим номером 6323155100:06:028:0006 за адресою Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. Калинова, 32 строком на 1 рік та належним чином зареєстровано право оренди, про що свідчить витяг з реєстру прав (а.с.19-20, 82-83, 116-121).

Позивач звернувся 24.05.2017 року до ОСОБА_1 селищної ради з заявами, в яких просив надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,775 га та 0,315 га для розміщення та експлуатації нежитлових приміщень, які перебувають у його власності за рахунок земельної ділянки несільськогосподарського призначення - земельної ділянки для розміщення, експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою Харківська обл., Кегичівський р-н, смт.Кегичівка, вул.Калинова, 32 (а.с. 27-28).

Листом від 16.06.2017 р. № 464/02.23 позивачеві повідомлено про розгляд зазначених заяв на рішеннях сесії ОСОБА_1 селищної ради (а.с. 29-30).

Рішеннями позачергової ХХIV сесії VІІ скликання від 09.06.2017 р. № 426 та № 427 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,775 га та 0,315 га для розміщення, експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою Харківська обл., Кегичівський р-н, смт.Кегичівка, вул.Калинова, 32 (а.с. 31-32).

Листом від 13.06.2017 року № 10-30/1833, який було отримано позивачем 10.07.2017 р. (а.с. 114-115) позивача було запрошено ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кигичівського району, яке відбулось 22.06.2017 р.

В обґрунтування розміру нанесених збитків, ОСОБА_1 селищною радою було надано на розгляд комісії витяги з нормативної грошової оцінки землі за 2014-2016 р., рішення сесій про затвердження ставок орендної плати (а.с. 122-127).

За наслідками засідання комісії, ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області 22.06.2017 року прийнято Розпорядження № 219 "Про затвердження акту № 2 від 22.06.2017 р. комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 селищній раді Кигичівського району Харківської області" (надалі - акт) (а.с. 23).

Згідно акту, розмір збитків, завданих ОСОБА_2 у вигляді неодержаного доходу, завданих ОСОБА_1 селищній раді внаслідок неукладення між ним та ОСОБА_1 селищною радою договору оренди землі у період з 29.11.2014 року по 01.11.2016 року складає 259759,84 грн. (а.с.25-26).

Не погодившись із розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 22.06.2017 року № 219 "Про затвердження акту № 2 від 22.06.2017 р. комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 селищній раді Кигичівського району Харківської області" позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу тривалий час третьою особою відмовлялось у поділі земельної ділянки, внаслідок чого, ним тривалий час не укладався договір оренди на невигідних умовах, також, що спірне розпорядження було прийнято в порушення права особистої участі позивача у процесі його прийняття, а також спірні правовідносини не регулюються вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про поважність причин неукладення договору оренди землі не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем доказів оскарження дій чи рішень органів місцевого самоврядування стосовно земельних ділянок позивачем суду не надано.

Щодо порушення права позивача про його особисту участь у процесі прийняття оскарживаного розпорядження висновки суду також не підтверджуються, оскільки відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.1993 №284, якою керувалась ОСОБА_1 РДА Харківської області при винесенні спірного розпорядження, будь-який чітко визначений порядок та визначений спосіб інформування (запрошення) позивача на дане засідання комісії не передбачений та не визначений даною Постановою Кабінету Міністрів України та будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, в матеріалах справи є поштові відправлення про направлення відповідних запрошень позивачу, копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції ОСОБА_1 РДА та інформацією Укрпошти про те, що лист з запрошенням позивача на засідання комісії був направлений 14.06.2017 р. та доставлений за місцем його проживання 15.06.2017 р., тобто за тиждень до засідання комісії. Проте, у зв’язку з відсутністю позивача за місцем проживання йому було залишено повідомлення про необхідність отримання вказаного запрошення у відділенні поштового зв’язку, повторне повідомлення залишено 19.06.2017 р. При цьому, вказане запрошення на засідання комісії позивачем фактично отримано лише 10.07.2017 р. Вказане свідчить про те, що позивач з власної ініціативи не отримував вказане запрошення, при цьому відповідачем вжиті всі належні заходи та способи щодо запрошення до участі у засіданні комісії ОСОБА_2 у відповідності до вимог нормативно-правових актів.

Таким чином, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 р., позивача було залучено до складу комісії та проінформовано шляхом направлення завчасно поштового відправлення з повідомленням про вручення, про що надано відповідні докази до матеріалів справи.

Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача як суб'єкта владних повноважень при ухваленні рішення щодо затвердження акта про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19 квітня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою № 284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, змістом пунктів 2, 3 якого передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Тобто, до повноважень районних державних адміністрації віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань збитків, завданих органу місцевого самоврядування.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

З матеріалів справи встановлено, що 22.06.2017 року ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області прийнято Розпорядження № 219 "Про затвердження акту № 2 від 22.06.2017 р. комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 селищній раді Кигичівського району Харківської області". Згідно з акту, розмір збитків, завданих позивачем у вигляді неодержаного доходу, завданих ОСОБА_1 селищній раді внаслідок неукладення між ним та ОСОБА_1 селищною радою договору оренди землі у період з 29.11.2014 року по 01.11.2016 року, складає 259759,84 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Оскаржуваним розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 22.06.2017 року №219, зокрема, затверджено акт №2 від 22.06.2017 року про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 селищній раді як власнику землі за час користування позивачем земельною ділянкою.

Повноваження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі вказаного розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 22.06.2017 року №219 не порушує права, обов'язки чи інтереси позивача, а відтак, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необгрунтованими.

Дана правова позиція у аналогічних відносинах викладена у постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України №21-51а16 від 18.10.2016 у справі №500/2776/14-а.

Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

При цьому, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови від 12.09.2017 року не наведено жодних мотивів відступу від правової позиції Верховного суду України, викладеної у вищевказаній постанові.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області від 22.06.2017 року №219 не порушує права, обов'язки чи інтереси позивача.

Колегія суддів не приймає посилання прокурора на постанову Верховного суду України від 10.10.2017 року по справі №210/5803/13-а, як підставу для закриття провадження у даній справі, оскільки суд апеляційної інстанції погоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.10.2016 року у справі №500/2776/14-а.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а суб’єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

За приписами ч. 3 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

З аналізу зазначених норм випливає, що контроль за відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району є організаційно-правовою діяльністю суб’єкта владних повноважень, а саме ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, яка здійснює її шляхом прийняття розпорядження про затвердження акту з дотриманням встановленої процедури.

З матеріалів справи встановлено, що позовними вимогами ОСОБА_2 є скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області № 219 від 22.06.2017 р. "Про затвердження акту № 2 від 22.06.2017 р. комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району, завданих громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_1 селищній раді Кигичівського району Харківської області".

На підставі аналізу зазначених норм, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, дотримуючись правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.10.2016 року у справі №500/2776/14-а.

Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи підлягає скасуванню в частині задоволення позову з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, прокуратури Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2017р. по справі № 820/3190/17 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 селищна рада Кегичівського району Харківської області за участю прокуратури Харківської області про скасування розпорядження.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 13.12.2017 р.