Ухвала суду № 71000263, 08.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/4800/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "СУЗІР'Я ПЕТ"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "СУЗІР'Я ПЕТ" (далі за текстом – ТОВ НВП "СУЗІР'Я ПЕТ", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом – Центральна ОДПІ, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2016р. № НОМЕР_1 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 2 330043 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2016р. № НОМЕР_2 форми “В4”, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 17709, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 01.09.2016р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 200 Податкового Кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі Центральна ОДПІ м. Харкова зазначає, що ТОВ НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" за господарськими операціями з ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс" завищено суму податкового кредиту та розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, з огляду на відсутність підтвердження належного документального оформлення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "Лєммік" за період грудень 2015 року, ТОВ "Актавія-М" за жовтень 2015 року, ТОВ "Оптіма - Д" за період серпень - жовтень 2015 року, ТОВ "Етек Сервіс" за період лютий - травень 2015 року, ТОВ "Фармафлекс" за період серпень, вересень грудень 2014 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 25.08.2016 №3259/20-30-14-02-10/37365006 (т.1 а.с.12-53), яким встановлено порушення вимог п.198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1559737 грн., у т.ч. за серпень 2014 року у сумі 73886 грн.; за вересень 2014 року у сумі 129798 грн.; за грудень 2014 року у сумі 49194 грн.; за лютий 2015 року у сумі 22319 грн.; за березень 2015 року у сумі 318743 грн.; за квітень 2015 року у сумі 25637 грн.; за травень 2015 року у сумі 56344 грн.; за серпень 2015 року у сумі 137628 грн.; за вересень 2015 року - 270973 грн.; за жовтень 2015 року у сумі 220144 грн.; за грудень 2015 року у сумі 255073 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 1559737 грн., у т.ч. за серпень 2014 року у сумі 73886 грн.; за вересень 2014 року у сумі 129798 грн.; за грудень 2014 року у сумі 49194 грн.; за лютий 2015 року у сумі 22319 грн.; за березень 2015 року у сумі 318743 грн.; за квітень 2015 року у сумі 25637 грн.; за травень 2015 року у сумі 56344 грн.; за серпень 2015 року у сумі 137628 грн.; за вересень 2015 року - 270973 грн.; за жовтень 2015 року у сумі 220144 грн.; за грудень 2015 року у сумі 255073 грн. Перевіркою ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ "Лєммік" за період грудень 2015 року, ТОВ "Актавія-М" за жовтень 2015 року, ТОВ "Оптіма - Д" за період серпень - жовтень 2015 року, ТОВ "Етек Сервіс" за період лютий - травень 2015 року, ТОВ "Фармафлекс" за період серпень, вересень грудень 2014 року.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 01.09.2016р. №00014161402, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 2333043,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 1542029 грн. та штрафними санкціями - 771014,50 грн. (т.1 а. с.54-55);

- від 01.09.2016р. №0000294400, яким зменшено від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17709 грн. (т.1 а. с.56-57).

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реального здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс" та правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з ПДВ.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано наявність підстав для включення ТОВ НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1559737 грн протягом 2014-2015 років за наслідками господарських операцій з поставки на адресу позивача товарів для тварин контрагентами ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс".

За висновком контролюючого органу, між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху товару через низку недобросовісних підприємств-посередників, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки податкової перевірки платника податків необґрунтованими, виходячи з наступного.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов’язання такого платника. Первинні документи мають підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентами, виконання договорів, використання отриманого товару у власній діяльності, здійснення оплати за договорами, тобто передача коштів від покупця на рахунок постачальника. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманого товару, є отримання прибутку шляхом використання такого товару у власній діяльності або перепродажу для отримання комерційної вигоди.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

При цьому, встановлюючи обставини правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального (нереального) здійснення господарських операцій. Зокрема, дослідженню підлягають операції, що здійснені між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Законодавцем не визначено конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" (покупець) та ТОВ "Етек Сервіс" (постачальник) укладено договір поставки від 10.12.2014р. (т.1 а.с.64-65). Згідно п.п.1.1 договору поставки - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари). Також згідно п.п.1.3 вказаного договору поставки - предметом поставки є товари для тварин з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору поставки, транспортування товару та його оплати, позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення ( т.1 а. с. 66-106, т. 14 а.с.152).

Колегією суддів також встановлено, що між ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" (покупець) та ТОВ "Оптіма - Д" (постачальник) укладено договір поставки від 25.08.2015р. №2 (т.1 а.с.107-108). Згідно п.п.1.1 договору поставки - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари). Також згідно п.п.1.3 вказаного договору поставки - предметом поставки є товари для тварин з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору поставки, транспортування товару та його оплати, позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення ( т.1 а. с. 109-139, т. 14 а.с.146-151).

Також між ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" (покупець) та ТОВ "Лєммік" (постачальник) укладено договір поставки від 27.10.2015р. №27101 (т.1 а.с.140-141). Згідно п.п.1.1 договору поставки - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари). Також згідно п.п.1.3 вказаного договору поставки - предметом поставки є товари для тварин з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору поставки, оплати за придбаний товар, позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, акти приймання продукції (товарів) за кількістю (або пересортицею), платіжні доручення, податкові накладні ( т.1 а. с. 142-158, т. 14 а.с.135-145,153-176).

Придбаний позивачем товар фактично територіально не переміщувався, оскільки місцезнаходження вказаного контрагента - постачальника є м. Харків, вул. Зернова ,4, що є місцем знаходження позивача, що підтверджується наданими до матеріалів справи договором суборенди приміщення ТОВ "Лєммік" та актом приймання - передачі приміщення (т.15 а.с.1-8).

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" (покупець) та ТОВ "Актавія-М" (постачальник) укладено договір поставки від 25.08.2015р. №2 (т.1 а.с.159-160). Згідно п.п.1.1 договору поставки - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари). Також згідно п.п.1.3 вказаного договору поставки - предметом поставки є товари для тварин з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору поставки, транспортування товару та його оплати, позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно - транспортну накладну, платіжні доручення ( т.1 а. с. 161-168, т.14 а.с.126-134).

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" (покупець) та ТОВ "Фармафлекс" (постачальник) укладено договір поставки від 04.07.2014р. №24 (т.1 а.с.169-171). Згідно п.п.1.1 договору поставки - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари). Також згідно п.п.1.3 вказаного договору поставки - предметом поставки є товари для тварин з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору поставки, транспортування товару та його оплати, позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно - транспортну накладну, платіжні доручення ( т.1 а. с. 172-228).

З метою доведення фізичного переміщення придбаного товару та його отримання у контрагентів - постачальників: ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс", позивачем до матеріалів справи надано договори про надання транспортних послуг від 02.04.2014р. №01ТР та від 02.04.2015р. №01ТР, укладених між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (т.3 а.с.5, 15). Відповідно до умов вказаних договорів визначено, що виконавець здійснює транспортне обслуговування замовника по маршруту із використанням власного автомобіля НОМЕР_3, а також відповідні акти про надання транспортних послуг, платіжні доручення (т.3 а.с.6-14, 16-39, т. 14 а.с.123-124).

Також на підтвердження отримання придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс" позивачем надано до суду довіреності, якими уповноважено відповідних осіб на отримання товару за вищевказаними договорами поставки, а також на підписання документів при отриманні товару та скріпляти власний підпис печаткою підприємства ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" (т. 16 а.с. 220-224).

На підтвердження виконання умов договорів щодо якості та відповідності стандартам придбаного товару, позивачем до матеріалів справи надано реєстраційні посвідчення щодо державної реєстрації препаратів, які відповідно до вимог Закону України «Про ветеринарну медицину», постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007р. №1349 «Про затвердження положень про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів» підлягають обов’язковій реєстрації в Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України (т. 16 а.с. 225-250, т. 17 а.с. 1 – 50).

Крім того, колегією суддів встановлено, що для перевірки якості придбаного товару позивач звертався до відповідних установ, які здійснили дослідження та видали відповідні сертифікати, що засвідчували якість придбаного товару, придбаного у вказаних контрагентів, про що свідчать відповідні договори, контракти та акти приймання - здачі придбаних робіт (т.2 а.с.1-19).

Отже, враховуючи надані позивачем до матеріалів справи документи, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неможливості ідентифікувати осіб, які отримали придбані у контрагентів позивача товарно-матеріальні цінності, а також відсутності документів, що підтверджують якість товару.

Придбаний позивачем у ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс" товар був в подальшому реалізований контрагентам - покупцям, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями (т. 3 а.с.40-250, т.4-13, т. 14 а.с.1-98, 177-250, т. 15 а.с.9-88).

З огляду на те, що основними видами діяльності ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" у перевіреному періоді були неспеціалізована оптова торгівля, ветеринарна діяльність, виробництво готових кормів для домашніх тварин тощо, придбання товарів для тварин у вищевказаних контрагентів відбувалось з господарською метою.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується відповідним договором суборенди приміщення та актом приймання - передачі приміщення (т. 14 а.с.103-106), персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаних видів діяльності.

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки товарів для тварин та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні, які виписані ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс" відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, про що також засвідчено в акті перевірки від 25.08.2016 №3259/20-30-14-02-10/37365006.

Також колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

За викладених обставин, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

При цьому, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з ТОВ "Лєммік", ТОВ "Актавія-М", ТОВ "Оптіма - Д", ТОВ "Етек Сервіс", ТОВ "Фармафлекс", не заперечує факту зміни майнового стану позивача внаслідок цих операцій щодо придбання товарів для тварин, які в подальшому позивач використав в межах власної господарської діяльності шляхом реалізації товарів іншим підприємствам для отримання комерційної вигоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування наданих до матеріалів справи первинних документів, як належних доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, через те, що такі документи не були оглянуті податковою під час перевірки та в силу вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вказані документи вважаються відсутніми у платника податків на час складення податкової звітності, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що документи та інші дані щодо реальності здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов придбання, перевезення, зберігання товарів тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідного до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім того, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на отримання матеріальних цінностей не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що визнання факту відсутності первинних та інших документів на час проведення контролюючим органом перевірки за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

При цьому, контролюючий орган не позбавлений права на отримання податкової інформації у відповідності до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 73 Податкового кодексу України, якщо вважає недостатність наданих позивачем первинних та інших документів під час проведення перевірки.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача про недоліки їх господарської діяльності, виходячи з наступного.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "НВП "СУЗІР'Я ПЕТ" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.09.2016р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/4800/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.