Ухвала суду № 71000231, 08.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017р. по справі № 820/5762/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮС-ТРИ", Приватне акціонерне товариство "Галичина"

про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі за текстом – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі за текстом – відповідач), треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮС-ТРИ", Приватне акціонерне товариство "Галичина", в якому просив суд:

1. Скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, від 09.06.2016р., винесену у ВП № 51385096 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області державним реєстратором ОСОБА_2 (запис про обтяження №14898711) в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ “МЕГАБАНК” згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 18.10.2013р. за реєстровим № 3941, а саме:

- приміщення № 67-69; 78-83; 83а; 84-88; 90, загальною нежитловою площею 498,1 (чотириста дев'яносто вісім цілих одна десята) кв.м. виробничого корпусу “А-2” 9 реєстраційний номер 29046546101, розташовані за адресою Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири), Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29046546101;

- нежитлові приміщення виробничого корпусу літ “А-2”, загальною нежитловою площею 703,2 (сімсот три цілих дві десятих) кв.м., а саме: приміщення 131-160, реєстраційний номер 29209746101, розташовані за адресою Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири),. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29209746101;

- приміщення № 70-77 літ “А-2”, загальною нежитловою площею 210,7 (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., а саме: приміщення 70/П7.5; 71/2.4; 72/11.0; 73/2.5; 74/13.8; 75/14.1; 76/2.5; 77/13.6, нежитловою площею (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., позначені за планом земельної ділянки літерою № А-2 (цегла), нежитлові приміщення 70 по 77, загальною площею (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., реєстраційний номер 29137246101, розташовані за адресою: Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири).

2. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області звільнити з під арештів нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ “Мегабанк” згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 18.10.2013р. за реєстровим №3941, а саме:

- приміщення № 67-69; 78-83; 83а; 84-88; 90, загальною нежитловою площею 498,1 (чотириста дев'яносто вісім цілих одна десята) кв.м. виробничого корпусу “А-2”, реєстраційний номер 29046546101, розташовані за адресою "Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29046546101;

- нежитлові приміщення виробничого корпусу літ “А-2”, загальною нежитловою площею 703,2 (сімсот три цілих дві десятих) кв.м., а саме: приміщення 131-160, реєстраційний номер 29209746101, розташовані за адресою Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири), Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29209746101;

- приміщення № 70-77 літ “А-2”, загальною нежитловою площею 210,7 (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., а саме: приміщення 70/177.5; 71/2.4; 72/11.0; 73/2.5; 74/13.8; 75/14.1; 76/2.5; 77/13.6, нежитловою площею (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., позначені за планом земельної ділянки літерою № А-2 (цегла), нежитлові приміщення 70 по 77 , загальною площею (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., реєстраційний номер 29137246101, розташовані за адресою: Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що арешти, що накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮС-ТРИ", поширюються також і на іпотечне майно, що унеможливлює здійснення ПАТ "Мегабанк" першочергового задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмета іпотеки. Також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ "Мегабанк" та ПрАТ "Галичина" 18 жовтня 2013 року було укладено кредитний договір №13-08м/2013, згідно з яким ПрАТ "Галичина" було надано грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень з встановленням розміру кредитної лінії на строк з 18.10.2013 року до 17.10.2016 року, на погашення кредитної заборгованості, поповнення обігових коштів, виплату заробітної плати та пов'язаних із нею платежів зі сплатою 11% (одинадцять процентів) річних за користування кредитом в доларах США, зі сплатою 19% (дев'ятнадцять процентів) річних за користування кредитом у гривні, а ПрАТ "Галичина" зобов'язалось повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених договором (а.с.12-15).

Додатковою угодою №1 від 03 березня 2014 року внесено зміни до кредитного договору та викладено його в новій редакції (а.с.17-20).

Додатковою угодою №2 від 30.09.2014 року до кредитного договору №13-08/м2013 від 18.10.2013 року були внесені зміни до порядку нарахування і сплати процентів та комісійної винагороди за кредитом (а.с.21).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська перспектива" від 15.06.2015 року по справі № 2/1126-2015, задоволена позовна заява ПАТ "Мегабанк" до Приватного акціонерного товариства "Галичина" про стягнення заборгованості за кредитним договором №13-08м/2013 від 18.10.2013 р., яка виникла станом на 19.05.2015 р. в розмірі 654 978,27 доларів США та 414 724,91 грн. та для повернення кредитної заборгованості звернуто стягнення на предмет застави за договором №13-08/2013-з застави майнових прав, а також стягнуто третейський збір в розмірі 2 000,00 грн. та витрати на листування у розмірі 34,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2015 р. у справі № 922/3930/15, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 11 січня 2016 року Справа № 922/3930/15, ухвалено видати на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська перспектива" від 15.06.2015 року по справі № 2/1126-2015 (а.с.26-31).

З метою забезпечення виконання Приватним акціонерним товариством "Галичина" своїх зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮС - ТРИ" (надалі - Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (надалі - іпотечний Договір) посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального ОСОБА_3, 18.10.2013р. за реєстровим № 3941 відповідно до якого у забезпечення своєчасного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець передав у заставу Банку нерухоме майно:

- приміщення № 67-69; 78-83; 83а; 84-88; 90, загальною нежитловою площею 498,1 (чотириста дев'яносто вісім цілих одна десята) кв.м. виробничого корпусу "А-2", реєстраційний номер 29046546101, розташовані за адресою Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29046546101;

- нежитлові приміщення виробничого корпусу літ "А-2", загальною нежитловою площею 703,2 (сімсот три цілих дві десятих) кв.м., а саме: приміщення 131-160, реєстраційний номер 29209746101, розташовані за адресою Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 29209746101;

- приміщення 70/177.5; 71/2.4; 72/11.0; 73/2.5; 74/13.8; 75/14.1; 76/2.5; 77/13.6, загальною нежитловою площею 210,7 (двісті десять цілих сім десятих) кв.м., (приміщення № 70-77 позначені за планом земельної ділянки літерою № А-2., реєстраційний номер 29137246101, розташовані за адресою: Львівська область місто Львів, вулиця Липинського В., будинок №54 (п'ятдесят чотири) (а.с.22-25).

З метою звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання, ПАТ "МЕГАБАНК" звернувся до нотаріуса. За результатом розгляду заяви ПАТ "Мегабанк", нотаріусом було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні наступні заборони:

- № 14898711, а саме арешт на майно, накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 51385096, виданої 09.06.2016 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2

Наявність зазначених арештів унеможливлює задоволення вимог ПАТ "Мегабанк" за Кредитним договором № 13-08м/2013 від 18 жовтня 2013 року та іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального ОСОБА_3, 18.10.2013р. за реєстровим № 3941.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження". У зв’язку із цим суд вважав безпідставними посилання позивача щодо застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про іпотеку".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Права і обов’язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина перша статті 19 цього Закону).

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Підставою для повернення виконавчого документу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, яке перебуває в іпотеці, та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього закону) допускається звернення стягнення майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону україни "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач є кредитором щодо виконання судового рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору, як іпотекодержатель, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, у разі коли вчиняються дії на виконання рішення суду щодо кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження". У зв’язку із цим доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про іпотеку", є безпідставними.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 04.02.2015 року по справі № 6-238цс14, яка в силу положень ч.1 ст.244-2 КАС України має враховуватись судами загальної юрисдикції.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017р. по справі № 820/5762/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.