Ухвала суду № 71000219, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р.Справа № 820/2589/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. по справі № 820/2589/17

за позовом Приватного підприємства "Юнісофт"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державна фіскальна служба України

про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 підприємство "Юнісофт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі-відповідач), третя особа: Державна фіскальна служба України, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №22 від 13.01.2017 року в частині застосування спеціальної санкції по ПП "Юнісофт", код ЄДРПОУ 22655747, -індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі №22 від 13.01.2017р. в частині застосування спеціальної санкції до ПП "Юнісофт" код ЄДРПОУ 22655747, - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при винесені постанови, ухвалення рішення без повного і всебічного з'ясування обставин справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 Підприємство «Юнісофт», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код 22655747.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №22 від 13.01.2017 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» до ПП «Юнісофт» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності за поданням Державної фіскальної служби.

Юридичною підставою для застосування згаданої вище санкції відповідачем вказано ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ, а фактичною - порушення позивачем порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме - вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N185/94-ВР від 23.09.1994 в частині дотримання строків повернення валютної виручки за експортними операціями.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю застосування вказаної санкції, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності застосування спеціальної санкції - режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності ПП «Юнісофт».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача санкції, слугували висновки про порушення позивачем порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме - вимог ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині дотримання строків повернення валютної виручки за експортними операціями.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N185/94-ВР від 23.09.1994 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На момент виникнення правовідносин Національним банком України строк повернення валютної виручки було скорочено до 90 днів. Ця обставина сторонами не оспорюється.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2015р. між позивачем - ПП «Юнісофт» та LTD T/A «THE PRINTING HOUSE» (Сполучене Королівство) був укладений контракт №29.10.15р.

В період з 13.11.2015р. (перша поставка) по 03.02.2016р. (остання поставка) позивачем було здійснено експорт товарів згідно з умовами вказаного вище контракту.

З додатку №2 до акту перевірки від 26.09.2016 №573/20-40-14-04-22655747 вбачається здійснення позивачем наступних поставок.

13.11.2015 експортовано продукції на суму 3250 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки (90 днів): 11.02.2016. Продукція частково оплачена згідно платіжних доручень від 12.11.2015, 20.11.2015, 17.12.2015, сума заборгованості складає 420 фунтів стерлінгів.

26.11.2015 експортовано продукції на суму 2500 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 24.02.2016.

08.12.2015 експортовано продукції на суму 10209 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 07.03.2016.

11.12.2015 експортовано продукції на суму 4114 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 10.03.2016.

18.12.2015 експортовано продукції на суму 6000 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 17.03.2016;

05.01.2016 експортовано продукції на суму 5715 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 04.04.2016;

15.01.2016 експортовано продукції на суму 21174 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 14.04.2016;

03.02.2016 експортовано продукції на суму 1540 фунтів стерлінгів; граничний строк повернення валютної виручки: 03.05.2016.

29 лютого 2016 року ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.02.2016 по справі №922/544/16 порушено провадження за позовом ПП «Юнісофт» до до LTD T/A «THE PRINTING HOUSE» про стягнення заборгованості в сумі 51672,10 фунтів стерлінгів.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово - промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно - імпортними контрактами, строки, передбачені статтям 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Таким чином, з дати прийняття Господарським судом Харківської області до розгляду позовної заяви позивача про стягнення з нерезидента заборгованості, строк повернення валютної виручки від нерезидента до ПП «Юнісофт» за контрактом на поставку продукції №29.10.15р. від 29.10.2015р. слід вважати зупиненим.

Підставою для поновлення цього строку, згідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є, зокрема, прийняття судом рішення про відмову в позові повністю абр частково, припинення (закриття) провадження у справі, залишення позову без розгляду.

Натомість, рішенням Господарського суду Харківської області від 24 листопада 2016 року за справою № 922/544/16, що вступило в законну силу 09 грудня 2016 року, позов задоволено повністю, стягнуто з LTD T/A «THE PRINTING HOUSE» заборгованість за контрактом №29.10.15р. в розмірі 51672,10 фунтів.

Колегія суддів зазначає, що 29.02.2016р., тобто з дати прийняття Господарським судом Харківської області до розгляду позовної заяви позивача про стягнення з нерезидента заборгованості, строк повернення валютної виручки за контрактом на поставку продукції №29.10.15р. від 29.10.2015р. слід вважати зупиненим, і станом на час прийняття спірного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України цей строк не поновлено, з огляду на відсутність підстав, зазначених у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем порушено строк здійснення розрахунків в іноземній валюті тільки за поставкою від 13.11.2015 на суму 420 фунтів стерлінгів (17 днів прострочення); і за поставкою від 26.11.2015 на суму 2500 фунтів стерлінгів (4 дні прострочення).

Натомість, підставою для застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, як вказано в наказі відповідача, стало саме порушення строку здійснення розрахунків з LTD T/A «THE PRINTING HOUSE» (Сполучене Королівство) за контрактом №29.10.15р. в розмірі 51672,10 фунтів стерлінгів.

Колегія суддів зазначає, що направлене відповідачу подання ДФС України не містило достатніх даних для обґрунтованого висновку про вчинене позивачем порушення строку здійснення розрахунків за контрактом №29.10.15р. в розмірі 51672,10 фунтів стерлінгів, а тому підстав для застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ПП «Юнісофт» за вказане порушення не було.

Крім того, суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що у зв'язку з надходженням до Мінекономрозвитку подання ДФС України, яке за формою та змістом відповідало вимогам частини 3 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у Мінекономрозвитку не було правових підстав не застосовувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до позивача, оскільки з урахуванням Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статті 218 Господарського кодексу України, підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а не наявність відповідного подання.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пунктів 4.2, 4.4 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (надалі - Положення) подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

У разі наявності в Міністерстві інших матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких пропонується застосувати (скасувати, змінити вид, тимчасового зупинення дії) санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення.

Аналізуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що відповідач по справі, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як орган уповноважений застосовувати спеціальні санкції, видало оскаржуваний наказ необґрунтовано, на підставі подання ДФС України, в якому наведена недостовірна інформація щодо вчиненого позивачем правопорушення.

Отже, відповідачем при прийнятті спірного рішення не досліджено всі обставини справи і не враховано те, що згідно вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушенням є саме недотримання суб'єктом господарювання строку повернення валютної виручки, який, з огляду на вищенаведене, було порушено лише стосовно двох експортних операцій на суму 2920 фунтів, а не стосовно всієї суми заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом, як вказано в оспорюваному наказі.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як вбачається з наданої позивачем довідки про обсяг імпорту і експорту ПП «Юнісофт» за 2015-2016 роки, за 2015-2016 рік ПП «Юнісофт» здійснило експортних операцій на загальну суму 50 802 624,94 грн. по 29 зовнішньоекономічним контрактам. Порушення строку здійснення розрахунків в іноземній валюті на загальну суму 2920 фунтів стерлінгів за контрактом №29.10.15р. є першим порушенням позивача вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З аналізу п. 2.3 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України від 9 листопада 2006 р. №340/672, вбачається, що офіційне попередження може бути застосовано якщо порушення допущено вперше та/або носить разовий характер або обсяги допущених порушень незначні та суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або іноземним суб'єктом господарської діяльності узято зобов'язання в найкоротший строк ужити практичних заходів, що призведуть до ліквідації порушення або гарантують у подальшому ліквідацію наслідків здійсненого порушення.

Відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування офіційного попередження до ПП «Юнісофт» з огляду на те, що порушення допущено вперше та носить разовий характер, обсяг допущеного порушення є незначним в порівнянні з здійсненими позивачем за 2015-2016 роки експортними операціями без порушень.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 22 від 13.01.2017 року в частині застосування до Приватного підприємства "Юнісофт" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, прийнятий з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого наказу, який є предметом оскарження позивачем.

Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. по справі № 820/2589/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4