Ухвала суду № 71000205, 12.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 816/1845/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-Центр" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 816/1845/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-Центр"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-ЦЕНТР" (надалі ТОВ "ДОЛИНА-ЦЕНТР", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дій щодо складання та направлення запиту про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень) від 11.10.2017 №1684/10/16-31-14-05-18.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги позивач посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Відповідач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області на адресу ТОВ «ДОЛИНА-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37287274) направлено запит від 11.10.2017 №1684/10/16-31-14-05-18 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», в якому відповідач просив надати у термін, визначений пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, копії документів (засвідчені підписом посадової особи платника податків та скріплені печаткою (за наявності)), що безпосередньо стосуються господарських відносин з контрагентом постачальником ТОВ «Торос Вайт» у березні-квітні 2017 року, а також з контрагентами покупцями при подальшій реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Торос Вайт» товару.

Зі змісту запиту встановлено, що підставою для його направлення є виявлення фактів, які свідчать про порушення позивачем норм підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту за березень-квітень 2017 року 462,1 тис грн. Отримана з бази даних податкова інформація по постачальнику позивача, ТОВ «Торос Вайт», свідчила про нереальність здійснення господарських операцій з цим постачальником у вказаний період з огляду на відсутність у нього можливостей (трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів тощо) для здійснення відповідної господарської діяльності. У звязку з виявленням фактів сумнівності у вчиненні господарських операцій позивача зобовязано в установлений законодавством строк надати документи на підставі підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

Позивач, вважаючи, що запит складений з порушенням вимог законодавства, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутності факту порушеного права позивача позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області щодо складання та направлення запиту про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 11.10.2017 №1684/10/16-31-14-05-18 є необґрунтованою та такою, що не спрямована на захист і відновлення прав та інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спосіб дій органів державної фіскальної служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння грошових зобовязань визначений Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, повязану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків : податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші субєкти інформаційних відносин зобовязані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим-пятим цього пункту, платник податків звільняється від обовязку надавати відповідь на такий запит.

З метою обґрунтування позивних вимог позивач посилається на факт оформлення запиту від 11.10.2017 №1684/10/16-31-14-05-18 з порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а отже фактично позивач оскаржує дії щодо складання відповідачем запиту та його змістового наповнення.

Оскільки вимоги щодо оформлення запиту визначені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та у випадку їх недотримання контролюючим органом платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, то до спірних правовідносин слід застосувати саме цю норму.

Дослідивши зміст оскаржуваного запиту на його відповідність положенням п. 73.3 ст. 73 ПК України, судом першої інстанції зясовано та підтверджено апеляційним розглядом, що у ньому: міститься посилання на норми закону, зокрема на пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, відповідно до яких відповідач має право на отримання документів від позивача у звязку з виявленням фактів, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту за березень-квітень 2017 року 462,1 тис грн.

В той же час, зазначено, що згідно податкової інформації по постачальнику позивача, ТОВ «Торос Вайт», отриманої із бази даних, вказане товариство не має можливостей (трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів тощо) для здійснення господарської діяльності, зокрема для поставки товару (карбаміду, селітри та ін.) позивачу;

Оскаржуваний запит містить перелік документів, які необхідно надати позивачу на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по господарським відносинам з ТОВ «Торос Вайт», зокрема документів про подальший продаж позивачем товару, придбаного у ТОВ «Торос Вайт».

Запит підписаний виконуючим обовязки заступника начальника ОСОБА_3 і скріплений печаткою контролюючого органу.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що запит відповідача від 11.10.2017 №1684/10/16-31-14-05-18 складено з дотриманням вимог пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Той факт, що у запиті контролюючий орган не зазначив які саме розбіжності у податковому обліку були виявлені під час співставлення інформації із баз даних позивача, ТОВ «Торос Вайт» та його контрагентів у ланцюгу поставок товару, а лише зазначив про їх наявність, не може свідчити про відсутність підстав для направлення запиту.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач після отримання податкової інформації від ГУ ДФС у Рівненській області та із Єдиного реєстру податкових накладних і ІС «Податковий блок» (про що зазначено відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов від 31.10.2017 № 405) про контрагента позивача мав правові підстави для направлення позивачу запиту про надання інформації та її документального підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 у справі №К/800/30408/16.

Колегія суддів звертає увагу, що діяльність контролюючого органу та його посадових осіб щодо складання та направлення запиту платнику податків є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу, спрямованою на виконання своїх професійних обовязків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків.

Крім того, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового та іншого законодавства, контролюючим органом здійснюється документальна позапланова перевірка такого платника податків.

За результатами перевірки виноситься рішення і саме таке рішення суб'єкта владних повноважень має безпосередній вплив на стан суб`єктивних прав та обовязків платника податків.

У разі судового оскарження рішення контролюючого органу при вирішенні спору судом підлягають оцінці і підстави проведення перевірки (зокрема, перевіряється відповідність запиту контролюючого органу вимогам закону і підстави ненадання платником податків документів на запит), і факти порушення платником податків податкового та іншого законодавства, і обставини реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, саме по собі факт направлення позивачу запиту про надання документів не порушує прав позивача, адже право податкового органу направляти платникам податків письмові запити з метою отримання податкової інформації прямо передбачено чинним законодавством України.

Крім того, у випадку складання запиту з порушенням вимог закону, обов'язок надати документи у платника податків не виникає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, судовому захисту в адміністративному суді підлягає лише порушене право.

Рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи у тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими для особи.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, як субєкт владних повноважень виконав обовязку покладеного на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та довів суду правомірності вчинених ним дій щодо направлення запиту позивачу.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 01.11.2017 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-Центр" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 816/1845/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2017 р.