Ухвала суду № 71000129, 12.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 820/3571/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/3571/17

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № НОМЕР_1; № НОМЕР_2; № НОМЕР_3; № НОМЕР_4.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року по справі № 820/3571/17 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації засновано на підставі Рішення XVIII сесії IV скликання від 16.05.2005 року та є комунальним підприємством, заснованим на майні спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області та пройшло державну реєстрацію та зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 12.07.2005 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на податковому обліку в Харківській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі направлень від 19.05.2017 року № 3196, № 3197, № 3198, № 3199, № 3200, № 3201 керуючись п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, згідно наказу начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 03.05.2017 року № 1813 фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області з 22.05.2017 року по 04.07.2017 року була проведена документальна планова перевірка КП Теплових мереж з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки складено акт № 7155/20-40-14-0108/33561415 від 11.07.2017 року, відповідно до якого, встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 102.1, п. 102.2, п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, ст. 138, п.п. 139.1.9, ст. 139, пункту 6 підрозділу 4 розд. ХХ перехідних положень ПКУ, а також п. 188.1, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198.200.4, ст. 201.1 Податкового кодексу України .

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені 08.08.2017 року наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_3 згідно якого позивачу донараховано податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 1 523 186,00 грн, з яких: 1 404 756,00 грн основний платіж, 118 430,00 грн штрафні санкції; № НОМЕР_1, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 1 745 643,75 грн, з яких: 1 396 515,00 грн основний платіж, 349 128,75 грн штрафні санкції; № НОМЕР_2, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 265 110,00 грн; № НОМЕР_4, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 369 058,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача слугувало те, що зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми визначені по завищеним витратам по контрагентам, а саме: ТОВ «Техноком плюс», ТОВ «Аграрні стратегії», ТОВ «Юкон Плюс», ТОВ «Пам Хаус», ТОВ «Альтеп» та ТОВ «Макрокап Дизайн Компані», Підприємство «Мегаполіс»ХООВОІ «СОІУ», по яким первинні бухгалтерські документи визнані дефективними, а фінансово-господарські операції не враховані.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та в судовому порядку не встановлено доказів на підтвердження, викладених в акті перевірки, висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивач мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Техком плюс».

Вартість матеріальних цінностей (автозапчастини та ін.), придбання яких викликає сумнів у співробітників ДФС на суму 15 022,20 грн з ПДВ підтверджено видатковою накладною ТОВ «Техкомплюс» № 27/08-5954 від 27.08.2014 року, податковою накладною № 36 від 14.08.2014 року, копією прибуткового ордеру КПТМ № 21 від 27.08.2014 року; копію платіжного доручення № 1127 від 14.08.2014 року на суму 15 022,20 грн про передплату за запчастини); на суму 1 395,28 грн з ПДВ , підтверджується копією видаткової накладної ТОВ «Техкомплюс» № 27/08-5955 від 27.08.2014 року, податкової накладної № 51 від 21.08.2014 року, копією прибуткового ордеру КПТМ №49 від 27.08.2014 року; копію платіжного доручення № 1394 від 21.08.2014 року на суму 1 395,28 грн про передплату за привiд,трубка маслозаб.

Колегією суддів також встановлено, що вищезазначені матеріальні цінності, що придбані в ТОВ «Техкомплюс», були використані в виробничій діяльності підприємства КП Теплових мереж для ремонту основних засобів, що знаходились на балансі підприємства, а саме:екскаватору «Борекс 2202 держ. № 10633АХ, пневмоколісний, гідравлічний, на базі МТЗ 82,1» (2008 р.в.), інвентарний номер 10521032;УАЗ 3962 держ. № НОМЕР_5 (2013 р.в.), інвентарний номер 3200008;МАЗ 5337 автокран держ. № АХ 2986АР (2013 р.в.), інвентарний номер 3500001.

Також, до суду була надана Довідка про перелік наявних на балансі основних (транспортних) засобів КП Теплових мереж станом 01.11.2014 року.

В судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції знайшло своє підтвердження те, що списання матеріалів відбулося на підставі «звітів про витрати основних матеріалів в співставленні з виробничими нормами» за вересень-листопад 2014 року,копії яких надані до матеріалів справи, та досліджено звіт про витрати основних матеріалів від 30.09.2014 року, як доказ використання їх в виробничому процесі.

Тому, не знайшов підтвердження висновок ДФС щодо відсутності господарської операціїї, а тому він є необгунтованим.

Колегією суддів також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Макрокап Дизайн Компані» укладено договір від 08.01.2014 року № 08-01/14, згідно якого на ТОВ «Макрокап Дизайн Компані» бере на себе виконання робіт за темою: «Обстеження технічного стану будівельних конструкцій, виконання обмірних креслень по обмірам з висновками та складання паспортів технічного стану будівель котелень код 741; 917; 948; 706; 448; 831; 5001; 5007; 5009; 5012; 5013; 501 б; 5017; 5018; 5027; 5028; 320; 515; 517» (надалі «робота»).

В ході проведення перевірки перевіряючі виключили наявність господарської операції по цьому договору тільки на тій підставі, що в наборі копій правовстановлюючих документів не було ліцензії на будівельні та проектні роботи, не дуло результатів проведених робіт, а також економічної доцільність проведення робіт, що зазначені в предметі договору.

Як результат виконання робіт до суду надано паспорти технічного стану 18-ті котелень.

Під кожним паспортом доданий кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 000395 експерта, який обстежував котельні. Цей сертифікат виданий атестаційною архитектурно-будівельною комісією, зареєстрований 14.06.2012 року в відповідному Реєстрі та виданий саме для проведення техничного обстеження будівель і споруд.

Споруди газових котелень є об'єктами підвищеної небезпеки, відносяться до ІІІ кат.складності або до об'єктів з середніми наслідками (відповідальності) та згідно чинного законодавства потребують періодичній перевірці, зокрема як зазначено в п. 2.20 Паспортів, періодичність планових обстежень технічного стану 8 років. Рік забудови цих споруд 1970-1980-ті роки. Ніколи раніше технічне обстеження споруд не проводилося, про що зазначено в паспортах, тому експлуатація таких газових котелень викликала небезпеку для персоналу, що обслуговує ці котельні.

Колегія суддів зазначає, що проведення періодичних обстежень споруд котелень повністю відповідає вимогам ч. ч. 1-3 ст. 39-2 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» № 3039-VI від 17.02.2011 року, а також ч. 1 ст. 8 Закону України «Про архітектурну діяльність», де зазначено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний «забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятих в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об'єктів протягом усього періоду їх існування та несуть відповідальність за їх експлуатацію... Обов'язковому обстеженню підлягають об'єкти, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками...» Саме для визначення можливості подальшої експлуатації старих 19-ті котелень, з урахуванням режиму роботи, здійснення запобіжних заходів для безаварійного експлуатування, визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації, а також для забезпечення пожежної та техногенної безпеки на цих об'єктах и було проведено технічне обстеження споруд котелень. В паспортах обстеження технічного стану чітко зазначені виявлені дефекти, термін їх усунення та пропозиції щодо подальшої їх експлуатації.

Колегія суддів вказує, що реальність проведення цих обстежень підтверджується чисельною первинною документацією, договором, додатками до договору, кошторисом, паспортами технічного стану, що складені за результатами обстеження будівель, актами приймання-передачі, рахунками, тощо.

Реальність проведення вищевказаних обстежень підтверджується також копями платіжних доручень до договору 08-01/14 від 08.01.2014 року, загальною сумою 100 000,00 грн, залишок кредиторської заборгованості в розмірі 202 284,00 грн. був списаний з балансу в дохід підприємства після закінчення строку позовної давності на підставі протоколу № 2 від 28.02.2017 року .

Все вищевикладене, підтверджує і факт здійснення господарської операції, і технічну та економічну обгрунтованість робіт, що проведені ТОВ «Макрокап Дизайн Компані», отже виключення з валових витрат суми 302 284,00 грн є безпідставним.

Між позивачем та ТОВ «ДП «АГРАРНІ СТРАТЕГІЇ» було укладено договір про виконання робіт № 172 від 17.02.2015 року та договір поставки ТМЦ № 26/02 від 26.02.2015 року.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка матеріальних цінностей згідно договору № 26/02 від 26.02.2017 року на суму 498 750,00 грн, в т.ч. ПДВ 83 125,00 грн відбулася 07.04.2015 року, що, зокрема, підтверджується копією платіжного доручення № 1367 від 26.02.2015 року на суму 498 750,00 грн. про передплату за матеріали за цим договором.

Отримав матеріальні цінності за договором № 26/02 від 26.02.2015 року на підставі видаткової накладної ТОВ ДП «Аграрні стратегії» № РН-0000004 07.04.2015 року, податкової накладної, що міститься в матеріалах справи додатки 20,21, начальник Філіалу водопостачання та водовідведення КП Теплових мереж ОСОБА_4 за довіреністю № 141 від 07.04.2015 року. Вивіз цінностей відбувся на автомобілі ГАЗ 33021 держ. № НОМЕР_6, інвентарний номер 3200011 (копію подорожного листа вантажного автомобіля № 152089 від 07.04.2015 року, копію прибуткового ордеру КП Теплових мереж № 85 від 07.04.2015року додаємо).

Матеріали (задвижки, фільтри, клапани, лічильники) придбані для виготовлення і монтажу вузлів обліку питної води на підключеннях багатоквартирних домів в м.Комуніст (с.ім. Докучаєва) та с. Хролі, для чого між КП Теплових мереж і ТОВ «Українські технології будівництва» був заключений договір № 15 від 25.02.2015 року (копія договору, специфікації до нього додатки 16,17 в матеріалах справи). За формою № М-15а «ОСОБА_5 приймання-передачі устаткування до монтажу» 07.04.2015 року відбулася передача матеріальних цінностей до монтажної організації (копія ф.М-15а додаток 23 в матеріалах справи).

При досліджені копії 25 техпаспортів на лічильники води в с. Комуніст (Докучаєво) та с. Хролі (вул. Олімпійська і Садова), як докази отримання ТМЦ та використання їх в виробничому процесі, встановлено, що робота від підрядника була прийнята 20.05.2015 року акт № 1 прийому виконаних робіт від 20.05.2015 року (додаток 24 в матеріалах справи). Сума вартості матеріалів в розмірі 415 625,00 грн була віднесена на рахунок капітальних інвестицій № 15222 «Виготовлення та модернізація основних засобів водопостачання», а не на витрати підприємства, (обороти рахунку 15222 за 20.05.2015року додаються).

Тому, на думку колегії суддів, ця сума ніяк не вплинула на розрахунок фінансового результату та обєкт оподаткування в 2015 році, тому висновки в акті перевірки не відповідають дійсності.

По договору № 172 від 17.02.2015 року з ТОВ «ДП «Аграрні Стратегії» про отримання дозволу на спецводокористування додано копію платіжного доручення № 1328 від 20.02.2015 року і та копію вказаного Дозволу, який підписаний Департаментом екології та природних ресурсів 21.05.2015 року, акт виконаних робіт та податкову накладну, що видана цим контрагентом на 50 тис.грн, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (додатки 28, 30, 18, 19 в матеріалах справи), а тому, виключення ДФС з видаткової частині 41 666,67 грн та 8 333,33 грн ПДВ за цей період є необгрунтованим.

Також встановлено, що між підприємствами КП Теплових мереж та ТОВ «Юкон Плюс» укладено договори за № 81/09 від 02.04.2015 року, № 82/09 від 02.04.2015 року, № 83/09 від 02.04.2015 року «Виконавець ТОВ «Юкон Плюс» власними і притягнутими силами, за рахунок Замовника, зобов`явзується розробити проектно-кошторисну документацію на «Встановлення теплогенераторів модульних в асортименті, та виконати будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи з «Встановлення теплогенераторів». Виконання вказаних робіт оформлено відповідними актами виконаних робіт.

Щодо реальності господарської операції за договорами № 81/09, № 82/09 від 02.04.2015 року, № 83/09 від 02.04.2015 року, укладеними з ТОВ «ЮКОН ПЛЮС», предметом яких є розробка проектно-технічної документації та встановлення твердопаливних котельних (теплогенераторів модульних ТМ-300,ТМ-200, ТМ-150) за адресами: с. Вільхівка, вул. Центральна, 1 та в с. Радгоспне, вул. Шкільна, 17, вул. Шкільна, 31, надано копії проектно-кошторисної документації по всім 3-м котельням, яка пройшла відповідну експертизу в ДП «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Укрзалізничпроект» та в Експертній організації ТОВ «Експертиза 30», копії по всім 3-м котельням повідомлень про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, а також декларації про готовність об'єкту до експлуатації, також досліджено Договір № 83/09 від 02.04.2015 року з додатками, Рішення Кулінічівської с/ради від 07.05.2015 року, копії експертних звітів ТОВ «Експертиза ЗО», копія декларації на початок робіт, копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ТМ-150, копія акту прийому передачі виконаних будівельних робіт ТМ-150, копія податкової накладної від 02.04.2015 року № 2, копія податкової накладної від 02.04.2015 року № 2, Договір № 81/09 від 02.04.2015 року з додатками, Копія декларації на початок робіт, копія експертного звіту ДП «Укрзалізничпроект», копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ТМ-300, копія акту прийому передачі виконаних будівельних робіт ТМ-300, копія податкової накладної від 02.04.2015 року № 3, копія податкової накладної від 02.04.2015 року № 3, копія договору № 82/09 від 02.04.2015 року з додатками, копії експертних звітів ТОВ «Експертиза 30», копія рішення Вільхівської с/ради ,копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ТМ-200.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень фахівців ДФС про нереальність господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що між підприємствами КП «Теплових мереж» (податковий номер 33561415) в особі директора ОСОБА_6, в подальшому «Покупець», та ТОВ «Пам Хаус» в особі директора ОСОБА_7, в подальшому «Продавець» було укладено договір купівлі-продажу № 24/10-01 від 24.10.2014 року та договір поставки № 94/26 від 07.05.2015року.

Предмет договору: продавець зобов'язується передати у власність Покупця тверде паливо (паливні пелети та брикети).

В підтвердження виконання вказаних договорів надано: копії 15-ті платіжних доручень по договорах: - № 24/10-01 від 24.10.2014 року загальною сумою 4 679 530,90 грн; - № 94/26 від 07.05.2015 року на суму 225 000,00 грн, копії всіх прибуткових ордерів на паливні пелети та брикети за договорами № 24/10-01 від 24.10.2014 року та № 94/26 від 07.05.2015 року, податкові накладні, видаткові накладні, копії листів

Все придбане паливо у 2014 року у вказаного контрагента 695,034 тони вартістю 1 132 651,11 грн було передано в переробку (бухгалтерський запис: Дт 206 «Матеріали в переробку» Кт 203 «Паливо» на суму 1 132 651,11 грн) ТОВ «Альтеп», але не все паливо було використано (спалено) у 2014 року.

Згідно актів виконаних робіт по переробці з ТОВ «Альтеп» за 2014 року було використано не всі 695,034 тони палива, а лише 639,096 тон вартістю 1 044 296,61 грн, про що свідчать також дані оборотно-сальдової відомості за 2014 рік по рахунку 206 «Матеріали в переробку». Загальний обсяг виробленого твердого палива складає 298,601 тон пелет та 76,833 тони брикет, що підтверджується також актами приймання-передачі наданих послуг за грудень 2014 року.

Крім того, на підтвердження обсягу використаного твердого палива та його переробки в теплову енергію надано копії двосторонніх відомостей зняття показань обліку спожитої теплової енергії з джерел «Альтеп» споживачами за листопад-грудень 2014 року та за січень-березень 2015року (період, що зазначений в акті перевірки).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що співробітниками ДФС був невірно зроблений підрахунок витрат, віднесених до фінансового результату, а відповідно, і розрахунок податку на прибуток зі штрафними санкціями також був зроблений невірно.

Отже знайшло своє підтвердження, що між підприємствами КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, в подальшому «Покупець», та Підприємством «Мегаполіс» ХООВОІ «СОІУ», в подальшому «Продавець» було укладено договір купівлі-продажу № 10/16 від 10.10.2016 року та договір купівлі-продажу № 03-01/11 від 17.01.2017 року місце укладання м. Харків.

У цього контрагента позивачем було придбано тверде паливо у вигляді паливних гранул та гранульоване лушпиння.

Встановлено, що вибір постачальника щодо паливних гранул/гранульованого лушпиння обумовлений єдиним критерієм можливістю розрахуватися з продавцем товару після його поставки, а не з 100-% або 50-% передплатою, як це обумовлено у всіх інших Постачальників цього товару.

Надані копії платіжних доручень по договору № 10/16 від 10.10.2016 року на суму 2 551 983,23 грн та відомості показань вузлів обліку споживання теплової енергії по споживачу ХНАУ ім. Докучаєва за жовтень-грудень 2016 року.

Встановлено, що заборгованість перед постачальником за попередній опалювальний сезон станом на 19.09.2017 року складає 1 764 591,75 грн, в т.ч. за договором № 10/16 від 10.10.2016 року 54 020,17 грн.

У 2016 році відбулась поставка 1 026,314 тон паливних гранул (яка викликала сумнів у ДФС) за договором № 10/16 від 10.10.2016 року , що підтверджується договором, видатковими накладними з № МГ-3000 по № МГ-3081.

Отже, знайшло своє підтвердження, що за період перевірки на адресу КП Теплових мереж був надісланий лише один запит під час перевірки з вих. № 6416/10/20-40-14-01-17 від 07.06.2017 року, на який була надана своєчасна відповідь з вих. № 607/13 від 08.06.2017 року, в якому є пояснення щодо працівників, залучених до даних робіт. Факт отримання товару підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Придбане тверде паливо було передано Підприємству «ТЕЦМ-Альянс» для опалення учбового містечка ХНАУ ім.Докучаєва (гуртожитки та навчальні корпуси).

З придбаних 1 026,314 тон паливних гранул протягом 2016 року було використано 884,484 тони загальною вартістю 1 852 552,00 грн. (копія рах. 206 «Матеріали в переробку» Головної книги підприємства за 2016 рік додаток 103 є в матеріалах справи) та вироблено:у жовтні 2016 року 412,2158 Гкал теплової енергії;у листопаді 2016 року 1 023,8712 Гкал теплової енергії;у грудні 2016 року 1517,7839 Гкал теплової енергії.

Колегія суддів вказує, що кількість виробленої теплової енергії в розмірі 2 953,8709 Гкал за 2016 рік підтверджується актами приймання та відпуску теплової енергії, актами надання послуг переробки альтернативного виду палива в теплову енергію. Теплова енергія відпущена Харківському національному аграрному університету ім.Докучаєва (опалювались учбові корпуси, КБО, гуртожитки). Залишок палива в розмірі 141,83 тони був використаний в 2017 року. Інформація про нарахування обсягу теплової енергії для споживачів КП Теплових мереж, які опалювались покупною тепловою енергією з жовтня 2016 року по березень 2017 року надана до суду в додатку 114, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, паливні гранули й гранульоване лушпиння були використані підприємством у виробничій діяльності для вироблення теплової енергії.

Між підприємствами КП Теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, в подальшому «Замовник», в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ «Альтеп», в подальшому «Виконавець», в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір № 58/5 від 20.11.2014 року на закупівлю ДК: 016:2010-35.30.1 надання послуг переробці альтернативного виду палива в теплову енергію) місце укладання м. Харків.

Виконавець зобов'язується надати послуги по переробці альтернативного виду палива в теплову енергію на обладнані виконавця і передати її «Замовнику», а «Замовник» зобов'язується забезпечити «Виконавця» альтернативним видом палива (далі тверде паливо) в об'ємах, що забезпечать виробництво необхідної «Замовнику» кількості теплової енергії. Тверде паливо, в об'ємах переданих «Замовником» «Виконавцю» і сама теплова енергія, вироблена з цього палива, є власністю «Замовника».

В підтвердження виконання умов вказаного договору надано: інформацію про нарахування обсягу та вартості теплової енергії для споживачів КПТМ, які опалювалися тепловою енергією, виробленою на джерелах (котельнях) «Альтеп». З джерел ТОВ «Альтеп» опалювалися об'єкти відділу освіти та відділу охорони здоров'я.

Як підтвердження обсягу використаного твердого палива та його переробки в теплову енергію надано: копії двосторонніх відомостей зняття показань обліку спожитої теплової енергії споживачами за листопад-грудень 2014 року та за січень-березень 2015 року; копія договору № 58/5 з додатками, копія актів приймання передачі з № 1 по № 6,копія актів приймання передачі твердого палива з грудня 2014 року по листопад 2014 року, копія договору № 72/5 від 28.01.2015 року, копія актів приймання передачі твердого палива з 02.01.2015 року по 24.04.2015 року, копія обороту рахунку 206, копія довідки Харківської ТПП від 26.12.2016 року.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як визначено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до вимог п. 200.2. ст. 200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Колегія суддів відмічає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п. 2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Слід зазначити, що ст. 1 розд. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Крім того, згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

На підставі п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено всі товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно яких здійснювалось перевезення і їх наявність не оспорювалась сторонами.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів також наголошує, що час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства, немає.

Щостосується заниження позивачем податку на прибуток, колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідносіт до п.п. 134.1.1, п.п. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

На підставі п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті 08.08.2017 року податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1; № НОМЕР_2; № НОМЕР_3; № НОМЕР_4 діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, отже податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2017р. по справі № 820/3571/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2017 р.