Ухвала суду № 71000097, 08.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 р.Справа № 820/3561/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017р. по справі № 820/3561/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Купянський комбінат хліпопродуктів"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Купянський комбінат хлібопродуктів" (надалі ТОВ «Купянський КХП», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі ГУ ДФС, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДФС у Харківській області від 28.07.2017р. № 3612 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Купянський комбінат хлібопродуктів" (податковий номер 32200272)" за період діяльності з 01.01.2014р. по 30.06.2017р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано наказ № 3612 від 28.07.2017р. Головного управління ДФС України у Харківській області "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Купянський комбінат хлібопродуктів" (податковий номер 32200272)".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.07.2017р. за № 3612 Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято оскаржуваний наказ "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Куп'янський комбінат хлібопродукті в" (податків номер 322200272)" за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р. (а.с. 7).

Зі змісту наказу встановлено, що підставою для проведення перевірки є положення п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 та ст. 82 Податкового кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено факт порушення спірним рішенням суб'єкта владних повноважень прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Куп'янський комбінат хлібопродуктів" як платника податків.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України однією із функцій, виконання якої повинні забезпечити контролюючі органи, визначено здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, та проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків.

Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Крім того, Главою 8 розділу II Податкового кодексу України встановлені правила щодо призначення та проведення перевірок, які також є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється органами державної фіскальної служби в процесі адміністрування податків і зборів.

Згідно з п.п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, граничним строком подання декларації за січень 2014р. було 20.02.2014р.

Таким чином, оскаржуваним наказом передбачається проведення перевірки у строк 1278 днів з дня, що настає за граничним строком подання податкової декларації.

Відповідно до п.102.1,102.2 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, законодавець передбачає можливість здійснення контролюючим органом його контролюючої функції, що полягає у вчиненні дій щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів в процесі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків, метою яких, у випадку вчинення податкового правопорушення, чи за наявності підстав для самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, є застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійне визначення податкового зобов'язання контролюючим органом відповідно у строк, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України .

Однак, передумовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом може бути перевірка платника податків, передбачена Главою 8 Податкового кодексу України, то метою такої перевірки є встановлення дотримання або порушення таким платником норм податкового законодавства в той період, за який, на момент проведення перевірки, контролюючий орган може застосувати свої, передбачені законом повноваження щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів, тобто застосовувати штрафні (фінансові) санкції чи самостійно визначати податкове зобов'язання із врахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідно до правил Податкового кодексу України контролюючий орган не мав права призначати перевірку за той період, за який, у разі встановлення порушення податкового законодавства платником податків, не може бути застосовано до такого платника негативних наслідків, передбачених чинним законодавством, оскільки результати такої перевірки не можуть передбачати сплату грошового зобов'язання до бюджетів та державних цільових фондів кошти.

Таким чином, на підставі того, що оскаржуваним наказом відповідача була призначена саме така перевірка, результати якої не можуть передбачати справляння до бюджетів та державних цільових фондів кошти, то така перевірка є необґрунтованою, невиправданою з точки зору її адміністрування та не спрямована на виконання завдань контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п.п. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України базується на принципі економічності оподаткування установлення податків і зборів, обсяг надходжень від сплати яких значно перевищує витрати на їх адміністрування.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не виконав обовязок покладений на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та не довів правомірність прийнятого оскаржуваного наказу.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 13.09.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017р. по справі № 820/3561/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.