Ухвала суду № 71000082, 08.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 р.Справа № 820/2934/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/2934/17

за позовом Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_3", (надалі - ДП "Завод імені ОСОБА_3", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, відповідач), в якому просив суд:

- визнати податкову консультацію Державної фіскальної служби України №382/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 26.05.2017р. протиправною та скасувати її.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної фіскальної служби України №382/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 26.05.2017р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.04.2017р, у звязку з вирішенням питання щодо зарахування підприємством сум відємного значення ПДВ в рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу з інших платежів, позивач направив до Державної фіскальної служби України письмове звернення №1831/17 та просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

- в якому порядку підприємство має право зарахувати суми відємного значення з ПДВ в рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету згідно з абз.б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України;

- які саме грошові зобов'язання та податковий борг з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету платник податків має право зарахувати в рахунок сум відємного значення з ПДВ відповідно до абз.б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надати перелік в розрізі податків/обовязкових платежів);

- чи має право підприємство зарахувати суми відємного значення з ПДВ в рахунок сплати грошових зобовязань з наступних платежів: до Державного бюджету України (податок та доходи фізичних осіб); єдиного соціального внеску нарахованого робітнику на суми: заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомогу по тимчасовій непрацездатності; земельного податку; пільгових пенсій (а.с. 9-10).

З наявних матеріалів справи документів також встановлено, що 11.04.2017р., у звязку з можливим наданням до декларації з ПДВ додатку №4 "Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника", позивач направив до Державної фіскальної служби України письмове звернення №183/17 та просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

- у якому звітному періоді у підприємства виникає право подати заяву на отримання бюджетного відшкодування ПДВ;

- чи має право підприємство подати заяву на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за періоди, по яких минуло 1095 днів з моменту виникнення відємного значення ПДВ;

- яким чином підприємство може задекларувати бюджетне відшкодування ПДВ та подати заяву на отримання бюджетного відшкодування за періоди, по яких минуло 1095 днів з моменту виникнення відємного значення, а саме: шляхом подання уточнюючих розрахунків за минулі періоди (з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України) за правилами, встановленими статтею 50 Податкового кодексу України для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності шляхом відображення сум задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ у поточній декларації з ПДВ (а.с. 11-12).

26.05.2017р. №382/6/99-99-15-03-02-15/ІПК відповідачем була надана податкова консультація про бюджетне відшкодування ПДВ на запити Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" №1831/17 та №1832/17 від 11.04.2017р. (а.с. 13)

Позивач, не погоджуючись з наданою податковою консультацією, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана податкова консультація є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки остання не містить відповіді щодо практичного використання норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з п. 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 52.4, 52,5 ст. 52 Податкового кодексу України, консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно з п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

Враховуючи вищевикладене, дослідженню підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Колегія суддів звертає увагу, що запити позивача відповідають формі та вимогам положень закріплених в п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, а відповіді на питання вказані в запитах про надання консультації належить до компетенції відповідача.

Колегія суддів встановила, що податкова консультація відповідача від 26.05.2017р. №382/6/99-99-15-03-02-15/ІПК не містить відповіді по суті поставлених запитань позивача, при цьому вбачається що запити Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_3" №1831/17 та №1832/17 від 11.04.2017р. стосувались практичного застосування різних норм Податкового кодексу України, однак відповідь на них надана одночасно.

Отже, індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків. Тобто, індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації.

Відповідно до п. 1.1 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010р. №781/11/13-10 щодо індивідуальних правових актів зазначено, що: «Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами».

Отже, рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у певному податковому періоді у платника податків має чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації, що не було дотримано відповідачем.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не виконав обовязок покладений на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та не довів суду надання правомірної податкової консультації.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.09.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/2934/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судовий збір у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень 00 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.