Окрема думка судді № 70999917, 07.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

судді Одеського апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.

по адміністративній справі № 815/6633/16

02.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Аудиторської палати України про визнання протиправним та скасування рішення №325/3 від 26.05.2016 року про відмову аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту; зобов’язання Аудиторську палату України прийняти рішення про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р., на наступні 5 років.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 07.08.2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану тим, що фактично спірним правовідносинам надано правову оцінку в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15, а тому відповідач не мав права відмовляти позивачу в продовженні чинності сертифікату аудитора з аналогічних підстав, незаконність яких визнано вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 07.12.2017р. колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду ухвалено постанову про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. та прийняття нової постанови, якою визнано протиправним та скасовано рішення Аудиторської палати України №325/3 від 26.05.2016 року «Про продовження терміну чинності сертифіката аудитора ОСОБА_1» та зобов'язано відповідача розглянути питання про продовження позивачу терміну чинності сертифікату аудитора за результатами проведення контрольного тестування шляхом співбесіди.

Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 72, 255 КАС України, виходив з того, що незважаючи на висновки постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі № 815/6793/15, яка набрала законної сили, Аудиторська палата України прийняла рішення №325/3 від 26.05.2016 року, яким з тих самих підстав, що визнані судом необґрунтованими, відмовила аудитору ОСОБА_1 в продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначила складання кваліфікаційного іспиту, що являється невиконанням судового рішення, встановленні обставини яким не підлягають повторному доказуванню.

Не можу погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1, у зв’язку з чим, керуючись ст.25 КАС України, вважаю за необхідне висловити окрему думку.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини другої статті 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Незважаючи, що зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування, звертаю увагу, що правова оцінка, надана відповідним доказам в одній справі, не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, або надання їм іншої правової оцінки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15 визнано необґрунтованою відмову аудитору ОСОБА_1 у продовженні терміну чинності сертифікату аудитора та призначення складання кваліфікаційного іспиту, з тих підстав, що до ОСОБА_1 у 2013 році було застосовано стягнення у вигляді зупинення чинності сертифікату строком на три місяці.

При цьому, вказаним судовим рішенням зобов'язано Аудиторську палату України розглянути питання про продовження терміну чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., чинного до 30.11.2015р., на наступні п'ять років, тобто до 30.11.2020р. у відповідності до вимог діючого законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду по справі №815/6793/15 Аудиторська палата України прийняла рішення від 26.05.2016р. №325/3, яким відмовила ОСОБА_1 у продовжені терміну чинності сертифіката аудитора у порядку, визначеному п.10.1 розділу 10 Положення про сертифікацію аудиторів.

З вказаного слідує, що відповідачем виконано судове рішення по справі №815/6793/15 та прийнято рішення від 26.05.2016р. №325/3, законність якого є предметом вже нового спору.

Таким чином, вважаю, що при вирішенні спору у даній справі суд першої інстанції правомірно надав правову оцінку спірному рішенню відповідача від 26.05.2016р. №325/3, незалежно від висновків суду в іншій адміністративний справі.

Як визначено статтею 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» продовження терміну чинності сертифікату здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України.

Рішеннями Аудиторської палати України від 31.05.2007р. №178/6 затверджено Положення про Сертифікацію аудиторів, пунктом 1.4 якого встановлено, що контрольне тестування - це перевірка рівня знань та кваліфікаційної придатності аудитора для продовження терміну чинності сертифіката у порядку, встановленому АПУ.

Контрольне тестування передбачає тестування за підсумками щорічного удосконалення професійних знань практикуючими аудиторами за програмами, затвердженими АПУ, в центрах, визначених АПУ; або зарахування інших видів удосконалення професійних знань за рішенням Комісії згідно з розділом VI Положення про постійне удосконалення професійних знань аудиторів України; або перевірку рівня знань за умовами порядку проведення кваліфікаційного іспиту.

Підпунктом 4 пункту 10.1 Положення про Сертифікацію аудиторів визначено, що право на продовження терміну чинності сертифіката мають аудитори, термін чинності сертифіката яких закінчується за умови, якщо у період терміну чинності сертифіката до них не застосовувались стягнення з боку АПУ у вигляді зупинення чинності сертифіката.

Згідно пункту 10.5 зазначеного Положення, аудитору, який не підтвердив хоча б однієї з вимог, вказаних у пункті 10.1 та 10.2, для продовження терміну чинності сертифіката Комісія призначає контрольне тестування згідно з розділом 6 Положення про сертифікацію аудиторів шляхом складання кваліфікаційного іспиту.

Сторонами у справі не заперечується, що у період чинності сертифікату аудитора ОСОБА_1 №004879, виданого за рішенням Аудиторської палати України №104 від 30.11.2001р., до позивача, на підставі рішення Аудиторської палати №273/6 від 04.07.2013р., застосовано стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката аудитором строком на три місяці. А відтак, позивач має право на продовження терміну чинності сертифіката в особливому порядку, який визначений пунктом 10.5 Положення про сертифікацію, а саме шляхом проходження нею контрольного тестування у вигляді перевірки рівня знань за умовами порядку проведення кваліфікаційного іспиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що норми Положення про Сертифікацію аудиторів не відповідають ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність», якою визначено здійснення продовження терміну чинності сертифікату виключно за підсумками контрольного тестування за фахом, є помилковими, оскільки пункт 1.4 Положення про сертифікацію не створює додаткових умов для продовження чинності сертифіката аудитора, а визначає порядок контрольного тестування та передбачає перевірку рівня знань за умови порядку проведення кваліфікаційного іспиту як один із видів такого контрольного тестування.

Також, звертаю увагу, що навіть якщо позивач вважала, як про це зазначив її представник у суді апеляційної інстанції, що Аудиторською палатою України не виконано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі №815/6793/15, ОСОБА_1 повинна була звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду на підставі ч. 9 ст. 267 КАС України.

І на останнє, у новому Кодексі адміністративного судочинства України, який набирає чинності з 15.12.2017 року, законодавцем нарешті вже врегульовано це питання -врахуванням судом при розгляді справи правової оцінки певному факту, наданої судом при розгляді іншої справи. А саме, частиною 7 статті 78 вказаного Кодексу прямо передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

З огляду на все вищевикладене, вважаю, що при прийнятті постанови від 13.06.2017р. Одеський окружний адміністративний суд не допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1, відповідно до ст.200 КАС України, слід було залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції – без змін.

Суддя: А.В. Бойко