Постанова № 70999774, 12.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10993/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівКурильця А.Р., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняАндрушківа І.Я.,

представника позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Київська Русь ОСОБА_2 включити ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 в реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на отримання за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за договорами банківського рахунку вкладників. Вважає, що її протиправно не включили до списків вкладників, яким належить право на отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Київська Русь ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобовязано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Київська Русь ОСОБА_2 включити ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобовязано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 в реєстр вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили та доводили обставини того, що кошти на рахунок позивача фактично не надходили, відповідачами не надано доказів про факт визнання відповідного договору про надання позики нікчемним, такий договір позики від 19 березня 2015 року, укладений між позивачем та ПрАТ Дублянський будівельник не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому згідно вимог ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Не погодившись з прийнятою постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку, тобто кошти надійшли внаслідок дроблення рахунку іншого клієнта, відтак вищезазначені обставини свідчать, що ПАТ Дублянський будівельник мало на меті отримання коштів не від ПАТ Банк Київська Русь і не за рахунок Банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державних коштів. За таких умов, правочин, з перерахування коштів в сумі 199900,00 грн. з особового рахунку №2600804742001, який відкрито у ПАТ Банк Київська Русь та належить ПАТ Дублянський будівельник на особовий рахунок № 2620205060001 який відкрито у ПАТ Банк Київська Русь та належить ОСОБА_3 є нікчемним в силу положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Вказує, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь ОСОБА_2 в процесі перевірки правочину, з перерахування коштів у відповідності до приписів п. 2 та 7. ч. 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та статті 228 Цивільного кодексу України керуючись положеннями п. 4 ч. 2 ст. 37, п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виявлено нікчемність такого правочину, та застосовано наслідки нікчемності правочину.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь ОСОБА_2 задоволено частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі №813/3890/15 скасовано та провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасовано та адміністративну справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 червня 2010 року між позивачем та Акціонерним банком Київська Русь (ПАТ Банк Київська Русь) в особі в.о. керуючого Шевченківським відділенням Львівської філії Акціонерного Банку Київська Русь ОСОБА_4 укладено Договір № 1522-00 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в національній валюті. На підставі вказаного договору відкрито поточний рахунок № 2620205060001 в національній валюті в ПАТ Банк Київська Русь(а.с.19-22).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ( Фонду) прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", код ЄДРПОУ 24214088, МФО 319092, місцезнаходження: вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" запроваджено строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 116 від 15 червня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" ОСОБА_2 строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.

19 березня 2015 року на поточний рахунок позивача, відкритий в ПАТ Банк Київська Русь надійшли грошові кошти в розмірі 199900,00 грн. Підставою надходження та зарахування вказаних коштів є укладений між позивачем та ПрАТ Дублянський будівельник договір позики грошових коштів.

Згідно листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 №6818.1/29 від 27 липня 2015 року операцію з перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 199900,00 грн визнано сумнівною, а тому усі операції, а також виплати за рахунком Позивача обмежені до моменту встановлення правоохоронними органами факту кримінального правопорушення щодо вказаної операції із перерахування коштів.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частин другої-шостої статті 27 вищевказаного Закону уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини першої статті 34 вищевказаного Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частинами третьою-п'ятою цієї статті передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації, то відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно із частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; <…>.

Згідно із частини шостої статті 36 того ж Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті <…>.

Відповідно до частини другої статті 37 вищевказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; <….> 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; <…>.

Згідно із частиною першою статті 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; <…>.

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 розділу IV Положення Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

З матеріалів справи слідує, що 08 червня 2010 року між позивачем та ПАТ «Банк Київська Русь був укладений договір №1522-00 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи в національній валюті, відповідно до якого на імя позивача було відкрито поточний рахунок №2620205060001.

19 березня 2015 року на цей рахунок надійшли кошти в розмірі 199900,00 грн на підставі договору між позивачем та ПрАТ «Дублянський будівельник»(а.с.15-16). Факт знаходження грошових коштів на поточному рахунку позивача на момент запровадження тимчасової адміністрації підтверджується копією виписки з особового рахунку ОСОБА_5, а також випискою з особового рахунка ПрАТ Дублянський будівельник (а.с.17-18).

28 липня 2015 року представнику позивача листом № 6818.1/29 було повідомлено, що уповноваженою особою операцію з перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 199900,00 грн визнано сумнівною, а тому усі операції, а також виплати за рахунком позивача обмежені до моменту встановлення правоохоронними органами факту кримінального правопорушення щодо вказаної операції із перерахування коштів(а.с.61).

Відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Умовами Договору банківського вкладу від 19 березня 2015 року № 1522-00 не визначено застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи.

З огляду на наведені вище положення законодавства правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачка є вкладником Банку (в розумінні пункту 4 статті 2 Закону № 4452-VI), відтак має право на отримання коштів за своїми вкладами в цьому Банку в межах гарантованої суми за рахунок Фонду. Цьому праву кореспондує обов'язок Уповноваженої особи Фонду сформувати перелік таких вкладників і розміру сум, які підлягають відшкодуванню, а також подати цей перелік Фонду, який своєю чергою включатиме їх до Загального реєстру вкладників (для здійснення виплат).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що уповноважена особа Фонду допустила протиправну бездіяльність, не включивши позивачку до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування своїх вкладів за рахунок коштів Фонду.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування, колегія суддів вважає, що уповноважена особа Фонду допустила протиправну бездіяльність, не включивши позивачку до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування своїх вкладів за рахунок коштів Фонду.

Також колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 2,3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

З матеріалів справи слідує, що після розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, 02 листопада 2015 року позивачеві було надіслано повідомлення про нікчемність правочину № 9875/16. Підставою нікчемності зазначено положення статей 215 Цивільного кодексу України, пунктів 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI (а.с.105-106).

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_3 як вкладника за договором банківського вкладу не включено до переліку вкладників, в тому числі, у зв'язку з визнанням нікчемним договору банківського вкладу року на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (частина третя статті 38 вищевказаного Закону).

Згідно з частиною четвертою статті 38 того ж Закону уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Підставою для віднесення правочину, вчиненого від імені позивача, до категорії нікчемних є те, що перерахування коштів здійснювалося у безготівковій формі з іншого рахунку з метою дроблення вкладу іншого клієнта.

Однак колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.

Так, у частині першій статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом із тим відповідачами не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь»», щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав стосовно невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь»», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду як вкладника відповідно до договору банківського вкладу, а тому така бездіяльність уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вірно визнана судом першої інстанції протиправною.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, то тут колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що такий реєстр виконавча дирекція Фонду затверджує на підставі переліку вкладників, який надає Уповноважена особа Фонду. Позаяк Уповноважена особа Фонду не включив позивачку до такого переліку, у Фонду не виникло обов'язку щодо включення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про їх обґрунтованість, оскільки в контексті розгляду цього спору такі вимоги є передчасними, а вирішення спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 в реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 813/3890/15 скасувати в частині зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 в реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та прийняти нову постанову в цій частині, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст судового рішення виготовлено 14 грудня 2017 року.